Олю запросили на зустріч випускників. Спочатку дівчина не хотіла йти, але, подумавши, все ж зважилася. Настав день зустрічі. Раптом до школи під’їхав новенький автомобіль, з якого вийшла молода й розкішна жінка. Вона підійшла до присутніх, але її ніхто не впізнав! Кілька хвилин клас дивився на дівчину. – Оля! Невже це ти!? – вигукнув нарешті хтось, і запала тиша

Олі не пощастило — вона була не дуже гарною. А може, навпаки, народилася під щасливою зіркою?

Ніхто в її сім’ї не міг зрозуміти — звідки в них такий “екземпляр”?І мама, і тато, і брат, і бабуся з дідусем — усі були гарними й стрункими. Ніхто в родині не був повненьким. І тут раптом… На тобі…

Маленька Оля дуже любила всілякі тістечка й булочки. Як мама не намагалася їй почснити — дівчинка ховалася й все одно їла.

Однолітки жартували: і в школі, і в дворі, і на танцях, куди мама її записала.

Дівчинка розуміла й бачила всі свої недоліки. Щоранку вона прискіпливо оглядала себе в дзеркалі: круглі щоки, ніс, маленькі очі.

Оля носила зовсім невдалу зачіску — чубчик на весь лоб і звисаюче на щоки волосся, щоб хоч трохи їх прикрити.

Фігура також була далекою від ідеалу. А так хотілося вдягнути коротку спідницю й топ, як усі однокласниці! Доповнювали картину окуляри…

Чи варто говорити, що залицяльників у Олі ніколи не було, хоча дівчина вирізнялася надзвичайною добротою і розумом? Однокласники знали, що вона вчиться краще за всіх, та хіба це було комусь потрібно?

Після закінчення школи Оля вирішила серйозно взятися за свій зовнішній вигляд. Найперше й найскладніше, що вона зробила, — перестала їсти тістечка.

Дівчина пила багато води й відмовилася від усього солодкого. Далі — почала робити вправи й бігати зранку, а ще — крутити обруч, який допоміг окреслити талію. Паралельно з цим Оля купила першу в своєму житті косметику.

-Ой, тільки не сміши мене! — сміявся її брат. — Ну до чого тобі ця косметика? Ти думаєш, вона чимось допоможе?

Оля відповіла спокійно:

-Я хочу стати красивою. І обов’язково буду. Хай навіть на старості років.

Вона продовжувала догляд за обличчям.

Брат голосно сміявся:

-Як ти можеш бути красивою на старості, коли навіть зараз не така?

Оля не відповіла, тому що поставила перед собою ціль. Дівчина будь-що прагнула її досягти, навіть, якщо ніхто в цілому світі в неї не вірить.

Дівчина вступила до університету на заочне відділення і паралельно пішла працювати в магазин одягу. З першої ж зарплати вона зробила собі подарунок — лінзи замість окулярів. Обличчя одразу ж стало привабливішим.

Промайнуло літо. Першого вересня Оля йшла на навчання до університету вже іншою людиною: значно стрункіша, з макіяжем, без окулярів.

Коли обличчя трохи схудло, дівчина вирішила змінити зачіску: прибрала назад усе волосся й чубчик. Оля, та й уся родина, здивувалися, наскільки приємне й симпатичне в неї обличчя.

Воно стало таким відкритим без нависаючого волосся, а ще виявилося, що в неї гарна й тендітна шия, яка ховалася стільки років.

Якою була щасливою Оля, коли зрозуміла, що в новому навчальному закладі вже ніхто не жартує з неї. Це було перше місце в житті, де до неї ставилися з повагою, а дівчата навіть запитували секрети гарної шкіри й волосся!

Звісно, вона ще не була зовсім стрункою, але вже нічим не нагадувала ту повненьку дівчину, якою була ще три місяці тому.

Олі дуже пощастило з місцем роботи. У магазині, де вона працювала, продавався гарний і недорогий одяг, а хазяйка ще й робила працівниці знижку. Тож тепер дівчина перевтілилася ще більше й все частіше стала помічати, як на неї дивляться однокурсниці: хтось із захопленням, а хтось — навіть із заздрістю.

Її здивуванню й радості не було меж!

Тепер у Олі з’явилися й шанувальники, при чому дуже симпатичні й перспективні юнаки. Уперше в житті вона не соромилася, спілкуючись з представником протилежної статі.

Незабаром дівчина закохалася в свого однокурсника і в них почалися стосунки.

Андрій був зачарований своєю коханою. Вона здавалася йому справжньою красунею! Оля слухала його й не вірила своїм вухам! Завдяки йому самооцінка дівчини значно зросла й вона повірила в те, що справді вродлива.

До кінця першого курсу Оля вже була зовсім стрункою. Вона настільки звикла до правильного харчування, що вже не могла дивитися на солодощі.

Дівчина стильно одягалася і ніхто навіть не здогадувався, якою вона була. Щоки поступово зникли, а носик на худенькому обличчі тепер здавався милим і акуратним.

Після закінчення університету Оля й Андрій одружилися, а ще — відкрили власний магазин одягу. Спочатку — один, а потім розширили свій бізнес і відкрили цілу мережу.

Якось Олю запросили на зустріч однокласників. З часу закінчення школи пройшло вже 15 років. Спочатку дівчина не хотіла йти, адже в пам’яті одразу спливли всі жарти у школі.

Але, подумавши, Оля вирішила піти, і не для того, щоб комусь щось довести (вона була не такою людиною), а просто для того, щоб згадати юність, побачити вчителів і стіни рідної школи.

Настав день зустрічі випускників. До школи під’їхав новенький блискучий автомобіль, з якого вийшла молода й розкішна жінка.

Її не можна було назвати ідеальною красунею з правильними рисами обличчя та фігури, але весь її образ зачаровував з першого погляду, так що не можна було відвести очей.

Оля підійшла до однокласників, але її ніхто не впізнав! Але й вона також мало кого могла впізнати, хоча пройшло лише 15 років.

Більшість дівчат її класу якось швидко постаріли, розповніли, виглядали недоглянутими й незадоволеними життям, а особливо ті, хто вважався в ті часи найпершими красунями.

Хвилин 10 клас дивився на дівчину, перш ніж її-таки впізнали:

-Оля! Невже це ти! — вигукнув нарешті хтось, і запанувала тиша.

Ніхто й уявити собі не міг, що та повненька, невпевнена в собі дівчинка в окулярах і з великими щоками перетвориться на таку красуню!

Оля тільки посміхнулася:

-А хіба я так змінилася?

Однокласники по черзі розповідали про своє життя й досягнення. Дійшла черга до Олі. Після того, як вона розповіла, що заміжня, виховує двох доньок і має бізнес із чоловіком, додала:

-Але найбільше моє досягнення — зовсім не все це. — Вона зробила паузу й подивилася на свій клас. Усі слухали, відкривши рота, з неприхованим захопленням і навіть заздрістю.

-Найбільшим моїм досягненням є те, що я ніколи не зраджувала собі й своїм мріям, завжди вірила в те, що в мене все вийде, навіть коли в це не вірив ніхто…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.