Тамара Петрівна акуратно вийняла паски з духовки. Як же вона любить їх випікати! Напевно, сам Великдень не такий важливий як …
У Марини зовсім не вистачало часу на сімʼю. Якщо раніше в домі завжди була свіжоприготовлена їжа, то зараз вона готувала про запас на пару днів. А щоб їжа не забирала часу, у вихідні вона робила заготовки – заморожувала котлети, голубці, пельмені, сирники, вареники і багато іншого. Та якось вона помітила, що з морозилки почала по трохи зникати їжа
Після виходу на роботу з декретної відпустки, у Марини зовсім не вистачало часу. І якщо раніше в будинку завжди була …
Настя зайшла на кухню, глянула на чоловіка і безпорадно розвела руками. – Саша, на що став схожий наш будинок?! Скрізь крихти, на підлозі розлитий суп, папірці. Зроби щось, відправ його назад. Якщо ти не зробиш цього… Я просто піду від тебе, Сашо! – заплакала вона. Настя розвернулася і вискочила з кухні. Сашко зайшов у кімнату і винувато глянув на батька. Той сидів на стільці і мовчав. Було зрозуміло, що він усе чув
Настя зайшла на кухню, глянула на чоловіка і безпорадно розвела руками. -Саша, на що став схожий наш будинок?! Скрізь крихти, …
Дочка прийшла з інституту схвильована. Зазирнувши до всіх кімнат і переконавшись, що мами вдома немає, вона увійшла на кухню, і сіла за стіл навпроти батька. – Тату, я хочу тобі сказати одну річ… – Вона зробила довгу паузу. – Тільки мамі нічого не кажи. Добре? – Добре, – спокійно кивнув батько
Дочка прийшла з інституту схвильована. Зазирнувши до всіх кімнат і переконавшись, що мами вдома немає, вона увійшла на кухню, і …
Марина сіла за стіл і вирішила подзвонити синові. – Іване, з’їздь до бабусі. Нагодуй її. Там суп на плиті. Хай хоч пару ложок з’їсть. Через пару годин вона знову набрала Івана. – Ти в бабусі був? – Так. Вона мені говорила про батька. Чому ти мені ніколи не розповідала про нього? – Ну вона ж його мама, вона краще розказує, – сказала Марина і поклала слухавку. Робота не йшла. Розмова із сином нагадала їй таємницю всього її життя
Марина сіла за стіл і вирішила подзвонити синові. -Іване, ти ж сьогодні відпочиваєш? З’їздь до бабусі. У мене роботи купа. …
Сашко зайшов у квартиру і з порога почав: – Ніно, уявляєш, я тут одній старенькій допоміг, вона на другому поверсі живе. Іде, така, вся захекана з сумкою… Я їй сумку заніс у квартиру. Познайомились, її Наталя Степанівна звуть. Так от, уяви собі, вона сама живе у великій двокімнатній квартирі. Каже навіть поговорити ні з ким… Так от що я надумав – треба буде їй допомагати почати
-Ніно, я зараз одній старенькій допоміг, вона на другому поверсі живе. Іде, така, вся захекана з сумкою… Я їй сумку …
Іван прийшов додому сумний. Аліна, як завжди була вдома і нічого не робила. – Аліно! Послухай, ми повинні дещо продати з майна. Це лише на три роки. Потім усе буде, як і раніше. – Я думала, що вийшла заміж за успішного чоловіка, а не за невдаху, – примружилася Аліна. – Ти чоловік чи хто?! Аліна пройшла в коридор і вийшла з квартири. Іван сів на диван, обхопив голову руками і замислився. – Як же могло з нею так вийти
-Аліна! Це лише на три роки, максимум. Потім усе буде, як і раніше. -Я думала, що вийшла заміж за успішну …
Вікторія Степанівна нікого не чекала, але дзвінок у двері був наполегливий. Вона підійшла до дверей. – Це Віка? – поцікавився через двері чоловічий голос. – Нуу, так… – Віка, відчини, це Паша, – таємниче промовив чоловік за дверима. – Який ще Паша? – Ну, Паша, пам’ятаєш? Я обіцяв до тебе одного разу прийти. І от прийшов. Вікторія Степанівна застигла на місці. Ніякого Паші вона згадати не могла
Вікторія Степанівна нікого не хотіла бачити, хотіла побути наодинці, але дзвінок у двері був дуже наполегливий та нетерплячий. -Ну чого, …
Михайло обвів поглядом своє житло. – Мда… Сумна картина. – Скоро зима. Як же я тут житиму? Ох, що ж я наробив! Михайло знайшов на кухні електричну плитку. Дістав з сумки шматок сала, хліб. Заварив чай… Від гарячого чаю трохи зігрівся. Ось як життя з ним так обійшлося? Як так могло статися з його квартирою
Михайло обвів поглядом своє житло. Сумна картина… Два маленьких віконця освітлювали убогу обстановку. -Скоро зима… Як же я тут житиму? …
– Як же ти дістав! – Ірина вискочила з машини, щосили гримнувши дверима. – Не пробачу! Ніколи! – полетіло їй услід. На роботі в Ірини все валилося з рук. Вона ніяк не могла заспокоїтись. Пролунав дзвінок. Ірина побачила, що дзвонить чоловік. – Зараз почне мораль читати, – подумала жінка і відповідати не стала
– Як же ти дістав! Ненавиджу! – Ірина вискочила з машини, щосили гримнувши дверима. – Не пробачу! Ніколи! – полетіло …