Ганна Борисівна прийшла до сина та невістки на Великдень. Жінка піднялася до квартири сина і подзвонила у двері. – Чого так рано? – запитав Анатолій, коли відкрив. – Христос Воскрес взагалі-то говориться! – роздратовано глянула на сина жінка. – Воістину Воскрес, –  промовив Анатолій та запросив матір пройти всередину. – А Віка де? – запитала Ганна Борисівна про невістку. – На кухні, – відповів син. Жінка роззулася і поспішила на кухні. Ганна Борисівна відкрила двері на кухню і застигла від побаченого. – Ти що робиш?! І це у Великдень?! – тільки й викгукнула вона до Віки, заставши невістку за несподіваним заняттям

Ганна Борисівна прийшла до сина та невістки напередодні Великодня. Скромно роззулася в порозі і з діловим виглядом почала оглядати квартиру, в якій не була лише кілька днів.

– Де мій син? – поцікавилася жінка.

– Пішов у магазин, – спокійним тоном відповіла Віка.

– Могла б і сама у вихідний сходити. Чистий четвер не для вас? – засуджуючим тоном промовила свекруха і, вставши навшпиньки, провела рукою по верху шафи. – Пил…

– Протирали минулої суботи, – стримано відповів Вікторія. – В цю я ще не наводила ладу. Час пів-одинадцятої.

– Не по-Божому ви живете, тому й дітей немає, – поспішила вкинути свою промову Ганна Борисівна. – Для цього був даний чистий четвер.

– Бог і в суботу не забороняє наводити лад, – не втримавшись сказала Віка. – А про дітей ви взагалі не праві. Справа не в тому, що Бог нам не дає, ми поки що самі не хочемо. Нам лише по двадцять п’ять.

– У мене в твої роки було вже двоє, – суворо промовила жінка. – Усьому виною те, що ви безбожники.

– Як вам буде завгодно, – дівчина вирішила, що сперечатися з матір’ю чоловіка собі дорожче.

Проте Ганна Борисівна, засунувши свій ніс у кожний кут, не збиралася так швидко йти.

Дивлячись на це, Віка з люб’язності вирішила запропонувати їй чай. Жінка спочатку кілька хвилин покрутила носом, а згодом погодилася.

Невістка поставила перед нею чашку з чаєм і невелику паску, яку вони з чоловіком купили ще два дні тому.

– Я ж казала, що ви безбожники! – цинічно промовила Ганна Борисівна. – Дівчинко моя, переживаю запитати, чи твої батьки хоч раз були в церкві?

– Були! – Віка схрестила руки.

– Тоді чому вони тебе не навчили, що їсти пасхальну їжу до Великодня не можна! – Закінчивши фразу, жінка гримнула долонею по столу. – Забери все негайно в холодильник!

– Як хочете, – розвела руками невістка і прибрала паску зі столу.

– Піду я, – щільно стиснувши тонкі губи, Ганна Борисівна вийшла з-за столу. – Сина чекати не буду. Завтра зайду. Проводити не треба.

– Добре, – бажаючи здаватися доброзичливою, усміхнулася у відповідь Віка.

Як тільки за свекрухою зачинилися двері, вона полегшено видихнула.

Вона взагалі не розуміла, як Анатолій, чуйна і добра людина міг народитися в сім’ї такої неприємної жінки, як Ганна Борисівна.

– Мама – колишня вчителька, а вчителі, як кажуть, колишніми не бувають, – чоловік щоразу виправдовувався за поведінку матері.

Залишок дня Віка провела за легким прибиранням, швидко забувши про неприємну зустріч зі свекрухою.

Ранок наступного дня почався для подружжя о сьомій ранку. Ганна Борисівна, навантажена пакетами, поклала палець на дверний дзвінок і не прибирала доти, доки син не впустив її всередину.

– Чого так рано? – зіщулившись, запитав Анатолій.

– Христос воскрес взагалі-то говориться! – роздратовано глянула на сина жінка. – Хоча звідки тобі знати, твоя дружина не надто кмітлива у цьому.

– Мамо, не починай…

– Це ти не починай псувати мені настрій у цей світлий день! Ти чув, що я щойно сказала?! – голосом, що не терпить заперечень, спитала Ганна Борисівна. – Я привітала тебе! Сказала: Христос воскрес! Що ти мав мені відповісти, замість мама, не починай!

– Воістину воскрес, – здивовано промовив Анатолій.

