Пенсіонер Іван після сніданку одягнувся у все чисте та попрасоване, і ні слова не кажучи дружині, кудись пішов. Але вже …
Історії
Оксана зі Степаном відклали весілля. В дівчини дуже заслабла мати. Дочка старалася, як могла підтримувала матір, допомагала батькові. Але настав час, і матері Оксани не стало… Батько не знаходив собі місця… Пройшов якийсь час після поминок. Поступово все стало на свої місця. Одного разу, коли Оксана розбирала речі матері, вона натрапила на старий конверт, потемнілий від часу. Всередині був лист для дочки, написаний рукою матері. Оксана взяла його в руки, почала читати і просто не повірила своїм очам
Після закінчення навчання Ірина повернулася до рідного міста. Їй дуже хотілося викладати у своїй рідній школі. – Наша Іринка наполеглива, …
– Хто така Іваненко Ніна Григорівна?! Чому батько написав на неї заповіт?! – вирував Микита, який щойно повернувся від нотаріуса. – Їй відійшла більша частина нашого майна! – У якому сенсі? – його сестра Ніка миттю відклала телефон вбік. Дівчина трохи заслабла, тож на оголошенні заповіту присутня не була. – Що саме їй заповів батько? – здивовано запитала вона. – Квартиру, машину, бізнес! – вигукнув той. – Нам з тобою залишився тільки рахунок у банку. Не маленький, звісно, але все інше не наше. – Мамо, може, ти хоч щось поясниш?! – звернулася Ніка до матері. Та відвернулася до вікна, явно щось знаючи. Микита з Нікою не розуміли, що відбувається
– Хто така Іваненко Ніна Григорівна?! Чому батько написав заповіт на неї?! – вирував Микита, який повернувся з нотаріальної контори. …
У Надія Іванівни не стало чоловіка. Серце… Спочатку жінка не могла повірити в те, що сталося. Вона все робила машинально, навіть плакати багато не могла… Їй було на той момент п’ятдесят років, старшій дочці Світлані – двадцять п’ять, молодшій Ірині – двадцять два. – Що вдієш, Надю, – заспокоювали колеги. – Дякувати твоєму чоловікові, що хоч встиг дати дівчаткам освіту. Іра ж на останньому курсі інституту, а Світлана вже працює. Надя кивала, зітхала, і як могла звикала, що вона тепер вдова. Аж тут її Світлана прийшла до матері з несподіваною пропозицією
Надія Іванівна була щаслива у шлюбі. Жили вони з чоловіком дружно й спокійно, виховували двох дочок. Але в одну мить …
Люда й Микола працювали. Сім’я в грошах не купалася, але на життя вистачало. Великих сварок у родині не було, а від маленьких ніхто ніколи не застрахується. Син ріс хорошим хлопчиком, вчився добре. Чотирнадцять років хорошого розміреного сімейного життя, переконали Люду, що все так і триватиме надалі. Помилка! Іншого слова й не підібрати! І помилки припустився Микола… Якось Люда знайшла в нього дивний аркуш паперу. – Миколо, якщо ти такий великий любитель сиру, що ж ти його не їси? – запитала дружина. – Який ще сир? – здивувався Микола. – Що ти таке говориш? Люда показала чоловіку знайдений аркуш. Микола застиг від побаченого
– Тихіше! – Микола притримав вхідні двері. – Я вибачення прийшов просити! – А що сталося? Десь стадо мамонтів із …
Віка прийшла додому. – Де тато? – запитала вона в дочки. – У дитячій кімнаті! – обурено сказала Марина. – Він нас відправив гуляти! Віка посміхнулася. – Так він і бабусю виставив! – додала дочка. – А в нас бабуся в гостях? – запитала Віка. – Так, приїхала до тата у серйозній справі, а він її виставив, – сказала дівчинка. – Замкнувся з ноутбуком у кімнаті і сказав, щоб йому не заважали! Бабуся там зараз на кухні гримить посудом, так що ми зі Світланою підемо краще на вулицю! – Так-так, – кивнула Віка і тут в кімнату зайшла свекруха – Олена Степанівна. – Віко, як це розуміти?! – обурено запитала вона. Віка застигла від здивування
