– Подобається? – Катя простягла руку, на якій блищала золота каблучка з камінчиком.
– Гарна! – погодилася Поліна і спитала: – Невже Сергій пропозицію зробив?
– Ні, – Катя скривилася, але ще раз глянувши на обручку, знову задоволено посміхнулася і пояснила: – Просто подарунок. І сережки у комплекті.
Катя закинула за вухо пасмо волосся, демонструючи другу частину подарунка.
– Тобто розлучатися він не збирається? – Поліна, мигцем глянула на сережку і уважно подивилася на подругу.
Катя закотила очі і не відповіла.
– Катю, тобі самій не неприємно з одруженим зустрічатися? Та й тобі самій як було б, якби це твій чоловік зраджував?
– Уяви собі, не гидко, а зручно. І не починай, – невдоволено зупинила її Катя.
– Ну не я, інша б знайшлася, і цій іншій зараз подарунки б дарував. Я взагалі могла не знати, що він одружений.
– Але ж ти знаєш, і з самого початку знала, тому не виправдовуй себе. Ти влізла в чужу родину, і навіть якщо Сергій все-таки зважиться до тебе піти, то на чужому нещасті щастя не збудуєш.
– Поліно, справді, досить мені читати нотації, – Катя роздратовано відвернулася. – Нікуди я його вести не збираюся, так користуюся і все. Давай-но, змінимо тему. Розкажи краще, чи вдалося Сашку нарешті отримати довгоочікувану ніч кохання з тобою?
Тут Катя розсміялася, примруживши очі.
– Недолуга ти, Катько, – Поліна густо почервоніла.
Поліна та Катя дружили ще з інституту, хоча були дуже різні. Серйозна, відповідальна, у всьому обов’язкова Поліна, намагалася закликати сусідку до старанності у навчанні.
Але Каті, навчання було не цікаве, більше її цікавили вечірки та молодики, які навперебій бігали зп красунею Катею.
Так, Катя була гарною і знала про це, і скористалася цим.
Вона могла одночасно морочити голову відразу декільком молодим людям, один з яких робив за неї курсові та контрольні, інший водив по кафе та кіно, а третій був запасним аеродромом.
При цьому перший, другий та третій не здогадувалися про існування інших.
– Не правильно це, Катю! – осуджувала її Поліна.
– Занудна ти, Поліно. Ти теж дівчинка симпатична, могла б користуватися цим. А ти навіть Сашка відшила, хоч у Сашка батько – директор великої будівельної фірми. Сашко вже зараз при грошах, а далі тільки у ріст піде.
– До чого тут тато і татові гроші? Ти змогла б вийти заміж за людину, яку не любиш, тільки тому, що грошей у неї повно? І Сашка я не відшила. Він добрий, подобається мені. Тільки хочу переконатися, що він не просто погратися хоче. Знаєш, таких повно, не хочеться помилитись, – червоніла Поліна.
– Та хто про заміжжя говорить? Недолуга ти, Поліно, краще б Сашко в мене закохався, – мрійливо заплющила очі Катя, а Поліна почервоніла ще більше.
До третього курсу у Каті назбиралося стільки боргів і проблем із навчанням, що стояло питання про її відрахування, незважаючи на те, що навчалася вона на платній основі.
– Батько влаштує мені. Вони з матір’ю на всьому заощаджують, аби освіту дочка отримала. Поліна, що робити? – благала Катя.
– Вчитися, Катю! Може, хоч спробуєш? – сказала Поліна.
– Ні, у мене є план кращий, – подумавши, сказала Катя. – Нехай відраховують, я батькам не скажу. А потім просто куплю цей безглуздий диплом.
– Тебе не можна виправити, – хитала головою Поліна.
До практики Катю все ж таки допустили.
– Сергію Олександровичу, ви не могли б залишити мене працювати поки що без освіти? Розумієте, складне становище в сім’ї доведеться брати академвідпустку. Мені дуже потрібна робота, – Катя благючими очима дивилася на директора невеликої фірми, де проходила практику.
– Хм, якщо тільки на іншу посаду і тимчасово. Юля секретарка скоро в декрет іде, – запропонував Сергій, перейнявшись ситуацією.
Катя з радістю погодилася і, не чекаючи на відрахування, взяла академічну відпустку, не сказавши про це батькам. Звичайно, місце в гуртожитку вона втратила, але тепер вона мала гроші, щоб зняти недорогу квартиру.
– Ти впевнена, що правильно робиш? – Поліна перехопила Катю на кухні під час галасливого новосілля.
– Розслабся, все буде супер! – підморгнула Катя і поспішила до кімнати з черговим ігристим для гостей.
На нового начальника Сергія Катя поклала око одразу. Її анітрохи не бентежив його сімейний стан: одружений, двоє дітей.
Сергій був привабливий, молодий, йому не було ще сорока, а головне в нього були гроші.
Сергій і сам не помітив, як його з шаленою силою почало тягнути до молоденької гарненької секретарки.
Спочатку, він чинив опір цьому тяжінню, раніше, за дванадцять років шлюбу, він дружині не зраджував, стосунки у сім’ї завжди були гладкими і безхмарними.
А Катя тільки підігрівала інтерес керівника спокусливими вбраннями та чарівною усмішкою.
Загалом за пів року Сергій запропонував підвезти Катю до будинку. А ще через пів року Сергій оплачував її квартиру, завалював її подарунками і навіть клявся, що згодом піде від дружини.
Хоча саме останнє Каті було не потрібне. Вона розраховувала з часом зустріти когось молодшого і багатшого. Тому вона й не хотіла вести із подругою подібні розмови.
– У нас із Сашком все серйозно. Він і з батьками вже познайомив мене. Батьки ще три місяці тому йому квартиру подарували, він кличе жити разом, але громадянський шлюб я не визнаю. Ось якщо, як і плануємо, одружимося, після закінчення інституту…
Поліна не договорила, бо Катя позіхнула:
– Нудна ти, Поліно, вся така правильна. Таким потім чоловіки і зраджують.
– А такі як ти, рано чи пізно, залишаються біля розбитого корита, – не витримала Поліна і попрощалася.
Вона твердо вирішила більше не спілкуватися з Катею.
Через пів року, коли Сергій запитав, який подарунок хотіла б отримати Катя на день народження, Катя, не моргнувши оком, заявила, що їй потрібна машина. Та не якась, а нова і дорога.
– Кохана, зараз це занадто дорогий подарунок для мене, – спробував пояснити Сергій.
Але Катя була непохитна і навіть натякнула, що може показати дружині Сергія дещо з їхнього листування.
Сергій очі вирячив від несподіванки.
– Ну ти і… – розлютився він і зазбирався додому.
Він тільки тут остаточно зрозумів, що Катя його просто використала.
– Катерино, зайди до мене, – запросила Катю по телефону кадровичка Маргарита Степанівна наступного ранку.
Сергія ще в офісі не було.
– Катерино, адже ти пам’ятаєш, що тебе приймали на час декретної відпустки? – розпочала розмову Маргарита Степанівна.
Катя насторожено кивнула.
– Прийшов час, – розвела руками кадровичка. – Звільнення через два тижні, підшуковуй нове місце.
– Це ми ще подивимось, – самовпевнено відповіла Катя і поспішила до кабінету.
Сергій щойно увійшов.
– Сергію, що відбувається? – зашепотіла Катя.
– Не Сергій, а Сергій Олександрович, – крижаним тоном зупинив її Сергій. – А відбувається те, що має відбутися – ти звільнена, можеш не відпрацьовувати.
– Ах, що ж, тоді при звільненні я вимагаю премію, як компенсацію, у розмірі річної зарплати. Інакше, наше листування таки дійде до твоєї дружини. Вашої, Сергію Олександровичу, – сказала Катя і подивилася на Сергія поглядом переможниці.
– Роби що хочеш. Я дружині сам все розповів. Вона забрала дітей і пішла, але я сподіваюсь, що згодом вона мені пробачить. А якщо не пробачить, то сам винен, – Сергій втомлено подивився на Катю.
– Але ж це повністю змінює справу. Дружина пішла, тож більше нічого не заважає нам бути разом, – Катя спокусливо усміхнулась і спробувала взяти Сергія за руку.
– Ви вільні, Катерино, – Сергій відсмикнув руку.
– Нічого, не перший, не останній, – зло подумала Катя, прикидаючи, що відкладених грошей їй вистачить на найближчий час.
І справді, за десять найближчих років був у Каті і такий коханець, який купив їй машину, і такий, який купив їй квартиру, не кажучи вже про інші подарунки, від інших чоловіків.
Каті було тридцять три, вона все ще була молода і вродлива, коли зустріла Ігоря і закохалася.
Так, якщо раніше, вона дозволяла любити себе, то зараз закохалася сама.
Ігор здавався їй неймовірно красивим, харизматичним, ввічливим, ось тільки гроші, які були на початку стосунків, якось швидко скінчилися.
Ігор нарікав, що в бізнесі зараз складні часи, але він знає, як все виправити, потрібно лише трохи більше вкладень зараз, а потім вони з Катею будуть буквально купатися в грошах.
– Тоді й одружимося. Просто зрозумій, я хочу, щоб у тебе було все найкраще, – пояснював Ігор, цілуючи руки Каті.
Катя продала квартиру, машину та більшу частину прикрас, і навіть взяла кредит, щоб допомогти коханому. Із отриманими грошима Ігор зник.
– Поліно, виручи, у вас же із Сашком є гроші, – Катя стояла перед Поліною.
Поліна мовчала, вчорашній дзвінок Каті, і прохання зустрітися застали її зненацька.
У Поліни і Сашка, справді, все склалося. Після інституту вони одружилися, зараз Сашко обіймав хорошу посаду в компанії батька, а Поліна займалася будинком та дітьми: шестирічним сином та однорічною донькою.
– Поліно, ну мені навіть батьки не допоможуть, вони так і не пробачили мені обман з дипломом, – голосила Катя.
– Ні, Катю, – після недовгого мовчання відповіла Поліна. – Ти сама обрала цю дорогу, може, знайдеться черговий коханець, який допоможе тобі вибратися, а може, сама за голову візьмешся і налагодиш своє життя, ще є час. Але на мене не розраховуй і мені більше не дзвони.
Поліна пішла, а Катя зі злістю подивилася у вікно.
Посидівши так хвилин п’ять, вона повернулася у залу і досвідченим поглядом почала сканувати чоловіків, які сиділи за сусідніми столиками…