Після цих слів обличчя жінки посвітлішало, і вона витягла з пакета кілька яєць.

– Ось! – Простягнувши сину, гордо промовила Ганна Борисівна.

Чоловік невпевнено взяв їх, не знаючи, як далі поводитися, щоб не образити матір.

– Що ти даси мені у відповідь? – нудотно посміхнулася жінка.

– Так, зараз, – зам’явся Анатолій, намагаючись згадати, чи є у них у холодильнику фарбовані яйця.

В цей момент по кухні розкотився гуркіт, і Ганна Борисівна запитливо подивилася на сина.

– Це я, не хвилюйся! – пролунав голос Віки. – Упустила тут дещо, зараз приберу.

Чоловік поспішив скористатися цим моментом та запросив матір пройти всередину.

Поки він допомагав Ганні Борисівні знімати пальто та почепив його на гачок, квартиру поглинув гуркіт та звук пилососу.

Мати запитливо подивилася на Анатолія. Чоловік натягнуто посміхнувся і знизав плечима.

Схопивши свої пакети, Ганна Борисівна з невдоволеним виглядом рушила у бік кухні.

Погляду жінки відкрилася неприємна картина: Віка в халаті пилососила крихти з підлоги.

– Що ти робиш?! – свекруха різко висмикнула вилку шнура з розетки. – Для тебе взагалі немає нічого святого?

– Я трохи, – дівчина розгублено втиснула голову в плечі.

– Не можна працювати на Великдень! – щосили вигукнула Ганна Борисівна. – Та чому ж така не розумна дісталася моєму синові?! За які гріхи?

– Мамо, годі! – Анатолій, бажаючи заспокоїти жінку, поклав її на плече свою руку.

–  Що годі! Ти тільки глянь на неї! Це великий гріх! Вас тепер така кара чекає! Тобі хочеться занедужати на щось зле? – Почала загрозливим голосом перераховувати Ганна Борисівна. – Це якою ж треба бути безбожною, щоб творити таке!

– Наскільки я знаю, то сваритися теж гріх! Однак вас чомусь цей факт не бентежить, а те, що я просто хотіла прибрати крихти, так! – Не стримавшись, сказала Віка.

– Це мені говоритиме якесь дівчисько, для якої немає нічого святого? – парирувала у відповідь свекруха.

– Чому ви вирішили, що для мене немає нічого святого? – із викликом запитала дівчина.

– Тому що ти не шануєш матір свого чоловіка, а це великий показник, – самовпевнено заявила Ганна Борисівна.

– Як на вашу думку я повинна поважати вас? Ікону з вашим ликом почепити у кутку? – єхидно пирхнула Вікторія, розуміючи, що якщо найближчим часом свекруха не піде, на них чекає велика сварка.

–  Ти чудово знаєш, про що я говорю, – жінка демонстративно пройшла крихтами і сіла за стіл, продовжуючи тримати пакети.

Подібна неповага стала для невістки останньою краплею. Вона стиснула губи і, вказавши на вихід, невдоволено процідила:

– Ідіть!

Ганна Борисівна різко змінилася в обличчі і ледве видавила усмішку.

– У світле свято виставляєш мене? Ви тільки подивіться на цю християнку! – награно сплеснула руками жінка. – Я в тобі не помилилася. Якою ти мені відразу здалася, така ти і є: грубіянка і не розумна!

– Я не дозволю говорити про себе неприємності ні на Великдень, ні в якийсь інший день! Геть звідси! – Голосно промовила дівчина.

Ганна Борисівна запитливо подивилася на сина, який мовчки спостерігав за тим, що відбувається.

– Ти нічого не хочеш сказати? Заступитись хоч би за мене?

– Ні! – категорично промовив чоловік. – Ти сама винна у тому, що тебе навіть у свято виставляють за двері.

– А, тобто це я на Христос воскрес, відповідаю мама, не починай?! Хороший син у мене, – Ганна Борисівна, продовжуючи притискати пакети до себе, схопилася зі стільця. – Яйця поверни! Ви їх недостойні! – Додала вона, вкрай здивувавши Анатолія.

Чоловік покірно простяг подаровані раніше яйця, які вона, кинувши в один із пакетів, потягла з собою.

Ганна Борисівна настільки сильно образилася на рідню, що вирішила з ними взагалі ніколи не спілкуватись.

Анатолій намагався кілька разів поговорити з нею, але жінка заявила, що сина у неї немає і не буде доти, доки він не покине Віку.