– Де тато? – запитала Віка у дочки, зайшовши в свій будинок. – У дитячій кімнаті! Він нас відправив гуляти! …
Валентина дізналася, що у Павла зʼявилася подружка Марія. Жінка з’ясувала, де вона живе, і вже наступного дня зустріла її біля будинку. – Здрастуйте, ми з вами знайомі? – ввічливо поцікавилася Марія у Валентини. Та єхидно посміхнулася. – На щастя, познайомитись ми з вами не встигли… – сказала вона. – Бажання такого немає. Ви зустрічаєтеся з моїм чоловіком! – Із вашим чоловіком?! – здивувалася Марія. – Павло, що не казав вам, що він має сім’ю? – запитала Валентина. – Рекомендую вам дати йому спокій! Із цими словами Валентина пішла. Марія не знала, що й думати
– Мда-а! – похитала головою Валентина, пройшовшись по квартирі брата. Вона зазирнула в холодильник, перевірила всі кухонні шафки, розчаровано видихнула …
Володимир зайшов у кабінет своєї начальниці. – Ви мене кликали, Марино Сергіївно? – запитав він. – Так, Володимире Степановичу, – сказала та. – Сідайте. – Дякую, – сказав той і сів. – Нам з вами треба серйозно поговорити, – продовжила Марина Сергіївна. – Дуже серйозно… – Ну, давайте, поговоримо, якщо треба, – відповів чоловік. – Я слухаю вас. – Ну, що ж… – начальниця видихнула. – Розмова у нас піде про життя… – Про життя? – здивувався Володимир. – Так, про життя, – підтвердила та. – Про ваше особисте життя… – Моє?! – чоловік очі округлив від здивування. Він не розумів, що відбувається
– Ви мене кликали, Марино Сергіївно? – запитав Володимир, зайшовши у кабінет начальниці. – Так, Володимире Степановичу, кликала, – сказала та. …
Ірина повернулася додому. Вона була в гостях у сина в іншому місті. Жінка приїхала і якраз потрапила до подруги на реєстрацію шлюбу. У ресторані було замовлено столик на кілька друзів нареченого, плюс батьки Лізи і вона – Ірина. Син зводив її в магазин і купив у подарунок костюм бордового кольору. До нього дуже підійшло намисто і біла блузка. Гарно й зі смаком! Ліза була в захваті. І не лише вона… Друг нареченого теж задивився на елегантну красуню! Звали чоловіка Євгені. З дружиною був розлучений, мав дорослого сина… З того дня пройшло пів року, й Ірина зрозуміла несподіване
Спогади розбурхували душу Іллі: і добрі, і теплі, і сумні до сліз. Він знову приїхав у дім свого дитинства. Тут …
Роман прийшов додому з роботи. У підʼїзді чоловік зустрів свою матір. Виявляється вона заходила до них в гості. Але вдома була тільки дружина Романа – Оля. Роман переговорив з матірʼю й пішов додому. – Ой, а що ж ти не подзвонив?! – скочила з дивану Оля, побачивши чоловіка. – Чи я двері забула зачинити за твоєю мамою? Роман уважно подивився в обличчя своєї дружини. Її очі були червоні, наче вона плакала. – Що сталося? – Роману дуже не подобалося, що після кожного візиту його матері дружина стає засмученою. – А-а-а… Це… – очі дівчини забігали на всі боки. – Розкажи, – твердо сказав Роман. І Оля розповіла несподівану правду
– Як же ж вона мені набридла! – вигукнула Оля, відкидаючи телефон убік. Буквально дві хвилини тому вона весело щебетала …