-Давай замовимо зелені шпалери, – сказав чоловік. -Ти розумієш, що зелені шпалери взагалі не підходять до кольору підлоги? Ось зовсім. …
Історії
Євген прокинувся. Перед очима її посмішка. Підвівся вийшов зі спальні. Жінка сиділа на дивані. – Валя! – Та, не Валя я! – вигукнула вона і, уткнувшись у долоні, заплакала. – Галино, Галино, вибач! – сон остаточно відпустив чоловіка. – Женю, я так більше не можу. Ти мене жодного разу Галею не назвав, тільки Галина. Вибач! Я йду!!!
Ліс. Сонце заплуталося у кроні величезної берези. Вони з Вальою ще молоді, Діма ще до школи не ходить. Син радісно …
Баба Марія зібралася заміж. Усі родичі сиділи з відкритими ротами. – От так Марія, от так тихоня. Що ж там за дідок такий? Хто ж цей щасливчик? – дивувалися родичі. – Скоро я вам його представлю, – таємниче відповіла Марія. І от Петро Петрович постав перед новою ріднею. – Нічого я не нажив за своє життя, признаюся чесно, – почав він
Шість років тому баба Марія зібралася заміж, і цю новину вона повідомила своїм дітям та онукам. Усі сиділи з відкритими …
Аня повернулася додому. Увійшла на подвір’я, Миколи десь не видно, і вікна завішані. Вона підійшла до дверей потягла за ручку, двері зачинені зсередини, постукала, ніхто не відповідає, постукала у вікно. Відкрилася фіранка, і визирнув Микола, від несподіванки він злякався. Микола відчинив двері і Аня одразу все зрозуміла
Аня прожила з Миколою довге, спільне життя, і чого тільки не було за сорок років їхнього життя. Вони збудували свій …
– Ох, знову все розкидав, і кашу не доїв! Як же я від цього втомилася! – кричала Лариса, дивлячись на трирічного Женьку. – Ігоре, я не зможу більше так жити! Та я ще й вагітна, нащо мені прибирати горщики за твоїм сином? – Ларочка, ну він же моє дитя, – відповів Ігор. – От от. Твоє і Дашкине “щастя”! Все! Досить. Вибирай: або я, або він
-Ох, знову все розкидав, і кашу не доїв! Як же я від цього втомилася! – кричала Лариса, дивлячись на трирічного …
– Алло? Хто це? – Катя підняла слухавку. – Вибачте, ви Катя? – Так. А ви хто? – А я Надія. Знайома вашого тата. Катя аж почервоніла від обурення. – Та як ви смієте сюди дзвонити? – вона не могла підібрати слів. А Надія продовжила: – Ваш тато не знає, що я дзвоню. Владислав заслаб, приїжджайте, будь ласка. – Навіщо? Він жодного разу навіть не подзвонив. Цілий день Катя думала, як сказати мамі. А сказати доведеться
-Алло? Хто це? -Вибачте, ви Катя? -Ну, Катя. А ви хто? -Катя, а я – Надія… -Яка Надія? -Я – …
– Молодий чоловіче! — промовила скрипучим голоском бабуся, — Поступіться місцем жінці! Вона ж майбутня мама! Хлопець незворушно сидів на сидінні і байдуже дивитися у вікно. — Ех, Василівна, молодь зараз інша пішла. Краще не зв’язуватися з ними. — Тут ти не права! Їхала я тут недавно автобусом, так там знаєш що було? Усі пасажири приготувалися слухати
– Молодий чоловіче! — промовила скрипучим голоском бабуся, — Поступіться місцем жінці! Вона ж майбутня мама! – Не треба, бабусю! …
Коли Валера привіз Христину, до себе в село – зібралася вся рідня. – А це що у вас, корови? Фу, ну і запах! – дивувалася Христя. – От молока звідси, я б точно пити не стала. Все ж в бруді! Фу! А це що? Добрива для городу? Що ж ви все отак робите, як це їсти потім можна?! Сільські жителі каталися від сміху, слухаючи міську пані. Та через пару днів усім вже було не до сміху
Коли Валера привіз Христину, як дружину до себе в село, зібралася вся рідня. Всі з цікавістю спостерігали за новою родичкою …
Валя знала Олю з дитинства. Але останнім часом все ніяк не було часу зустрітися. А потім Валя побачила Олю під ручку з дуже симпатичним чоловіком. Цікавість взяла гору, і Валентина, прихопивши коробку цукерок, поїхала до приятельки на чай. Двері відчинила Оля. – Привіт, от забігла чайку попити. – Ой, Валю, проходь, ти якраз на вечерю, ми тільки сіли за стіл. Валя вдала, що нічого не знає і не бачила
Валя знала Олю з дитинства, вони мешкали в сусідніх дворах і навчалися в одній школі. Оля завжди відрізнялася від своїх …
– Олеся, вибач, мені треба їхати, – Ігор знову поспішав. – Дружина дзвонила? Їдь, звісно. Я вже звикла… Їй було важко відпускати Ігоря до дружини. Так хотілося, щоб він залишився. – Два роки почекай, поки син підросте, от тоді я точно піду від дружини, – казав він. І Олеся чекала. Та одного дня вона раптом побачила Ігоря на вулиці. Він був з дружиною і вона явно була вагітна
-Олеся, вибач, мені треба їхати. -Дружина дзвонила? Їдь, звісно. Я звикла… Олесі було важко щоразу відпускати Ігоря до дружини. Так …