– Щось ти, Ігоре, останнім часом сам не свій. Сталося, щось?
– Та нормально все, Миколо, просто заслаб трохи щось…
Микола уважно подивився на брата.
Він чудово розумів, що той обманює, намагається відгородити його, Миколу, від своїх проблем…
Микола і Ігор були братами і все своє життя були не розлий вода, тому залишити брата віч-на-віч зі своїми проблемами Микола просто не міг собі дозволити.
– Ти ось що, Ігоре. Свою гордість залиши десь, де її дістати буде важко. Викладай давай, що сталося?
Ігор зітхнув.
– Ну взагалі, Миколо, таке діло … Здається моя Люда коханця собі завела …
Микола щиро здивувався.
– Ти серйозно, Ігор? Мені все життя здавалося, що вже хто, а Людмила все життя в тобі душі не чула!
– Так воно так, Миколо. Тільки ось виявилось, що показуха все це…
– Стривай, Ігоре, не квапся, – Микола постарався заспокоїти брата. – Ти це точно знаєш чи якась “добра” людина доповіла?
– Та як… Розумієш, Миколо… Люда в останній місяць зовсім не така стала… Кудись надовго йде, сама не своя, вічно літає десь у своїх думках. Сидить, сидить і раптом усміхатися починає… Ну, зрозуміло ж, що щось не те, погодься?
Микола подумки зітхнув. Все, що розповів брат, справді сильно скидалося на щось дуже погане.
– Ну не знаю, Ігоре… Тут подумати треба гарненько, чи мало…
– Так, що думати, Миколо? Тут і думати нема чого!
Трохи подумавши, Микола сказав
– Ну от що, Ігоре. Ти постривай, тут розібратися треба. Я сьогодні у Лілі спробую щось дізнатися, сам знаєш вони з Людкою кращі подружки так що якщо Люда щось каламутить, то Ліля про це точно знає, а ти поки поводь себе як завжди, а то наробиш справ. Потім не розгребеш…
Вдома Микола постарався вивідати у дружини, що відбувається з Людмилою, але Лілія лише загадково посміхалася, при цьому стверджуючи, що вона нічого не знає.
Тепер вже насторожився Микола.
Зазвичай, дружина від нього нічого не приховувала, а тут явно щось було не так і це було видно.
Увечері Микола зателефонував до Ігора. Настрій у брата був зовсім впав. Виявилося, що коли він прийшов додому, Люди вдома знову не було, а прийшла вона додому ближче до вечора.
Миколі було дуже шкода брата, але чим допомогти йому зовсім не знав.
У душі відчувалася якась гнітюча порожнеча.
Так само Микола почував себе коли Ігор повідомив йому про те, що у Людмили не може бути дітей.
Ігору тоді було дуже погано і він по-братськи поділився з Миколою своїм пережиттям.
Вони тоді сиділи майже всю ніч. Розмовляли.
Ігор з гіркотою розповідав про те, як вони з Людою мріяли про малюка, про сина.
Вони навіть ім’я йому придумали, Матвій.
– Ось так, брате, – сказав тоді Ігор. – Не буде в мене Матвія, та й взагалі нікого не буде. Люда вчора весь день плакала, а я її навіть заспокоїти не міг… Сьогодні вранці провів її до мами, то, напевно, краще буде… Теща у мене золота, вона знайти потрібні слова зможе… Не те, що я! Але знаєш, що, Миколо? Я Люду свою ніколи не кину! Не буде у нас дітей, значить так тому і бути… Доля значить така…
Микола тоді не знав, як заспокоїти брата. Йому хотілося вити від безсилля та безпорадності, але, у тій ситуації, він допомогти братові зовсім не міг…
Нині Микола відчував схожі почуття.
Він знав як Ігор любить дружину і знав також, що якщо Люда від нього піде, Ігору буде дуже важко і погано.
Пережиття за брата переконили Миколу задуматися про те, як йому допомогти, але на думку, як на зло, нічого не спадало і тут вихід знайшовся сам собою.
Вранці за сніданком Ліля повідомила, що сьогодні затримається.
Мовляв, їй треба пробігтися магазинами, купити дітям дещо з одягу.
Микола знав, що дружина обманює.
Лише у ті вихідні Ліля запросила Миколу ходити з нею по численних магазинах, скуповуючи все на своєму шляху. Принаймні так здалося Миколі.
Їхня дочка та син були одягнені з ніг до голови, втім як і сам Микола.
