Аня прожила з Миколою довге, спільне життя, і чого тільки не було за сорок років їхнього життя. Вони збудували свій …
– Ох, знову все розкидав, і кашу не доїв! Як же я від цього втомилася! – кричала Лариса, дивлячись на трирічного Женьку. – Ігоре, я не зможу більше так жити! Та я ще й вагітна, нащо мені прибирати горщики за твоїм сином? – Ларочка, ну він же моє дитя, – відповів Ігор. – От от. Твоє і Дашкине “щастя”! Все! Досить. Вибирай: або я, або він
-Ох, знову все розкидав, і кашу не доїв! Як же я від цього втомилася! – кричала Лариса, дивлячись на трирічного …
– Алло? Хто це? – Катя підняла слухавку. – Вибачте, ви Катя? – Так. А ви хто? – А я Надія. Знайома вашого тата. Катя аж почервоніла від обурення. – Та як ви смієте сюди дзвонити? – вона не могла підібрати слів. А Надія продовжила: – Ваш тато не знає, що я дзвоню. Владислав заслаб, приїжджайте, будь ласка. – Навіщо? Він жодного разу навіть не подзвонив. Цілий день Катя думала, як сказати мамі. А сказати доведеться
-Алло? Хто це? -Вибачте, ви Катя? -Ну, Катя. А ви хто? -Катя, а я – Надія… -Яка Надія? -Я – …
– Молодий чоловіче! — промовила скрипучим голоском бабуся, — Поступіться місцем жінці! Вона ж майбутня мама! Хлопець незворушно сидів на сидінні і байдуже дивитися у вікно. — Ех, Василівна, молодь зараз інша пішла. Краще не зв’язуватися з ними. — Тут ти не права! Їхала я тут недавно автобусом, так там знаєш що було? Усі пасажири приготувалися слухати
– Молодий чоловіче! — промовила скрипучим голоском бабуся, — Поступіться місцем жінці! Вона ж майбутня мама! – Не треба, бабусю! …
Коли Валера привіз Христину, до себе в село – зібралася вся рідня. – А це що у вас, корови? Фу, ну і запах! – дивувалася Христя. – От молока звідси, я б точно пити не стала. Все ж в бруді! Фу! А це що? Добрива для городу? Що ж ви все отак робите, як це їсти потім можна?! Сільські жителі каталися від сміху, слухаючи міську пані. Та через пару днів усім вже було не до сміху
Коли Валера привіз Христину, як дружину до себе в село, зібралася вся рідня. Всі з цікавістю спостерігали за новою родичкою …
Валя знала Олю з дитинства. Але останнім часом все ніяк не було часу зустрітися. А потім Валя побачила Олю під ручку з дуже симпатичним чоловіком. Цікавість взяла гору, і Валентина, прихопивши коробку цукерок, поїхала до приятельки на чай. Двері відчинила Оля. – Привіт, от забігла чайку попити. – Ой, Валю, проходь, ти якраз на вечерю, ми тільки сіли за стіл. Валя вдала, що нічого не знає і не бачила
Валя знала Олю з дитинства, вони мешкали в сусідніх дворах і навчалися в одній школі. Оля завжди відрізнялася від своїх …
– Олеся, вибач, мені треба їхати, – Ігор знову поспішав. – Дружина дзвонила? Їдь, звісно. Я вже звикла… Їй було важко відпускати Ігоря до дружини. Так хотілося, щоб він залишився. – Два роки почекай, поки син підросте, от тоді я точно піду від дружини, – казав він. І Олеся чекала. Та одного дня вона раптом побачила Ігоря на вулиці. Він був з дружиною і вона явно була вагітна
-Олеся, вибач, мені треба їхати. -Дружина дзвонила? Їдь, звісно. Я звикла… Олесі було важко щоразу відпускати Ігоря до дружини. Так …
– Мамо, мамо, Володя зробив мені пропозицію! – Оля з криками радості залетіла додому. – Я така рада! – І ти відповіла “так”? – якось засмучено запитала мати. – Звичайно! Я його дуже кохаю. – Добре, доню, життя твоє. Але добре подумай… Весілля було через місяць. Оля була на сьомому небі від щастя. Та дуже скоро стало ясно, як же була права матір
-Мамо, мамо, Володя зробив мені пропозицію! – з криками радості залетіла додому Оля. – Я така рада! -І ти відповіла …
– Ми ж домовлялися! – Петро сердито дивився на свою дівчину. Та тільки посміхалася, погладжуючи округлий живіт. – Ніяких дітей, поки ми вчимося! Сама казала! А що тепер? Ти мені брехала. Ти… У мене слів просто нема! Петро, дістав із шафи валізу. – Ти що робиш? – Лариса здивовано дивилася на хлопця, котрий почав швидко збирати свої речі
-Ми ж начебто домовлялися! – сердився Петро, дивлячись на свою дівчину. Та тільки безневинно посміхалася, погладжуючи живіт, що округлився, що …
Тетяна м’ялася біля входу до кафе. Вона точно знала, що в цей час дружина Віктора завжди тут п’є каву. Нарешті дівчина рішуче штовхнула двері. – Ольга Іванівна? Жінка повільно підняла погляд від чашки кави. – Слухаю вас, – спокійно відповіла вона. – Мене звуть Тетяна, і я коханка вашого чоловіка!
Тетяна м’ялася біля входу до кафе. Вона точно знала, що в цей час дружина Віктора завжди тут п’є каву. Потрібно …