Тамара жила сама з двома доньками. Згодом вона зійшлася з Василем і він почав жити у них. Нічого такого в ньому не було, але поводився він іноді дуже дивно. Якось Тамара купила масло і рогалики. Молодша Люба бачила, як вітчим їв рогалики один за одним і з’їв майже всі, а їм не залишив. Коли Тамара обурилася, він раптом заявив: – Це твої діти з’їли, не треба вигадувати і казати на мене

Люба обмірковувала пропозицію, яку їй зробив Олексій. Вона чекала на такий поворот подій, але не думала, що це буде так швидко.

Олексій із самого їхнього знайомства був не проти переїхати до Люби, але вона не давала згоди.

Насамперед вона думала про своїх доньок – як вони сприймуть чужого чоловіка у квартирі?

З моменту їх із чоловіком розлучення пройшло не так багато часу, тому переїзд Олексія Люба вважала зашвидким.

Найголовніше, що її зупиняло від такого кроку, це її дитячі спогади про свого вітчима.

Батьки Люби розлучилися, коли дівчинці було 5 років, а її сестрі 8.

Батько не особливо займався дітьми, а після того, як пішов, то зовсім забув про їхнє існування. Мама все для дівчат робила сама, але їй було дуже важко.

Те що чоловік пішов, було дуже несподіваним. Ну хай би він пішов до молодої, гарної дівчини, але його обраниця була старша і в неї було двоє дітей, трохи старших за їхніх дочок.

Чоловіка розлучниці не стало трохи раніше, дітей потрібно було виховувати, а тут знайшовся чоловік, який дуже хотів гарного забезпеченого життя, але сам не міг створити для себе той комфорт, якого бажав!
Та жінка була більш ніж забезпеченою, і батько Люби не довго думаючи, залишив дружину та дітей.

Тамара дуже переживала, і, напевно, тому захотіла довести чоловікові, що теж не залишиться одна.

Вона познайомилася з Василем і незабаром він уже оселився у них у квартирі.

Єдиною власністю вітчима Люби була двокімнатна квартира в хорошому районі, що дісталася йому від батьків, але ремонту там давно не робилося, квартира була не в кращому стані.

При знайомстві виявилося, що Василь “тимчасово не працює”, а згодом це “тимчасове” стало постійним – працювати вітчим не хотів!

Що керувало Тамарою, коли вона вирішила зійтись з Василем, для Люби завжди було загадкою.

Жодних особливо видатних якостей у ньому не було. Дівчаток, правда він любив, але поводився іноді дуже дивно.

Люба пам’ятала, як мама купила масло в круглій коробці, не дороге – дорожче вони собі дозволити не могли, але в ті роки багато хто купував його і булочки – рогалики, які дівчатка дуже любили.

Люба бачила, як вітчим їв рогалики один за одним, намазуючи їх маслом, смакуючи і так з’їв майже все, залишивши дівчатам лише один рогалик на двох.
Коли мама обурилася, він сказав, що це твої діти з’їли, не треба вигадувати і казати, що то він…

Таке траплялося дуже часто, холодильник завжди був напівпорожнім, хоча Тамара регулярно закуповувала продукти. Вона вже почала ледь не ховати їжу, щоб щось залишалося донькам.

Вітчим дуже любив розповідати, як він жив із колишньою дружиною, але його не цінували. Як багато він працював і повністю забезпечував всіх продуктами й одягом.

Говорив, що не їсть солодкого, але починав сваритися, якщо йому не залишали цукерок.

Як він працював раніше було невідомо, але зійшовшись з Тамарою, він вирішив “відпочити”, кажучи, що яка користь працювати, якщо його праця не цінується.

Одного разу він влаштувався сторожем, пропрацював місяць, отримав копійчану зарплату, а потім просто взяв її в Тамари і витратив на себе.

Після цього на роботу він більше не влаштовувався.

Мама прожила з ним майже три роки, а потім не витерпіла і розійшлася з ним.

Він намагався повернутися, приходив, умовляв Тамару, але вона була непохитна. Нарешті вона могла жити спокійно, разом із дітьми.

Холодильник за одну мить не ставав порожній, ніхто не розповідав про свої “трудові подвиги”, життя стало спокійнішим.

Згадуючи ті дні, Люба не хотіла, щоб у її сім’ю увійшла людина, яка хоч трохи буде схожа на її вітчима.

Тому вона поки не давала згоди на спільне проживання, хотіла краще пізнати Олексія.

Він трохи ображався, але Люба не звертала уваги на це.

У неї є діти, є не дуже приємні спогади про життя з вітчимом, тому приймати рішення вона буде лише сама, не піддаючись на вмовляння і не дивлячись на невдоволення її чоловіка.

Вона зрозуміла, що не можна отак зразу починати нові стосунки! Тільки розважливість і правильний розрахунок!

І згодом, все дійсно склалося якнайкраще. Люба розповіла Олексієві історію свого життя і той, погодився, що вони не повинні поспішати. А через пів року Люба погодилася на його переїзд і вони вже кілька років живуть щасливою родиною…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *