Федір сів на холодну лавку і обернувся обличчям до осіннього сонця. Хотілося думати про щось хороше, але натомість у голову …
Історії
Марина прийшла додому під вечір. Вона відкрила двері своїм ключем і діловито зайшла в квартиру. – Мамо! – гукнула вона з порога. – Ти тут? Знов щось смажиш, запах аж у підʼїзді стоїть! Ірина вийшла з кухні витираючи руки рушником. – Привіт, дочко. Що сталося, чого ти кричиш? – запитала вона. – Мамо, я хочу жити зі Степаном! – раптом сказала дочка. – Я завтра ж переїжджаю! Ірина застигла від несподіванки. – Ти хотіла сказати, «ми» переїжджаємо? – поправила її мати. – А як же ж твій син?! Марина тільки махнула рукою. А невдовзі вона ошелешила Ірину новиною
-Сашку потрібен батько! То була улюблена фраза Марини. Вона говорила так матері щоразу, коли збиралася на чергову гулянку з подружками, …
Ніна приїхала в село, розпакувала сумки, переодяглася і вийшла на подвір’я. Раптом вона почула, що через хвіртку хтось гукає її. Ніна підійшла до воріт, там стояла жінка з літровою банкою в руках. – Молока не хочете купити? – запропонувала незнайомка. – Можна. Зараз за гаманцем в будинок забіжу, – сказала господиня і пішла. Ніна вже майже зайшла в будинок, як раптом почула: – Навіть не думай в неї щось купувати, – сказав сусід через паркан. – Але чому? – Ніна здивовано двивилася на чоловіка, нічого не розуміючи
– Що сумуєш, Ніна Іванівна? – підсіла на лавку сусідка Євгенія. – Навіт і не знаю, хвилює мене щось. Все …
Сергій приїхав у рідне село, відвідати маму. Він зайшов у будинок, але мама не крутилася на кухні, як це було завжди, а просто лежала на ліжку. – Мамо, що з тобою? Ти що – погано почуваєшся? – захвилювався Сергій. – Та нічого, синку, нормально, розходжуся зараз, – відповіла Лариса і почала підніматися. – Не вставай. Я зараз, – сказав син і вийшов на подвір’я. Сергій переконався, що мама не чує, і комусь подзвонив. Лариса краєм вуха почула розмову сина, прислухалася і ахнула
Лариса лежала на ліжку та дивилася на сімейну фотографію у рамці на стіні. Всі тут: вона, чоловік Олексій – царство …
Майя вийшла з поїзда, зразу сіла на маршрутку й поїхала до рідного дому. Батько прийняв її байдуже. Її сестра Римма зі своїм чоловіком жили з батьком. Виглядала сестра чудово. – Ну, а з Іллею ви так і розлучилися тоді? – запитала Майя. – Розлучилися, – зітхнула Римма. – Він все мене випитував про тебе, куди ти поїхала… – Зрозуміло, – сказала Майя. – Вибач мені, Риммо за нього… – А ти знаєш, тобі тут лист прийшов! – раптом сказала сестра. – Зараз пошукаю! Римма принесла їй конверт з незнайомим почерком. Майя швидко прочитала листа і аж присіла від несподіванки
Сестри, Майя та Римма були дуже різними і за характером, і навіть зовні. Обличчям схожі, а от кольором волосся різко …
Дмитро повернувся додому знову “веселий”, навіть дуже, і одразу пішов спати. Галина вже не знала, що з цим робити, вона подзвонила до мами. – Почекай дочко, може на роботі у нього щось сталося, – сказала Наталя Степанівна. – Поговорити вам треба, коли в себе прийде. – Та нема такого моменту. Два тижні вже так, – майже плачучи сказала Галина. – Зараз я подзвоню до свахи. Може вона щось знає, – сказала Наталя, поклала слухавку, і за хвилину набрала до свахи. Але краще б вона цього не робила
Дмитро повернувся додому знову «веселий», навіть дуже. – Та що це таке? Що на тебе найшло? – заплакала Галя. – …
Дмитро йшов по сільській стежці. Він повертався у свою рідну хату, де вже давно не був. Бабусі Дмитра не стало, інших родичів не було і хатина пустувала. Чоловік підійшов до хати й застиг від здивування – в будинку явно хтось жив! Раптом на ґанок вискочив хлопчина років семи з буханцем хліба в руках. – Іванку, стій! – з будинку почувся жіночий голос. На ґанок вискочила молода жінка у рожевому халатику з розстебнутим нижнім ґудзиком. Дмитро глянув на неї й заціпенів
Дмитро повільно йшов сільською стежкою. Жовтень закінчувався, майже все листя з дерев облетіло. У цю пору року ліс, без свого …
Оля залетіла до своєї квартири вся схвильована. – Що ти наговорила йому? Що? – вигукнула вона до матері. Оля бачила, як мама спробувала єхидно посміхнутися, але стрималася. – Та нічого особливого не сказала. Правду і тільки правду, – голос матері був спокійний, як завжди. – Яку правду, мамо? Яку? – не заспокоювалася Оля. – Ти і сама знаєш, що я йому розповіла, – знову спокійним і байдужим голосом відповіла жінка. Оля здивовано дивилася на маму, не розуміючи, що відбувається
Оля залетіла до своєї квартири вся схвильована: -Що ти наговорила йому? Що? – вигукнула вона до матері. Оля бачила, як …
В Олени раптово не стало мами… Олена пам’ятала, як плакав її тато. Він плакав разом з бабусею Катею, маминою мамою. А Олена не плакала… Вона не вірила, що мама більше ніколи не повернеться. І тільки коли грудки землі полетіли в яму, куди опустили цей ящик, оббитий синім оксамитом, Олена зрозуміла, що це все. Згодом бабуся зазбиралася до себе в село. Погостювала, мовляв, і досить! – На канікули приїдеш, – сказала баба Катя зі сльозами на очах і поїхала. А наступного дня в двері хтось подзвонив. Оленка відкрила замок і ахнула
Оленці було десять років, коли не стало її мами… Дівчинка ніяк не могла зрозуміти, чому це сталося. Мама завжди була …
– Жанно, – Олена плакала в трубку. – Не можу більше! – Що сталося?! – здивувалася Жанна. – Мій, собі іншу знайшов! – вигукнула Олена. – Ти впевнена? – не повірила подруга. Зв’язок перервався… – Треба їхати, – подумала Жанна і поспішно зібралася. – Неймовірно, – розмірковувала вона, їдучи в маршрутці. – Невже Борис справді зраджує? А здавався таким надійним. І Олену любить. Ні, щось тут не так… Жанна натисла на дзвінок, заплакана Олена відчинила двері. Жанна увійшла у квартиру, озирнулася і застигла. – Так ось у чому справа! – тільки й сказала вона
– Жанно, – Олена плакала в трубку, – не можу більше! – Що сталося?! – здивувалася Жанна. – Мій, собі …