Коли Алла прийшла до дітей, то одразу відчула якусь напругу. До вечора дочка нарешті наважилася сказати. – Мамо, нас запросили друзі за місто святкувати Новий рік. – Ну так, їдьте. А я з онуками посиджу. – Діти з нами поїдуть… Алла йшла додому і плакала. – Ну от, нікому я не потрібна. Алла зайшла в під’їзд. Раптом вона побачила, що з ліфта виходить Дід Мороз

Кожен Новий рік Алла святкувала у доньки. Приходила заздалегідь, дарувала подарунки онукам та дітям.

Потім розважалися з онуками – грали в ігри, читали книжки та гуляли по вулиці.

У цей час батьки накривали на стіл. Після вечері Алла вкладала онуків спати, а посидівши з дітьми до півночі, теж ішла спати.

Дочка із зятем йшли до друзів. Повернутись могли і за добу.

Аллу це влаштовувало. Найкращого святкування Нового року вона й не передбачала.

На цей раз пішло все не так. Коли Алла прийшла до дітей, одразу відчула якусь напругу.

До вечора дочка нарешті наважилася сказати:

-Мамо, нас запросили друзі за місто зустрічати Новий рік.

-Ну так, їдьте. Я з онуками залишусь.

-Діти з нами поїдуть. Ти ж і так не веселишся на Новий рік. А ми приїдемо через два дні, і ти прийдеш до нас. Відсвяткуємо вже тоді…

Алла йшла додому і плакала:

-Ну ось, нікому я не потрібна. Ні, щоб залишити мені дітей. Ну хоча б попередили заздалегідь… Але що б змінилося. Потрібно змиритися з тим, що я вже нікому не потрібна.

Алла заплакана зайшла в під’їзд. Раптом вона побачила, що з ліфта виходить Дід Мороз.

Мабуть, ішов від якоїсь дитини.

-Ти чого плачеш у такий чарівний день, – запитав той.

І тут Алла розплакалася ще більше. Дід Мороз взявся заспокоювати її, а потім дістає з мішка коробочку і дав їй:

-Це тобі. Вибач, що так довго чекала. Зараз це тобі потрібніше. Вір у чудеса. Все у тебе буде добре.

Не встигла вона подякувати, як Дід Мороз вийшов із під’їзду.

Постояла вона трохи та й пішла додому.

Подумала, що в коробочці дитячий подарунок із солодощами. Пішла на кухню і поставила чайник.

Вирішила, що чай питиме на балконі, майже теж, як на природі.

Ще й феєрверки зараз почнуть запускати. От і свято!

Заварила чай. Розпакувала коробку і ахнула. Не було там цукерок.

Колись давно у дитинстві побачила вона дерев’яну скриньку у подружки.

Треба було вставити ключ у проріз, завести, а потім відкрити кришку.

Там на дзеркалі танцювала балерина. Виглядало дуже чарівно.

Тоді маленька Алла дуже хотіла таку ж скриньку, просила у дорослих і у Діда Мороза, але марно…

Так їй ніхто й не подарував її.

А тут така сама скринька з балериною…

Ну майже так…

Пластмасова невелика коробочка та й балерина танцює від батарейок.

Але чарівно було так само…

Алла налила чаю, завела балерину і увімкнула музику.

-Яке ж прекрасне свято у мене буде, – подумала посміхаючись жінка.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.