Марія дуже заслабла після поминок чоловіка Миколи. Він був на п’ять років старший за неї, тільки рік тому вийшов на …
Віра готувала вечерю, коли з роботи повернувся чоловік. – Віра, у мене буде до тебе одне прохання, – раптом почав він. – Слухаю, – відповіла дружина. – Ти знаєш, що у моєї мами скоро ювілей, – пояснив Микита. – Так, знаю, – підтвердила Віра. – Так от, я вирішив організувати святкування у нашій квартирі. У мами всім буде тісно, – додав Микита. – Це правильне рішення! – погодилася Віра. – Так от, у мене прохання. Ти поїдь кудись на пару днів. Доки ми тут посвяткуємо, – несподівано заявив чоловік. – Тобто мене не запрошено?! – Віра здивовано подивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
У Віри не задалися стосунки з майбутньою свекрухою. – А я думала, що мій Микита собі в наречені вибере ввічливішу …
Катя сиділа у своєму кабінеті, коли у двері постукали. Увійшла незнайома жінка. – Чим можу допомогти? – запитала Катя. – Я з особистого питання, – почала жінка. – Ми з вашим чоловіком зустрічаємося, і він обіцяв, що розлучиться з вами. – Вибачте, – зупинила її Катя. – А я тут до чого? – Ви повинні самі подати на розлучення! – відповіла незнайомка. – Чудово! – сказала Катя. – А як я йому поясню свої дії? І чому я маю вам вірити? – А ось чому! – гостя дістала телефон і ввімкнула відео. Катя переглянула відео і застигла від побаченого. Ось чого-чого, а такого вона точно не очікувала побачити
Катя щойно закінчила роботу над звітом і із задоволенням пила свіжозаварену каву. Вона була задоволена – цього разу не було …
На Миколая Ліза бігала між кухнею й кімнатою. Треба було накрити на стіл, допомогти сину Дмитрику прикрасити ялинку, і поприбирати в квартирі. А ще вона забула, що для улюбленого торта Дмитрика треба було підготувати інгредієнти… О сьомій годині Ліза згадала про те, що планувала прихід одного незвичайного гостя, як тут у двері подзвонили! – Ти когось чекаєш? – запитала вона і глянула на Дмитрика. – Я ні… – здивувався той. – А ти? Може, бабуся Марія прийшла? – Може, сходи, глянь… – сказала Ліза. Дмитрик підійшов до дверей, глянув у вічко і не повірив своїм очам
Вікна будинку навпроти сяяли й виблискували різнобарвними вогниками гірлянд. Майже кожне вікно, наче орієнтир, кликало до свого дому радість і …
Ірина повернулася додому з магазину. Жінка відкрила квартиру своїм ключем, зупинилася у дверях і застигла, побачивши, що її квартира порожня. Зібравшись із думками, Ірина вирішила набрати чоловіка і запитати його, що робити. Роман взяв трубку і, не даючи дружині сказати ні слова, зухвало заявив: – Я забрав усе, що було куплено на мої гроші! – Це ти все забрав? – новина здивувала Ірину. – Навіщо? – Невже ти нічого не зрозуміла? – єхидно засміявся у слухавку Роман. – Що я мала зрозуміти? Ти про що? – здивовано вигукнула Ірина, не розуміючи, що відбувається
Ірина зупинилася у дверях і застигла, побачивши, що її квартира практично порожня. Жінка схвильовано присіла на стілець, що стояв біля …
У Ніни Михайлівни був день народження. До неї в гості прийшли дочка Надія, зять Олексій та онук Денис. Зять подарував квіти, дочка дістала подарунки. Надія купила ще й гарний торт. – Вітаємо тебе мамо! – сказала Надія. – Вибач, що вчасно не зайшли тебе привітати – слабі були всі. Ну як ти тут живеш? Не сумуєш? – Дякую, доню, дякую Олексію й Денисе! – сказала Ніна Михайлівна. Все в мене чудово! Ну, давайте, проходьте в кімнату… Вони весело перемовляючись, усі зайшли в кімнату, і… Раптом замовкли… Всі дивилися перед собою і не розуміли, що відбувається
– Ой, Ніно Михайлівно, це ви? А я занедужала, вибачте, що так з-за дверей виглядаю, переживаю, що ще дужче продує! …
Олена вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона познімали штори, поставила їх пратися і взялася мити вікна. Олена вже закінчила з вікнами в кімнаті, коли пролунав наполегливий дзвінок у двері. Вона здивовано витерла руки кухонним рушничком і пішла відкривати. На порозі стояла молода дівчина. Олена здивувалася – це була Світлана, квартирантка, якій вони з чоловіком здавали в оренду квартиру Олени. – Світланко, щось сталося?! – запереживала Олена. – Щось у квартирі? – Так, сталося! – самовпевнено заявила дівчина. – Тільки не в вашій квартирі! Світлана простягнула якийсь папірець. Олена прочитала написане й очі вирячила від побаченого
Олена своїх батьків пам’ятала тільки з фотографії. Виховувала її бабуся. Як їй дали опіку, ніхто особливо не знав. Бабуся була …
Таня та Ігор поїхали у місто та купили подарунок для племінника чоловіка. Повернувшись, швидко нагодували господарство, та почали збиратися у гості. Ближче сьомої години Тетяна нарешті зібралася, і пара вирушила на день народження. Ігор та Тетяна швидко дісталися будинку брата чоловіка, пройшли у веранду, постукали в двері. На стукіт вийшла господиня. У руках вона тримала брудний посуд. – Ви чому прийшли? Вас хтось кликав? – жінка схрестила руки і сперлася спиною на одвірок. – Так ви ж нас і покликали! – Тетяна здивовано дивилася на господиню, не розуміючи, що відбувається
– Тітка Таня, дядько Ігор! — зранку до хати вбіг припорошений снігом восьмирічний Василько. – Запрошую вас сьогодні до себе …
Марія готувалася до річниці весілля, накривала стіл, красиво одяглася. Настрій у Марії був чудовим… Вона постійно поглядала на годинник – щось Євген затримується. – Чи не сталося чогось? – думала Марія. Вона зателефонувала до Євгена, але він не відповів. Чоловік прийшов дуже пізно, і добряче веселий… – Ти де був? – запитала Марія. – Я був у гостях, – пробурмотів чоловік. – Гаразд, лягай спати, – зітхнула жінка. – Вранці поговоримо. Марія вклала чоловіка спати, сама лягла поряд. Раптом жінка почула, що Євген щось тихо шепоче. Жінка прислухалася і застигла від почутого
– Це Марія? – Почула Марія жіночий голос, коли відповіла на дзвінок з незнайомого номера. – Так. А хто дзвонить? …
До Наталі Львівни й Андрія Івановича приїхав у гості правнук Іванко. Старенька варила компот із сухофруктів і згадувала, як вони сина й доньку виростили. Потім трьох онуків допомагали виховувати, а насправді – все, що було, віддавали… А шість років тому вже й правнук народився – багаті вони! – От би ще й здоров’я не підводило, – думала вона. – Пожити б, подивитися, що далі буде… Увечері Наталя Львівна почитала правнуку казку, поцілувала сонного вже Іванка. – Спи, любий, спи, – сказала вона і теж пішла спати. А вранці Наталія Львівна прокинулася й застигла від несподіванки
– Наталю, хто дзвонив? – Андрій Іванович повільно вийшов із кімнати. – Внучка Іринка дзвонила, правнук наш Іванко заслаб. У …