Віктор повернувся додому завчасно. Йому графік змінили. Дружині Марії зателефонував з вокзалу, але вона не відповіла. Вже біля своїх дверей зрозумів, що похапцем коли збирався, ключі забув вдома. Подзвонив у квартиру.
– Дивно! Син у школі, а його за годину забирати. Зазвичай Марія обід готує тим часом. Можливо, до магазину побігла.
Набрав її номер. Дзвінок у відповідь почув зі своєї квартири. Пішла, схоже, без телефону.
Подзвонив до сусідньої квартири. Не відразу, але Михайло двері відчинив.
– Віктор! Начебто не сьогодні обіцяв повернутися? — його друг стояв на порозі, майже не одягнений, переступаючи з ноги на ногу.
Схоже, не встиг навіть тапки одягти. По обличчю, Віктор зрозумів, чим сусід займався до цього. Тільки чому він вдома? Робочий день ще не закінчився. А ось його дружина Іра не працює.
– Марія кудись пішла! Хотів у твоєї дружини запасні ключі від квартири взяти. — повідомив Віктор причину своєї появи в такий невдалий момент.
– Нема її вдома. Із донькою в село до матері поїхала. Ключі не знаю, де. — Сусід надто хвилювався, аж почервонів і хотів зачинити двері.
– Та годі Михайло! Справа життєва. Ну, завадив вам, буває. Я на хвилинку, сам у неї спитаю, — Віктор, трохи відсунув щуплого сусіда, увійшов до коридору і заглянув у спальню.
Ось тобі і на! Його дружина Марія у ліжку Михайла. Спочатку Віктор застиг. Потім побачив на підлозі халат. У кишені знайшов ключі, розвернувся і, різко вийшов на сходовий майданчик.
Увійшовши до себе, клацнув замок вхідних дверей. Йому не хотілося, щоб дружина йому завадила. Він викидав із шафи на ліжко її речі. В антресолях знайшов пару валіз. У них і запихав усе поспіль. Багато в його дружини всього хорошого накопичилося за ці роки, хоча жодного дня не працювала, як побралися. Сина Івана після весілля за півроку народила. Була з ним. Він запропонував не віддавати трирічного малюка до дитячого садка, Марія з ним погодилася. У чому він винний? У тому, що не щоночі з дружиною проводив? Він щось нічого, не зраджував. Ненадовго їхав з дому. А Михайло? Йому, що дружини не вистачало? Іра приємна жінка, гарна господиня. Йому з нею дуже пощастило. Віктор думав, що цей рудий коротун ніколи не одружується. Віктор високий, стрункий, гарний. Молоді часто на нього заглядалися. Але любив одну лише Марію. У ліжку їм завжди було добре. Не могла ж вона вдавати?
Вийшов Віктор із речами дружини й у відчинені двері сусіда їх поставив прямо у коридорі. Марія вже в халаті стояла і розгублено дивилася на чоловіка.
– Добре тобі з ним? Так і живіть втрьох, — кинув на підлогу пакет із її документами та банківською картою. Злісно зачинив двері сусіда.
Спустився у двір. Завів автомобіль і подвір’ям підкотив до школи. Зачекав закінчення уроків та зустрів на виході свого десятирічного синочка.
– Тату! Ти так швидко повернувся? А я все одно сумував. — зрадів хлопчик і повис на батьковій шиї.
– Синку! Мама занедужала. Я тебе до бабусі відвезу, щоб ти нічого не бідхопив. Погостюєш трохи, — Віктор намагався тримати себе в руках.
– А школа? – засмутився Іван.
— Дід тебе привозитиме і забиратиме. – заспокоїв сина.
Батьки Віктора жили зовсім недалеко. До них їхати двадцять хвилин машиною, якщо без пробок.
Мати Віктора зраділа рідним, і що Іван у них поживе. Стіл до обіду накрила. Потім дід із онуком зайнялися виконувати домашнє завдання. Віктор увійшов до них у кімнату з рюкзаком і поклав речі на ліжко.
— Прихопив тут дещо для Івана.
Повернувся до матері на кухню. Не знав, як почати, але розповів про все, що сталося.
– І що далі сину? – Жінка засмутилася.
