-Ніно, я зараз одній старенькій допоміг, вона на другому поверсі живе. Іде, така, вся захекана з сумкою… Я їй сумку …
Іван прийшов додому сумний. Аліна, як завжди була вдома і нічого не робила. – Аліно! Послухай, ми повинні дещо продати з майна. Це лише на три роки. Потім усе буде, як і раніше. – Я думала, що вийшла заміж за успішного чоловіка, а не за невдаху, – примружилася Аліна. – Ти чоловік чи хто?! Аліна пройшла в коридор і вийшла з квартири. Іван сів на диван, обхопив голову руками і замислився. – Як же могло з нею так вийти
-Аліна! Це лише на три роки, максимум. Потім усе буде, як і раніше. -Я думала, що вийшла заміж за успішну …
Вікторія Степанівна нікого не чекала, але дзвінок у двері був наполегливий. Вона підійшла до дверей. – Це Віка? – поцікавився через двері чоловічий голос. – Нуу, так… – Віка, відчини, це Паша, – таємниче промовив чоловік за дверима. – Який ще Паша? – Ну, Паша, пам’ятаєш? Я обіцяв до тебе одного разу прийти. І от прийшов. Вікторія Степанівна застигла на місці. Ніякого Паші вона згадати не могла
Вікторія Степанівна нікого не хотіла бачити, хотіла побути наодинці, але дзвінок у двері був дуже наполегливий та нетерплячий. -Ну чого, …
Михайло обвів поглядом своє житло. – Мда… Сумна картина. – Скоро зима. Як же я тут житиму? Ох, що ж я наробив! Михайло знайшов на кухні електричну плитку. Дістав з сумки шматок сала, хліб. Заварив чай… Від гарячого чаю трохи зігрівся. Ось як життя з ним так обійшлося? Як так могло статися з його квартирою
Михайло обвів поглядом своє житло. Сумна картина… Два маленьких віконця освітлювали убогу обстановку. -Скоро зима… Як же я тут житиму? …
– Як же ти дістав! – Ірина вискочила з машини, щосили гримнувши дверима. – Не пробачу! Ніколи! – полетіло їй услід. На роботі в Ірини все валилося з рук. Вона ніяк не могла заспокоїтись. Пролунав дзвінок. Ірина побачила, що дзвонить чоловік. – Зараз почне мораль читати, – подумала жінка і відповідати не стала
– Як же ти дістав! Ненавиджу! – Ірина вискочила з машини, щосили гримнувши дверима. – Не пробачу! Ніколи! – полетіло …
– Можна, увійти? – Запитала Олена, забувши привітатися. Тетяна, побачивши дочку свого колишнього чоловіка на порозі квартири, розгубилася. – Проходьте. Взуття не знімайте, не треба. Олена та Тетяна пройшли до кімнати і завмерли там, у незручному мовчанні. – Ось ви, значить, яка? – першою розпочала розмову гостя. – Так, Оленко, я така. – Тетяна винно посміхнулася. – Розлучниця. Так, здається, твоя мама мене називає?
– Можна, увійти? – Запитала Олена, забувши привітатися. Тетяна, побачивши дочку свого колишнього чоловіка на порозі квартири, спочатку розгубилася, потім …
Христина сортувала білизну для прання. Під руку попалася м’ята-перем’ята грудка світло-блакитного кольору. Та це ж сорочка Олега! Дівчина струсила річ, комірець відігнувся, і під ним вона побачила яскраво-червону пляму від помади. – Ах так! Ось, значить, ти як зі мною?
Христина сортувала білизну для прання, тихенько наспівуючи приставучу пісеньку з реклами. Сьогодні начальство відпустило раніше, і дівчина вирішила зайнятися пранням. …
Оля готувала вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок: – Виручай, подруго, мені терміново потрібні гроші! – Катя, у нас навряд чи знайдеться така сума! – відповіла Оля. – Але ж ви відкладаєте! І до того ж, я тобі свою вірність довела, і тримаю твій секрет у таємниці! І ти мені допоможи! – Ти що – мене шантажуєш? – Оля була здивована
Оля виходила заміж за Віктора. Молоді були щасливі: запускали голубів у небо, каталися на лімузині, пускали феєрверки, загалом стандартне весілля …
Тетяна прийшла додому пізно. Зайшовши до квартири, жінка здивувалася – чому така тиша? Де її донька Марина? Зазвичай дівчина завжди чекала маму з роботи з гарячою вечерею. – Маринко, ти вдома? – гукнула Тетяна. Але їй ніхто не відповів. Тетяна взяла телефон та набрала номер Марини. Несподівано вона почула мелодію дзвінка, що долинав із ванної
Тетяна прийшла додому – втомлена. На роботі завал. Треба було сидіти до пізна. Тепер все про що мріяла Тетяна, так …
Василь повечеряв і повільно пішов у свою кімнату. Він поставив свічку біля фотографії дружини, сів на табурет і важко зітхнув. – Ось, Танюша, пройшов сороковий день. Погано мені без тебе, – з гіркотою подумав він. Його роздуми перервав телефонний дзвінок. – Тату, завтра до тебе Сергій приїде. Тож зустрічай! – Дочко, – застиг від несподіванки Василь. – У мене інші плани. – Тату, він уже в поїзді. Дід Василь похитав головою
Дід Василь повечеряв і повільно пішов у свою кімнату. Там він поставив свічку біля фотографії дружини, сів на табурет і …