Ніна прийшла з роботи трохи пізніше, і одразу ж запитала у Андрія: – Ти чому сміття не виніс? Я ж …
Наталя зайшла в купе, поставила сумку і вмостилася на свою полицю. Через пару хвилин до неї зайшла молода жінка. – Добрий вечір! – Добрий! Жінка скинула пальто. – Я – Катерина. – Наталя. Поїзд рушив і через годину вони вже сиділи з чаєм і говорили про все на світі. – Кожен у житті має секрет, який не дає спокійно спати, – таємниче говорила Катя. – А свій розкажеш? – Чому ні, – Катя сіла зручніше і почала розповідь
-Наталя, як приїдеш – подзвони, я ж хвилюватимуся! -Звісно, мамо, обов’язково! -А чому Сашко не прийшов тебе проводити? -Ну, в …
– Тобі не здається, що останнім часом відбувається щось дивне?, – запитав Кирило дружину. – І не кажи, – Поліна мила посуд після вечері, – якесь наслання. Сьогодні в духовці лопнули скляні дверцята. Вчора я загубила браслет. – Ну, дивись, ще місяць тому всі наші справи йшли в гору. І два, і три місяці тому йшли в гору. Що змінилося? – підозріло промовив Кирило. І подружжя почало згадувати, коли раптом на них посипалися неприємності
– Тобі не здається, що останнім часом відбувається щось дивне?, – запитав Кирило дружину якось увечері після роботи, – всяка …
Таня з Сашком одружилися. Олександр житла не мав, тому вони стали жити у квартирі, яку Тані купили батьки. Спочатку в молодих все було чудово. Але дітей поки що не було. Сашко не хотів. – Рано нам про дітей думати, треба на ноги встати, – казав він Тані. А якось вона помітила, що Сашку постійно хтось дзвонить. І він завжди виходив з кімнати, щоб поговорити
Тані не щастило в особистому житті. Заміж вона вийшла одразу після школи у 18 років і по великому коханню. Андрій …
Максим і Галя одружилися рано. Ніби все було добре, але раптом чоловік почав пізно приходити додому, часто веселий. – Тобі не зрозуміти! Робота, наради в мене! – тільки й відповідав Галині. А одного дня, він прийшовши під ранок і заявив: – Все! Іду я від тебе, розлюбив, інша в мене. Галя аж присіла, коли таке почула від чоловіка
Максим стояв на порозі спальні і довго дивився на дружину. Йому здалося, що вона напіввідкрила очі і єхидно посміхнулася. Він …
– Сил вже нема. Два тижні тому захотіла нову мікрохвильову піч, а тепер куртку їй, бачите, треба, – скаржився Віктор колегам. Чоловіки крутили головами і від щирого серця співчували Віктору. Йому з дружиною відверто не пощастило – вона була скупердяйкою та марнотратом одночасно
– У ці вихідні знову треба їхати в магазин, скаржився Віктор колегам. – Сил вже ніяких немає – то одне, …
Петро взяв телефон і відкрив фото, помилувався на свою кохану, і повернув телефон до сім’ї. – От вона. Красуня, правда? – І як давно ви знайомі? – запитав безсило Стас. – Пару місяців. Познайомились в парку. А ось дивіться, ще фото. Брат промовчав, підвівся і попрямував до матері. На всіх фото, які показував Петро, він був один. Ніякої дівчини там навіть поруч не було
-Так, на сьогодні я все закінчив, – бурмотів Петро, вимикаючи комп’ютер. На годиннику було рівно п’ять годин вечора. – Усім …
Ольга готувала вечерю, як раптом подзвонили в двері. Вона вимкнула плиту і пішла відчиняти. На порозі стояв Василь, син сусідки Марини. – Здрастуйте, тітко Олю! А ви не знаєте де мама? – Привіт! Так ти ж із ними до школи їхав! – Вони давно мали повернутися, – в очах Василя були сльози. Ольга взяла телефон і почала дзвонити. Телефони були недоступні. – Такого бути не може! – Ольга почала набирати всім кого могла
Ольга піднімалася по сходам. Раптом вона побачила, що назустріч їй біжать діти її сусідки, Марини – Василь, Андрій, Марічка і …
Віра поралась у саду, коли до неї приїхала незнайома жінка. – Ну, здравствуйте! Дивлюся, ви добре тут проводите час!, – гордо сказала жінка. – Доброго дня вам. Так, я чудово проводжу час. А чому вас це так цікавить?, – запитала Віра. – Так, бо скоро вам доведеться виїхати з вашого будинку! Ви, мабуть, не знали, але у вашого чоловіка була ще одна сім’я
Віра Василівна приїхала до села. Кілька років тому чоловік відвіз її із цього місця. Але літня жінка не змогла звикнути …
– Іван Петрович, а вам не пора на пенсію? – запитав начальник свого сивого заступника. Здавалося, що після таких слів у кабінеті заступника мала виникнути незручна довга пауза, але все сталося зовсім навпаки. – Пора, Віктор Павлович! Настав час! – вигукнув радісний Іван Петрович, і одразу ж кинувся обіймати свого начальника. – Ну, що, тоді я пішов? – Куди? – Запитав приголомшений начальник
– Іван Петрович, а вам не пора на пенсію? – запитав раптом молодий начальник свого сивого заступника. Здавалося, що після …