– Маша, я хочу тобі дещо сказати. Я довго думав, і мені нелегко було наважитися. – Вадиме, та що ж трапилося? Говори, не тягни! – Ой, ні. Давай іншим разом. Щось не можу. Маша здивовано дивилася чоловіка. Що ж там таке він хоче сказати? – Невже у нього з’явилася жінка? – думала вона. – Господи, ну як так? Хто ж вона така?! Та чоловік вперто мовчав

-Маша, мені треба тобі щось сказати. Якщо чесно, мені нелегко було наважитися на це.

-Вадиме, що трапилося? Говори, не тягни.

-Ой, ні. Давай іншим разом. Щось не можу…

Маша здивовано слухала слова чоловіка. Що ж там таке він вирішив сказати? Невже…

Зазвичай такі слова кажуть, коли хочуть залишити дружину, чи у чомусь зізнатися. У чомусь нехорошому…

Невже у Вадима з’явилася жінка?

-Господи, я ж таке не витримаю. Ну як так, живемо ж добре, ні сварок, нічого, синок хороший такий. І я, начебто ще непогано виглядаю…

У голові Маші швидко проносилися думки.

-А може він заслаб і не знає як сказати? Он у колеги на роботі чоловік до останнього мовчав. Вже краще тоді нехай він про іншу жінку скаже, ніж про таке. Хоча, я ж не витримаю, якщо він збере речі і піде до розлучниці. Хто ж вона така?!

Чоловік ходив із загадковим обличчям і не відповідав на її запитання.

-Марічко, скажу обов’язково, але не зараз. Потерпи трохи…

Маша не хотіла терпіти. Вона не спала цілу ніч, повертаючись і зітхаючи, перебираючи різні варіанти, що хоче сказати чоловік.

На ранок вона ненадовго заснула. І їй наснилося, що її чоловіка веде сусідка тітка Таня, з бігудями на голові.

Вранці чоловік, як завжди, поснідав і поїхав на роботу. Маша вирішила поговорити зі свекрухою, може та знає і проговориться.

Але дзвінок нічим не допоміг. Свекруха поводилася, як завжди, нічого такого, нічого незвичного…

Маша почала перебирати подумки всіх знайомих жінок, на яких міг би подивитися її чоловік.

-Невже це Оленка? То-то вона останнім часом стала загадковою, волосся перефарбувала в червоний колір. Бач що надумала, чоловіка мого забрати!

Маша рознервувалась. У голові вишиковувалися різні припущення.

-А може це Світлана? Ходив же він до неї недавно світло ремонтувати, от може і промайнуло щось між ними.

Ну а що, Світлана видна жінка, все при ній, і самотня. Вадим мій, звичайно, красень, будь-яка була б рада мати такого чоловіка. І роботящий, і не гультяй, з роботи одразу додому…

Увечері Маша приготувала смачну вечерю, посмажила рибу за улюбленим рецептом Вадима. Зробила модну зачіску.

Їй чомусь хотілося виглядати по-особливому. Щоб чоловік бачив, кого він може залишити…

-Ну що, сьогодні розкажеш свою новину? А то аж не терпиться дізнатися.

-Марічко, давай завтра? Треба зібратися мені з думками.

-Та що ж там такого, га? От же ж… Сказав би одразу, чого тягнеш?

-Завтра, почекай трохи.

-Ох, видно щось зовсім недобре, не може сказати навіть. А може позичив у когось багато? Та ні, ніби не купували нічого. Що ж там за новина така!..

Маша ледве дочекалася, коли закінчиться робочий день, і помчала додому. Вадима ще не було, і вона вирішила глянути на його речі. Раптом там знайдеться розгадка.

Передивилася всі його речі в шафі та тумбочці, нічого незвичного не знайшла.

Гримнули вхідні двері.

-Прийшов. Ну, сьогодні він мені все розповість, – подумала вона.

-Вадиме, я тебе уважно слухаю.

Маша стояла схвильована. А Вадим підійшов до вікна.

-Не знаю навіть, з чого почати.

-Говори, як є, без зайвих слів!

-Розумієш, Маша… Ти дуже хороша, гарна, розумна, готуєш смачно. Але мені цього мало.

-Мало? Чого ж тобі не вистачає?

-Спілкування. Не можу без нього. А ти мені не даєш такої можливості.

-Спілкуватися із жінками? Ну ти даєш! Та хто ж дасть добро на таке, покажи мені таку дружину?

-Та з якими жінками, з мужиками! На рибалку он мене кличуть, кличуть. А я не можу! Пам’ятаєш, як остання риболовля закінчилася? Веселий я трохи прийшов.

А ти тоді мені сварку влаштувала. Мені і так недобре було, а тут ще ти…

-То ти мені про рибалку хотів сказати? Уникати мене не збираєшся? І ти не заслаб?

-Куди йти, Машо, ти чого? І не заслаб я зовсім!

-Фух… Що ж ти одразу не сказав, а я тут понавигадувала вже… Та їдь ти на свою рибалку заради Бога, хоч на всі вихідні.

Спілкуйся з мужиками, тільки дуже не гуляй, як того разу. Ну ось виставив мене прямий злюкою такою, два дні підбирався… Ох, Вадим Петрович, аж відлягло. Рибалка… Та рибаль на здоров’я, мені не шкода!

Вадим обійняв дружину і розцілував.

-Марічко, я знав, що ти найдобріша дружина на світі. Я тобі ось такуу рибу привезу, обіцяю! Піду Пашці зателефоную, порадую.

Вадим побіг дзвонити в іншу кімнату, а Маша сиділа зі щасливою усмішкою на обличчі. До чого ж у неї хороший чоловік, а вона навигадувала.

-Алло, Паша, привіт. Вийшло все якнайкраще. Зробив все, як ти сказав, заявив, що хочу новину сказати, зробив паузу на 2 дні, і от – вона з радістю погодилася.

Потрібно буде відзначити це діло на риболовлі. Давай, до зустрічі у вихідні. Вудку я візьму свою.

Маша ходила радісно наспівуючи пісеньку. Вадим обдзвонював друзів, домовляючись, хто що братиме на рибалку.

У сім’ї знову був спокій і злагода.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.