Тоді Ліля сміючись сказала, що принаймні протягом кількох місяців з одягу нікому нічого не знадобиться.
Зараз вона говорила про якісь супер термінові покупки, але Микола знав точно.
Ліля обманює!
Тоді рішення прийшло само собою, Микола вирішив простежити за дружиною.
Так, йому було дуже соромно, але інакше вчинити він не міг.
Цього дня Микола відпросився з роботи та поїхав до місця роботи дружини.
Цілий день Ліля була на роботі і Микола заспокоївся, але до кінця робочого дня до офісу, де працювала Ліля, під’їхала Люда.
Микола насторожився.
Ліля про цю зустріч не говорила жодного слова…
Незабаром вийшла Ліля, сіла в машину до Людмили і жінки виїхали зі стоянки.
Микола поїхав за ними, намагаючись зберігати інкогніто.
Взагалі-то йому хотілося зателефонувати Ігору для того, щоб брат теж під’їхав, а потім разом з ним розібратися, що ж відбувається, але щось його стримало і Микола вирішив, що поки Ігору дзвонити не буде.
Поки Микола їхав за жінками, що він тільки не передумав, але машина Людмили, на його подив, під’їхала до приватної клініки.
Тепер Микола і зовсім не знав, що йому думати, але перша думка промайнула про те, що одна з жінок занедужала.
Однак, як тоді було пояснити дивні посмішки Люди та Лілі, він не знав.
Іти дізнаватися щось у клініку, було справою марною і тоді Микола вирішив, що ввечері, будь-що-будь, він дізнається правду від дружини…
Ліля прийшла додому не пізно, але все ж таки затрималася.
За вечерею Микола нічого говорити дружині не став, бо за столом сиділи діти, а от коли діти розійшлися по своїх кімнатах, а Ліля почала мити посуд, Микола вирішив, що настав час, поговорити.
– Лілю, ти мені розповісти нічого не хочеш?
Ліля здивовано глянула на чоловіка.
– Ні, а що? Є щось, що треба розповісти?
Микола зітхнув.
– Лілю, вистачить. Думаю, настав час розповісти де ви з Людою проводите час і навіщо сьогодні їздили до клініки? Якщо ти не розповіси мені правду, я зараз поїду до Ігора і розповім все йому. Думаю, йому це буде дуже цікаво, де і з ким проводить час його дружина.
Ліля сіла навпроти Миколи і посміхаючись спитала.
– Миколо, а от чесно? Скажи мені, ви надумали вже щось погане так?
Микола знітився. Такої реакції від дружини він не очікував.
– А що ми повинні були подумати? Нічого хорошого на думку, в такій ситуації, спасти не може.
Ліля зітхнула.
– Тааак! Не кмітливі ви у нас! Ну гаразд, слухай. Якщо ти пам’ятаєш то у Ігоря та Люди через тиждень річниця весілля, так от. Чи то Бог почув їхні молитви, чи то спеціалітси виявилися Богами, але до їхнього ювілею Люда дізналася, що чекає на малюка. Ось такий подарунок! Так як їй хотілося переконатися, що вона не помиляється і це справді так, вона попросила мене поїздити з нею на огляди, бо сам розумієш, розчарування так просто не пройшло б. Останній місяць ми моталися… Загалом чудеса бувають! Люда вагітна! Ігорові вона хотіла повідомити це на ювілеї, але ж ви з ним примудрилися навигадувати Бог його знає, що! Тому піду зателефоную Людмилі і скажу, щоб обрадувала чоловіка зараз, а то мало…
З цими словами Ліля вийшла з кухні, залишивши збентеженого чоловіка сидіти за столом у повному сум’ятті.
Минуло пару хвилин поки до Миколи дійшло, що не можна псувати братові такий сюрприз.
Він кинувся за дружиною і встиг саме тоді, коли Ліля набирала номер Людмили…
Звичайно, Ігор ще тиждень хвилював себе сумнівами, зате подарунок, який дружина подарувала йому на річницю весілля, сторицею перекрив усі його переживання.
У належний час у родині Ігоря з’явився чудовий малюк, якого назвали Матвієм.
Ігор і Микола, того дня присягнули, що ніколи більше не сумніватимуться у своїх жінках і тим більше стежитимуть за ними.
Тільки тепер їм обом стало зрозуміло, що в сім’ї головна ця довіра.
Бо якщо не буде довіри, значить не буде сім’ї.
Такий закон життя!