Було дуже рано і Сергій ще спав. Раптом пролунав дзвінок телефону. Він здивовано відкрив очі і потягнувся до мобільного. – Привіт, синку. А я тут на вокзалі стою. Зустріньте мене, бо в мене сумки важкі. – Хто там, коханий, – запитала Марина. – Мама приїхала, – пробурмотів Сергій. – Мамо, бери таксі, я оплачу. А то поки я доїду. Марина пішла на кухню. Не встигла вона, навіть розігріти котлети, як свекруха вже стояла на порозі

Було дуже рано і Сергій ще солодко спав. Раптом пролунав дзвінок телефону. Він здивовано відкрив очі і потягнувся до свого мобільного.

-Кому це в суботу зранку не спиться, – роздратовано думав він, примружуючи очі і намагаючись розгледіти номер на екрані.

Нарешті він взяв слухавку.

-Привіт, синку, – пролунав голос в телефоні. – А я тут на вокзалі, приїхала до вас у гості. Зустріньте мене, будь ласка, бо в мене сумки важкі. А таксі дуже дорого…

Сергій глянув на годинник. Шоста ранку…

Дзвонила його мати.

Вона жила за 200 кілометрів в іншому місті і от виявляється вирішила приїхати без дзвінка, сюрприз зробити…

-Хто там, коханий, – запитала сонна дружина.

-Мама приїхала, – пробурмотів Сергій, піднімаючись з ліжка.

-Так вона була у нас два місяці тому… Три дні ж гостювала… – сон Марини, як рукою зняло.

-Ну от… Такий сюрприз, – відповів чоловік.

У них звісно були свої плани на вихідні. Хотіли зробити генеральне прибирання в шафах, на антресолях, і по всій квартирі.

Попереду ж свята й хотілося заздалегідь навести лад.

Але мама є мама, приїхала, отже, треба прийняти…

Сергій кілька хвилин походив, подумав і передзвонив матері.

-Мамо, бери таксі, я оплачу… А то поки я доїду, то дві години пройде.

Вона погодилася.

Марина пішла на кухню і почала готувати сніданок.

Вирішила швидко приготувати гречку з котлетами, добре котлети у неї були приготовані в морозилці.

-Тільки розігріти і зробити підливу, ми ж так любимо, – подумала вона. – І ще швидко зробила салат із капусти з огірком та оладки до чаю.

Не встигла Марина, розігріти котлети, як пролунав дзвінок у двері. Свекруха вже стояла на порозі. Сергій спустився і допоміг матері занести сумки.

Вона справді привезла дві величезні сумки.

-Як вона їх тільки тягла не уявляю, – думала Марина.

Свекруха привіталися, роздяглася, помила руки, і Марина запросила її на кухню – поїсти з дороги.

Вони сіли всі разом, поснідали і тут Галина Петрівна каже:

-Давайте сумки розберемо, – і швидко почала розпаковувати продукти.

Вона привезла домашні закрутки. Огірки, помідори, капусту, варення з яблук, маринований перець і варення з зелених помідорів.

Вона повитягала все на стіл і заявила:

-Я от минулого разу, коли була у вас, бачила, що ви купували огірки в магазині, маленькі баночки і дуже дорого.

І я ось що вирішила. Щоб ви не купували в магазині за такі гроші, я привезла вам свої заготовки… Ну а ви краще мені віддайте ті гроші, які ви б заплатили в магазині. Яка вам різниця кому платити? А тут все-таки своє, домашнє…

Ну, як вам ідея?

Марина аж присіла від здивування на табуретку.

-Ми ж майже не їмо різні закрутки, Галино Петрівно. І так, я купувала баночку огірків коли ви були в гостях. Та і то тільки тому, що ви хотіли приготувати Сергієві олів’є, яке він так любив, коли жив з вами, – сказала Марина.

-Ми ж майонезні салати намагаємося готувати ну дуже рідко, більше овочеві та з легкими заправками або просто їмо огірки та помідори свіжі.

Свекруха раптом дуже засмутилася.

-І що, тепер мені все це назад везти? Я хотіла вам так привозити періодично, і вам було б добре, і мені також.

-Мамо, ти не хвилюйся, грошей я тобі дам… – сказав Сергій.

Свекруха одразу повеселішала, побула до вечора і поїхала задоволена назад.

А Марина навпаки задумалася.

-А якщо вона тепер часто привозитиме нікому не потрібні заготівлі? Адже грошей ти їй дав, і вона задоволена поїхала, – сказала вона чоловікові.

Вони відкрили банку огірків, які свекруха так хвалила, що такі смачні.

Вони виявилися дуже кислими, багато оцту в маринаді.

-Може, для неї й смачні, а мені якась кислятина.

Сергій погоджуючись кивнув головою.

Марина взяла недоїдені огірки і викинула у сміттєве відро.

-І от як їй донести, що нам не треба таке привозити? – скаржилася вона потім подружкам. – Чоловік не хоче її засмучувати, а мені не хочеться викидати гроші на вітер. Та й і я зараз не працюю – в декреті, зайвих грошей то немає…

Так нічого й не придумавши, Марина тепер з острахом чекала чергового несподіваного візиту свекрухи…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.