Ніна несла важкі сумки і з подивом думала, чому Михайло її не зустрів на зупинці. Зазвичай чоловік так і робив, …
Павло з Ніною поїхали відпочити в санаторій. Пройшов тиждень і Павло раптом зазбирався зʼїздити додому. – І чого тобі тут не сидиться?! – ахнула Ніна. – Навіщо тобі додому їхати? – Та ось свої старі кеди хочу взяти, – сказав чоловік. – Звик я до них, зручніше гуляти буде. Я туди й назад, їхати тут пів години всього… – Як там удома, Павлику? – запитала Ніна, коли чоловік повернувся. – Знаєш, Ніно… – раптом почав Павло. – Я зараз скажу тобі дещо, ти тільки не хвилюйся… – Та що там таке трапилося?! – Ніна Олексіївна дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
Павло Сергійович не любив змін. Пенсіонер уже звик до спокійного розміреного життя. Він жив зі своєю дружиною Ніною Олексіївною у …
Люба купила в магазині хліба, ковбаски, сиру… Прихопила й трохи мʼясця – вдома капусточка є свіженька домашня, можна й голубців накрутити на вечерю. З важким пакетом у руках, жінка відкрила хвіртку і зайшла до себе на подвірʼя. – Якось тихо так, – подумала вона. – Зазвичай Ілля мій у дворі грається, а це не видно його… Люба відкрила вхідні двері, зайшла в хату й оторопіла. Раптом десь із кухні почулися якісь гучні звуки. Жінка залишила пакет на підлозі в коридорі й поспішила на звук. Люба зайшла на кухню й здивовано застигла на порозі
– Ох, Сашко, важко мені без тебе, – молода жінка стояла біля памʼятника чоловіка. Польовий вітер ворушив куточки її хустки. …
Віра з важкими пакетами у руках поверталася додому. Жінка зайшла у під’їзд, звично кинула погляд на свою поштову скриньку і здивовано зупинилася. – Лист! Дивно… Сто років ніхто не писав, – подумала вона і взяла із скриньки конверт. – Вдома подивлюся! Віра швидко подолала ще три поверхи, зайшла у квартиру, розклала продукти в холодильник. – Так, що тут у нас? – сказала сама до себе вона і взяла лист. Віра акуратно відкрила конверт, прочитала листа і застигла від прочитаного
Повільно піднімаючись сходами, Віра звично кинула погляд на свою поштову скриньку і здивовано зупинилася. Лист! Дивно… Сто років ніхто не …
У Каті дуже заслабла її мама Раїса. Катя взяла відпустку, щоб доглядати за нею. Якось увечері Раїса покликала Катю. – Дочко, я перед тим, як мене не стане, маю дещо тобі сказати… – Раїса замовкла, ніби збираючись із силами. – Я маю перед тобою покаятися. – Мамо, яке покаятися?! – ахнула Катя. – Ти ні в чому не завинила! – Завинила, – сказала жінка. – Гріх на мені великий лежить. Принеси мені мою скриньку, ту що в шафці на верхній поличці. Катя принесла скриньку. Рая погладила коробку долонею, відкрила скриньку… Катя стояла, не розуміючи що це таке відбувається
Життя такі викрутаси з нами робить, що іноді дивуєшся. Каті було двадцять п’ять, коли її мама Раїса дуже заслабла. Раїса …
Ліля після вечері мила посуд, її чоловік Микола сидів за столом і якось підозріло дивився на дружину. – Ліля, ти мені розповісти нічого не хочеш? – раптом почав Микола. – Ні, а що? – здивувалася Ліля. Микола зітхнув. – Думаю, настав час розповісти де ви з Людою проводите час! Якщо не розповіси мені правду, я поїду до брата і розповім йому, де і з ким проводить час його дружина! – не витримав Микола. – Ааа, ти про це? Хочеш правду? Тоді слухай, – Ліля сіла навпроти чоловіка і все йому розповіла. Микола вислухав дружину і застиг від почутого
– Щось ти, Ігоре, останнім часом сам не свій. Сталося, щось? – Та нормально все, Миколо, просто заслаб трохи щось… …
Василь прокинувся рано, вийшлв на подвір’я, потягнувся, оглянув двір. – Ех, дощу вже треба! – видихнув він. – Нічого на городі рости не хоче! Треба знову підливати. Чоловік вже взявся розмотувати шланг для поливу, як раптом за парканом з’явилася Алла, сусідка. – Василю, привіт! Іди сюди, щось скажу, – гукнула вона. Василь підійшов. – Василю, у Миколи сьогодні день народження, він просив тебе запросити, прийдеш? – запитала вона. – Прийду! – погодився він, а сам здивувався адже з Миколою вони особливо не товаришували. Але Василь навіть уявити не міг, що насправді задумала його сусідка Алла
Василь прокинувся вранці і за звичкою сказав дружині: -Доброго ранку, кохана!. Точніше, сказав він це не дружині, а її фотографії …
Григорій цілий день ходив якийсь дивний і все поглядав на телефон. По обіді він весело задзвенів… – Так, я слухаю, – відповів чоловік. – Що? Зрозумів, скоро буду! – Грицю що там таке?! – ахнула його дружина Ніна. – Із сином щось?! – Ні, не хвилюйся, – заспокоїв її чоловік. – Сусід по дачі дзвонив, каже – кран підтікає. Поїду гляну. Завтра вже повернуся, на останню електричку не встигну… Пройшло кілька тижнів. Вирішили вони вдвох зʼїздити на дачу відпочити. Ніна Дмитрівна, як зайшла на ділянку, то так і ахнула від побаченого. – Ти що тут наробив?! – тільки й сказала вона
– На дачу тільки відпочивати! – Ніна Дмитрівна підняла вгору палець і пройшла повз прилавки з насінням і розсадою. Григорій …
Ілля з дружиною їли манку, а їхня дочка Оленка, щось розглядала в своєму телефоні. Незабаром у двері подзвонили. Дочка побігла зустрічати замовлену нею піцу. Ілля теж квапливо підвівся з табуретки, і подався слідом. У коридорі симпатичний хлопець діставав зі свого квадратного ящика коробку з їжею. Побачивши в дверях Іллю, він привітався. – Привіт, – кивнув Ілля. – Слухай хлопче, а тобі скільки років? – Двадцять шість, – здивовано відповів той, вручаючи Олені піцу. – А що? – І ти не одружений? – Та ні, – посміхнувся хлопець. – А хочеш одружитися? Хлопець дивився на Іллю, не розуміючи, що відбувається
Вранці Ілля прокинувся через те, що на кухні знову сварилися його дружина з донькою. – Мамо, ти що зробила?! – …
– Мамо, там якісь дядьки до нас приїхали, – син Марини Олежик прибіг до неї на кухню. – Вони дуже здивувалися, що ми тут разом з тобою живемо! Марина якраз варила борщ. Вона витерла руки кухонним рушником і здивовано глянула на свого сина. – Що там ще за дядька? – пробурмотіла жінка і вийшла на ґанок. – Доброго дня! – привіталась Марина з чоловіками. Вона не знала, хто вони такі. – Здрастуйте, – відповів один із чоловіків і здивовано глянув на Марину. – Вибачте, а що ви тут робите? Ви хто взагалі така? Марина застигла в дверях від несподіванки
На вечір почала збиратися гроза, а з обіду вже парило. Чорна хмара повільно насувалася, закриваючи сонце. Ось-ось зовсім потемніє й …