-Оля, – звернулася колега, – чого ти сидиш, вже всі пішли, давай збирайся додому, п’ятниця все ж! На телефон прийшло …
-Сідайте, – Люба поставила тарілки на стіл. Вся сім’я зібралася в батьківському домі. – А пам’ятаєте, як мати купила пряників і сховала, а ми їх знайшли і з’їли? І не сварила ж. Любила нас, – згадав Антон. – А мене любила більше всіх, – зазначила Люба. – Чому це ти так вирішила, як на мене, так всіх однаково? – зауважив Марко. – Ні-і-і, якось вона розповіла мені одну таємницю
В той день дув сильний вітер. Жінки стояли з осінніми квітами з палісадника, вітер відривав пелюстки і розсипав їх на …
Таня сиділа, дивилася на молодика навпроти і думала, як би піти швидше. – Я додому, спасибі за вечір, – сказала вона і покликала офіціанта. – Я заплачу, – зупинив її Віталій. Він дістав картку і спробував заплатити. – Недостатньо коштів!.. Віталій почервонів. Таня дістала гаманець і розплатилася. Уже вдома вона видихнула – такого невдалого побачення в неї ще не було.. А наступного дня Тетяна почула під вікнами: – Таня! Та-ня!..
-Дівчино, я ненавмисно зламав вашу парасольку, я не хотів, чесно, – виправдовувався молодий чоловік і намагався весь час наздогнати Тетяну, …
Великий чорний джип зупинився біля похилених кованих воріт. Молодий чоловік в короткій шкіряній куртці і чорних рукавичках вийшов з машини і швидким кроком попрямував прямо по доріжці. Він йшов, часто озираючись, намагаючись знайти когось. Одинокий перехожий з подивом поглядав на хлопця. – Володька? – почув юнак за спиною і обернувся. – А чого це ти тут? Річниця ж 2 місяці тому була
Величезний чорний джип зупинився біля похилених кованих воріт. Молодий чоловік в короткій шкіряній куртці і чорних рукавичках вийшов з машини …
Ірина Василівна, поверталася з магазину. Вона мовчки витягла вперед свою сумку і, схопившись за поручень, піднялася на третій поверх. На майданчику Ірина Василівна зупинилася від подиву, упустивши сумку. Двері в її квартиру були відчинені навстіж, хтось ходив в коридорі і щось рухав
Ірина Василівна, повертаючись з магазину, ледь змогла протиснутись між вантажною газеллю, припаркованою біля самого ґанку під’їзду, і дверима. Вона мовчки …
-Мамо, ну що ти говориш, кому я напишу, на село дідусеві? Я не знаю його адреси. Прізвище мигцем бачила один раз, – Ксенія виправдовувалася і продовжувала чекати її. Телеграму. В один із суботніх днів у квартиру подзвонили. Ксенія побігла до дверей. – Павленко? – запитала жінка-листоноша. Ксенія кивнула. – Розпишіться. Листоноша простягнула Ксенії невеликий папірець. В папірці було всього пару слів..
-Любиш? -Люблю, – притискаючись сильніше до Максиму, випалила Ксюша. -Тоді йдемо до мене. -Ось так відразу? – вдивляючись в його …
– Тітко Олено, допоможіть мені, будь ласка, з математикою, – тихо попросив Андрійко. – Мені ніколи, – не відриваючись від ноутбука, відповіла дівчина. – У мене весілля через два тижні. За пару днів до весілля у Юрія зламався комп’ютер, і він скористався ноутбуком Олени. І чopт його смикнув зайти в історію…Юра не повірив своїм очам…
– Тітко Олено, допоможіть мені, будь ласка, з математикою, – тихо попросив Андрійко, з надією дивлячись на подругу батька. – …
-Ох і красива у тебе дочка, Галю. -Ой, та ну тебе, – зніяковіло відповіла Галя, – що ж тут красивого, дитина, як дитина. -Та не скажи, вона ж у тебе як ця, з казки, так як її, дівчинка така, а … ось … Мальвіна. Оксана була дівчинкою кмітливо, вона швидко зрозуміла свою вигоду бути красивою. І почала активно це використовувати…
-Ох і красива у тебе дочка, Галю. Жінка дивилася з розчуленням на дівчинку, та була одягнена в рожеву сукню, з …
Таня вийшла з старого автобуса. Взяла в обидві руки сумки і попрямувала до свого села. Але як тільки трохи відійшла, як xлинyв дощ. – Дівчино, сідай, підвезу, – вигyкнyв з кабіни вантажівки хлопець. Таня не чула, як він під’їхав. Вона не могла впізнати водія за струменями дощу. – “Якби ж він на 5 хвилин раніше приїхати”, – poздpaтoвaнo подумала вона
Таня незграбно спустилася зі сходів старого автобуса. Від довгого сидіння ноги зaтeкли, одерев’яніли. Вуха тут же заклало від дзвінкої сільської …
Люба рахувала дні до повернення чоловіка. А сьогодні її не залишало невиразне передчуття чогось, якоїсь новини… Час пролетів швидко. Вона почула, як відкрилися вхідні двері, і побігла назустріч чоловікові. – Привіт.. Ее, я тут.. Не сам.. – Віктор ніяково посміхався. Посмішка повільно зникла з обличчя Люби
Люба готувалася до зустрічі чоловіка ґрунтовно. Зробила генеральне прибирання в квартирі, навіть вимила вікна і випрала фіранки. Будинок виблискував ідеальної …