– Розлучатимуся. Сина їй не залишу. Погана дружина не може бути гарною матір’ю. Що він з нею бачитиме? Коханців? Мамо це так важко! Я її так любив! — Віктор зітхнув і вийшов до коридору. У своїй колишній кімнаті ліг на ліжко. Він і ночувати тут лишиться. Додому не хотілося.
Увійшла мати.
— А де вона буде жити? — спитала, розуміючи, що Віктору квартира дісталася від бабусі ще до весілля з Марією.
— До батьків у село нехай їде. Ділити з нею площу не збираюся. Будинок у них великий. Вона єдина дочка. Коледж закінчила свого часу, нехай тепер працює. — Віктор відвернувся до стіни, а мати, зрозумівши, що синові тяжко, пішла.
Віктору за два дні на роботу. Він під’їхав до будинку, щоб щось прихопити з одягу. Коли біля під’їзду вийшов із автомобіля, до нього підійшла Марія.
— Ну, вибач мені! Так вийшло. Сама не рада. – Вона розплакалася.
— Ти мене образила. А Михайла завжди другом вважав. Не впевнений, що це у вас вперше. Швидше за все і нашу постіль освоїли. Повернуся, викину ліжко на смітник. Тобі сльози вже не допоможуть. Якби Іван не був копією моєї матері, подумав би зараз, що він не мій син. — Віктор увійшов до під’їзду.
Які ж наївні жінки. Спочатку нароблять справ, потім плачуть. Не хочеться до неї торкатися після чужого чоловіка, а вона прощення просить. Жорстоко, але справедливо. Зібрав чоловік деякі речі в рюкзак і вийшов на майданчик. Вернеться додому, замовить фірму із прибирання квартир. Може тоді його душа заспокоїться.
Сів у автомобіль і завів двигун. Марія сиділа на лавці біля дитячого майданчика. Для чого вона тут? Все ж і так зрозуміло! І чоловік рушив у дорогу.
Після розлучення, Віктор довго не міг прийти в себе. Марію продовжував любити, і водночас ні. Жив у батьків разом із сином. У хлопчика розпочалися літні канікули. Восени піде в іншу школу, яка поряд вже з будинком батьків Віктора. Свою квартиру вирішив продати. Купити іншу у будинку, де проживають батьки.
Марія більше не з’являлася. Із сином навіть не бачилася. Вона зруйнувала сім’ю Михайла, повідомивши Ірині, що вони коханці. А на доказ у квартирі залишились її валізи. Ображена Михайлова дружина сама зібрала речі і з дочкою поїхала до матері в село. Віктору про це розповіла сусідка із верхнього поверху. Чому Марія так вчинила? Можна здогадатися. Михайло мав невеликий бізнес у частці зі своїм батьком. Непоганий отримував прибуток і навіть джип собі купив. Марії не треба працювати, та й змогла залишитись у місті. А батьки її не утримували б.
Сам Віктор не збирався одружуватися. Нікому більше не вірив.
За рік став зустрічатися з Тетяною. Але як? Вона після того, як не стало чоловіка залишилася із сином студентом. Йому не хотіла говорити, що в неї з’явився чоловік. Втомився Віктор від цих таємних зустрічей. Просто так не хотілося.
Через кілька років з’явилася нова жінка Марина. Вона закінчила коледж, і її прийняли на роботу черговою вокзалом. Подивилася на Віктора. Але він розумів, що їй не пара. Набагато старше. Навіщо дівчинці руйнувати життя?
Якось Марина сама до нього підійшла, коли він повернувся з чергової поїздки.
– І довго Ви уникатимете мене? Невже незрозуміло, що я вас люблю вже давно? – Дівчина розплакалася.
Сидячи з Мариною в автомобілі, Віктор намагався переконати її, нагадуючи свій вік. Лише дівчина цього чути не хотіла. У відповідь попросила.
– Поцілуй мене дуже прошу! Перший раз у житті закохалася. У мене нікого такого не було. — і сама його обійняла.
Вони якось швидко одружилися. У строк і донька у них народилася. Іван любив маленьку сестричку. А Марина для Віктора була найкращою дружиною на світі. Чи зраджуватиме вона йому? У цьому він сумнівався.