Катя сиділа на кухні, крутила чашку з остигшою кавою, дивилася на обгортки від цукерок, в її красивій скляній вазочці для …
Історії
– Невже вона посміє так з нами вчинити? – сумно запитала Таня у своєї мами. – Це ж несправедливо! Марина Петрівна стомлено подивилася на дочку, обвела поглядом рідну кімнату і тихо відповіла: – Софія має на це повне право. Минуло два тижні після того як Марина з дочкою покинули рідний будинок і влаштувалися у Наталі Іванівни. В один з вечорів, коли Таня пішла в гості до подружки, Наталя завела дивну розмову
– Невже вона посміє так з нами вчинити? – сумно запитала Таня у своєї мами. – Це ж несправедливо! Марина …
Лариса приїхала в місто по дуже сумній причині, нестало її бабусі Світлани. Після похорону вона вирішила прогулятися по місту. Вона зібралася повернути за ріг і пройти до парку, як її швидко обігнав чоловік і тут же послизнувся. Лариса кинулася до нього: – Давайте я вам допоможу встати. – Нічого, я сам встану, дякую. Він встав і тут же похитнувся.
Лариса приїхала в місто свого дитинства по дуже сумній причині, нестало її бабусі Світлани. Вона була чудова, світла, під стать …
В той день якраз було 1 квітня. В Оксани видався вихідний, чоловік пішов на роботу і вона вирішила поприбирати в будинку, а потім придумати для чоловіка якийсь веселий розіграш. Оксана якраз сиділа і думала, що б його таке вигадати, коли у двері подзвонили. На порозі стояла молода, гарна незнайомка. – Ви до кого? – запитала здивована Оксана. – Ви Оксана, так? А я саме до вас! Я хочу, щоб ви дещо знали
Було перше квітня. Як відомо день сміху та різноманітних розіграшів. У Оксани якраз видався вихідний. Чоловік пішов на роботу, а …
– Світлано, Світлано! Ти що, використовуєш у випічці, маргарин?! Але де ж так можна? І знову величезна пачка майонезу… Це ж недобре, ти хіба не розумієш?! Ех, господиня з тебе, звісно.., – свекруха похитала головою. Світлана почервоніла від обурення. Їй стало соромно. Знову свекруха чіпляється, поки Юра не бачить. І тут раптом у неї виник геніальний план
-Світлано, Світлано! Ти що, використовуєш у випічці, маргарин?! Але де ж так можна… І знову величезна пачка майонезу… Це ж …
Ганнуся закохалася ще їй і 18-ти не було. Хлопець з їхнього села подобався їй давно, і вони з Павлом всю весну провели разом. І тут несподівано трапилося, те саме. Ганнуся зрозуміла, що чекає дитину.. – Що ж тепер робити, що скаже мати, сестра, люди?.. Та вона ще навіть не здогадувалась, що їй приготувала доля
Ганнуся закохалася ще їй і 18-ти не було. Хлопець з їхнього села подобався їй давно, і вони всю весну провели …
Вже 3 роки, як не стало її Андрійка. Її синочка. Та Віра Сергіївна щовечора ходила до заводу, де він працював – зустрічати з роботи.. Сусіди співчували старенькій, та нічого вдіяти з тим не могли. От і зараз сіла вона на лавку і звично вдивляючись в чоловіків, стала чекати. – Андрійко, – потягнула за рукав чоловіка, який проходив повз. – Га-а?.. – Синочку, ти? – Я, – промовив чоловік. – Ой, дочекалася! Ну, підемо додому? – Ідем-мо
Сухувата старенька в старому, як вона сама, пальто стояла біля під’їзду на холодному листопадовому вітрі. На голові недбало зсунутий набік …
– Кохана, ти чого так рано встала? Вихідний же. – Що забув? Я ж у село зібралася. Поїдеш зі мною? – Ні-і-і. Я краще подарунок тобі на день народження куплю. Що, до речі, ти хочеш? – Е-е-е, ні, любий, тут давай вже сам, – посміхнулась дружина. На наступний день Дарина зайшла в квартиру і побачила сяючого чоловіка з квітами і подарунком. Та коли вона відкрила пакунок настрій у неї зіпсувався
Борис прокинувся в чудовому настрої. Пояснити свій настрій він і сам би не зміг. Чи то погода так діє, чи …
– Денисе привіт! У мене до тебе серйозна розмова. – Привіт Рито! Знову кран зламався, чи що? – Одружись зі мною. У телефонній трубці застигла хвилинна пауза… – З тобою все в порядку? – Ні, все погано, – відповіла я і заплакала. – Ти де? – На роботи. – Я зараз тебе заберу, нікуди не йди, і ти мені все поясниш
– Мама, давай з нами. Я радісно подивилася на дітей і чоловіка, що бігали поруч: – Тільки пиріг дістану з …
Іван намагався тримати себе в руках. – Як же так? Такого не буває! П’ятнадцять років! Минуло п’ятнадцять років! У нього була чудова сім’я, кохана дружина Олечка. Все ж було чудово… До вчорашнього вечора, поки Ольга не сказала, що приїхав її брат, Мишко. Зі своєю дружиною
Івана намагався тримати себе в руках. Як же так, такого не буває! Минуле накрило такою хвилею, та яка там хвиля, …