Надія Іванівна була щаслива у шлюбі. Жили вони з чоловіком дружно й спокійно, виховували двох дочок. Але в одну мить …
Історії
Люда й Микола працювали. Сім’я в грошах не купалася, але на життя вистачало. Великих сварок у родині не було, а від маленьких ніхто ніколи не застрахується. Син ріс хорошим хлопчиком, вчився добре. Чотирнадцять років хорошого розміреного сімейного життя, переконали Люду, що все так і триватиме надалі. Помилка! Іншого слова й не підібрати! І помилки припустився Микола… Якось Люда знайшла в нього дивний аркуш паперу. – Миколо, якщо ти такий великий любитель сиру, що ж ти його не їси? – запитала дружина. – Який ще сир? – здивувався Микола. – Що ти таке говориш? Люда показала чоловіку знайдений аркуш. Микола застиг від побаченого
– Тихіше! – Микола притримав вхідні двері. – Я вибачення прийшов просити! – А що сталося? Десь стадо мамонтів із …
Віка прийшла додому. – Де тато? – запитала вона в дочки. – У дитячій кімнаті! – обурено сказала Марина. – Він нас відправив гуляти! Віка посміхнулася. – Так він і бабусю виставив! – додала дочка. – А в нас бабуся в гостях? – запитала Віка. – Так, приїхала до тата у серйозній справі, а він її виставив, – сказала дівчинка. – Замкнувся з ноутбуком у кімнаті і сказав, щоб йому не заважали! Бабуся там зараз на кухні гримить посудом, так що ми зі Світланою підемо краще на вулицю! – Так-так, – кивнула Віка і тут в кімнату зайшла свекруха – Олена Степанівна. – Віко, як це розуміти?! – обурено запитала вона. Віка застигла від здивування
– Де тато? – запитала Віка у дочки, зайшовши в свій будинок. – У дитячій кімнаті! Він нас відправив гуляти! …
Валентина дізналася, що у Павла зʼявилася подружка Марія. Жінка з’ясувала, де вона живе, і вже наступного дня зустріла її біля будинку. – Здрастуйте, ми з вами знайомі? – ввічливо поцікавилася Марія у Валентини. Та єхидно посміхнулася. – На щастя, познайомитись ми з вами не встигли… – сказала вона. – Бажання такого немає. Ви зустрічаєтеся з моїм чоловіком! – Із вашим чоловіком?! – здивувалася Марія. – Павло, що не казав вам, що він має сім’ю? – запитала Валентина. – Рекомендую вам дати йому спокій! Із цими словами Валентина пішла. Марія не знала, що й думати
– Мда-а! – похитала головою Валентина, пройшовшись по квартирі брата. Вона зазирнула в холодильник, перевірила всі кухонні шафки, розчаровано видихнула …
Володимир зайшов у кабінет своєї начальниці. – Ви мене кликали, Марино Сергіївно? – запитав він. – Так, Володимире Степановичу, – сказала та. – Сідайте. – Дякую, – сказав той і сів. – Нам з вами треба серйозно поговорити, – продовжила Марина Сергіївна. – Дуже серйозно… – Ну, давайте, поговоримо, якщо треба, – відповів чоловік. – Я слухаю вас. – Ну, що ж… – начальниця видихнула. – Розмова у нас піде про життя… – Про життя? – здивувався Володимир. – Так, про життя, – підтвердила та. – Про ваше особисте життя… – Моє?! – чоловік очі округлив від здивування. Він не розумів, що відбувається
– Ви мене кликали, Марино Сергіївно? – запитав Володимир, зайшовши у кабінет начальниці. – Так, Володимире Степановичу, кликала, – сказала та. …
Ірина повернулася додому. Вона була в гостях у сина в іншому місті. Жінка приїхала і якраз потрапила до подруги на реєстрацію шлюбу. У ресторані було замовлено столик на кілька друзів нареченого, плюс батьки Лізи і вона – Ірина. Син зводив її в магазин і купив у подарунок костюм бордового кольору. До нього дуже підійшло намисто і біла блузка. Гарно й зі смаком! Ліза була в захваті. І не лише вона… Друг нареченого теж задивився на елегантну красуню! Звали чоловіка Євгені. З дружиною був розлучений, мав дорослого сина… З того дня пройшло пів року, й Ірина зрозуміла несподіване
Спогади розбурхували душу Іллі: і добрі, і теплі, і сумні до сліз. Він знову приїхав у дім свого дитинства. Тут …
Роман прийшов додому з роботи. У підʼїзді чоловік зустрів свою матір. Виявляється вона заходила до них в гості. Але вдома була тільки дружина Романа – Оля. Роман переговорив з матірʼю й пішов додому. – Ой, а що ж ти не подзвонив?! – скочила з дивану Оля, побачивши чоловіка. – Чи я двері забула зачинити за твоєю мамою? Роман уважно подивився в обличчя своєї дружини. Її очі були червоні, наче вона плакала. – Що сталося? – Роману дуже не подобалося, що після кожного візиту його матері дружина стає засмученою. – А-а-а… Це… – очі дівчини забігали на всі боки. – Розкажи, – твердо сказав Роман. І Оля розповіла несподівану правду
– Як же ж вона мені набридла! – вигукнула Оля, відкидаючи телефон убік. Буквально дві хвилини тому вона весело щебетала …
Василина була на навчанні. В той день у школі все було як завжди. Нарешті уроки закінчилися і дівчинка пішла разом з подружками додому. Василина відкрила двері в хату ключем, який вони ховали під ґанком. Вона роззулася біля порога і заскочила в кімнату. В цей час вдома нікого не було. Батько з матірʼю були на роботі. Тільки-но Василина хотіла піти у бік своєї кімнати, як раптом почула з іншої кімнати якийсь звук… Там точно хтось був! Василина аж остовпіла, не розуміючи, що відбувається
Василина з дитинства мріяла стати лікаркою. Жила вона з батьками у невеличкому селі, а до школи дівчинка ходила за три …
Таня вирішила розлучитися з чоловіком. Той почав збирати свої речі, а вона занедужала. На роботі Таня з’явилася аж у понеділок. Сергій усю суботу й неділю збирав свої речі, перевозив до батьків і заборонив Тетяні допомагати йому. – Ти точно одужала? – запитала колега Яна. – Точно, – відповіла Таня. – Давай тоді по каві? – запропонувала Яна. Таня неохоче кивнула. Їй не хотілося розповідати подрузі, що вона розлучається з чоловіком… Увечері Таня чекала свій автобус. Коли вона зайшла в нього, то застигла від побаченого
– В мене подих перехоплює, коли він повз проходить. – сказала Яна подрузі. – Не знаєш, у нього хтось є? …
Олена йшла додому, як раптом застигла від здивування. Біля свого підʼїзду, на лавці, вона побачила… Свого знайомого Ігоря! – Ігор? – здивувалася дівчина, підходячи до нього. – Ти? Чому ти тут? А де твоя Наталя? Олена здивувалася, бо знайомі вони були тільки один день, а подруга Олени Наталя була коханою Ігоря. – Я один, – сказав той. – Я тепер один. Розумієш? Ми розлучилися. Я не міг їй брехати… – Про що – брехати? – не зрозуміла Олена. І тільки тут вона помітила у його руках згорток. Ігор перехопив її погляд і розгорнув папір. Олена ахнула від побаченого
Оленка відзначала своє повноліття у два етапи. Спочатку посиділи із рідними. А на наступне застілля, ввечері у неділю, були покликані …