Валя, як завжди, приготувала вечерю, помила посуд, прибрала в квартирі, зробила з дітьми уроки. А її чоловік, Роман, за весь день з дивану так і не встав. – Завтра я зустрічаюся з подругами, – сказала вона йому втомлено. – От бачиш, на сім’ю в тебе сил немає, а як з подругами гуляти, то ти біжиш! — сказав Роман. Валя застигла від обурення

Валя йшла з роботи втомлена й без настрою. Їй дуже хотілося просто прийти додому й нічого не робити, але вона знала, що такого не буде.

Вдома на неї чекають чоловік і діти та ще купа всіляких хатніх справ – куди вже там відпочивати!

Якби ж її Роман хоч трохи допомагав, хоча б іноді — вже було б легше, але куди там… Валя все робила сама, і хто був у цьому винен — невідомо.

А завтра ввечері її подруги збираються на посиденьки. А як Валя може піти?!

По-перше, хто тоді готуватиме вечерю замість неї та вчитиме уроки з дітьми, а по-друге — що вона вдягне на цю зустріч?

Подружки в неї всі доглянуті, в модному одязі, а коли Валя останній раз собі щось купувала? Усе дітям, бо вони ж ростуть, а на себе все якось не вистачає ні часу, ні грошей.

Крім того вона дізналася, що до них приєднається ще одна подруга, яка приїхала в гості до родичів на кілька тижнів.

Ірина вже 10 років живе в Іспанії з чоловіком-багатієм у розкішній віллі з басейном і має все, що забажає, то ж Валі було соромно навіть зустрічатися з нею…

По дорозі додому жінка зайшла в магазин купити продуктів.

Роздумуючи, що вона може вдягнути, якщо вдасться вибратися до дівчат, Валя складала покупки, а потім несла важкі пакети.

-Сама, все сама… – думала вона. – Ну чому Роман не може хоча б раз купити й принести все додому самостійно? Чому я маю носити ці важкі сумки, тим паче, що в нього є машина, а в мене ні?

Звичайно, вона йому потрібна для роботи, але ж можна було запропонувати дружині з’їздити по продукти разом? — розмірковувала Валя, жаліючи себе.

Прийшовши нарешті додому Валя побачила звичну картину: чоловік лежав перед телевізором, його й дитячі речі розкидані, вечеря не приготована, уроки ніхто й не починав робити…

Роман мав змінний графік, тому дуже часто приходив додому раніше за дружину й цілком міг чимось допомогти. Але ж ні — він просто лежав.

Валя зітхнула й ображено сказала:

-Романе, ну що ти лежиш? Подивися на нашу квартиру? Усе розкидане, діти самі по собі, їсти нічого! — вона зі злістю почала підбирати речі з підлоги.

-І тобі добрий вечір! — буркнув чоловік і навіть на неї не глянув. — Я вже багато разів казав тобі, що дуже втомлююся на роботі. Невже я не можу відпочити хоча б удома?

-А я не втомлююся? — Валя розкладала продукти. — Але ти приходиш раніше мене й міг хоча б картоплі начистити й свої речі покласти у шафу, а не розкидати скрізь!

Валя, як завжди, самостійно приготувала вечерю, вимила посуд, поприбирала решту речей, зробила з дітьми уроки. Сил і часу не залишилося навіть на улюблений серіал. Роман із дивану так і не піднявся.

-Завтра ми з дівчатами зустрічаємося, — сказала вона втомлено.— А в мене навіть одягу пристойного немає… — жінка зазирнула в свою шафу.

-От бачиш, на сім’ю в тебе сил немає, ти втомлюєшся на роботі, а як із подругами гуляти, то ти біжиш! — хотів пожартувати Роман, але вийшло зовсім невдало.

Валентина застигла від обурення.

-Ти що, смієшся? – нарешті сказала вона. – Для мене це якраз і буде відпочинок від щоденної рутини, тим паче, що бачимося ми з дівчатами досить нечасто. Так що, дорогенький, завтра все на тобі: вечеря, діти, уроки, прибирання…

Вона приміряла сукню.

Жінка з подивом виявила, що виглядає досить гарно в своїй сукні.

-Ну то й що, що вона не нова? Зате в мене он яка струнка фігура! — Валя посміхнулася собі в дзеркалі.

Настав вечір зустрічі подружок. Валя була в гарному настрої і планувала поскаржитися на свого чоловіка, який нічим не допомагає, щоб отримати якусь підтримку чи пораду від дівчат.

Вони зустрілися в квартирі Наталі. Жінки замовили суші, піцу, купили ігристе та фрукти, а ще вирішили побалувати себе солоденьким у вигляді торта.

Подруги були дуже раді бачити одна одну, обійнялися та сіли за стіл. Спочатку вони говорили про якісь дрібниці, останні новини й чутки, а потім кожна почала, ділитися особистими проблемами. Валя вирішила, що послухає всіх, а потім буде скаржитися на невдячного Романа.

Найпершою почала говорити Ірина, адже вона приїздила з Іспанії не так часто, тому всі хотіли послухати, як вона живе.

Надзвичайно вродлива, доглянута, в розкішному одязі та в золоті, жінка виглядала неперевершено. Валя почувалася трохи не в своїй тарілці через скромний вигляд.

-Ой, дівчатка, і не питайте… Ви ж знаєте, що ми з Гільєрмо одружені вже 10 років, але дітей у нас так і немає… — жінка тяжко зітнула. — І гроші є, і безліч сучасних можливостей, а все одно… Не дає Бог і все тут. А роки-то мої йдуть, уже не дівчинка… Ми нещодавно так посварилися, що він навіть заговорив про розлучення… — Ірина схлипнула. — Каже, що хоче спадкоємця, і я його розумію. Ось тому я й приїхала зараз на батьківщину, але чи повернуся назад, чи передумає він розлучатися, не маю жодного уявлення…

Подруги уважно її слухали. Вони були здивовані, адже, чесно кажучи, кожна з них хоч трохи, але заздрила щасливій, багатій і успішній подрузі, яка живе в райському місці без турбот. А виявляється, он воно що…

Далі продовжила Наталя, господарка дому:

-Ось слухаю я тебе, Іро, що тобі хочеться дитину, а в мене з сином такі проблеми почалися, що вже й не рада бути матір’ю… — жінка зітхнула.

-Та що ти таке кажеш? — здивувалася Іра. — Гріх таке говорити!

-Він у свої 15 років не хоче ні вчитися, ні вдома допомагати, свариться з усіма, мене ні в що не ставить, батька також не слухається, а це взагалі зв’язався з якоюсь компанією, яка зіпсувала його ще більше! — пояснила Наталя. — Ми вже що тільки не робили, і телефони всі позабирали, і кишенькові гроші — все марно… — вона ледь не заплакала.

Дівчата почали давати жінці якісь поради, а потім прийшла черга говорити Світлані. Її чоловіка Степана всі знали, як зразкового сім’янина, люблячого й вірного, але сьогодні жінка всіх ошелешила:

-А в мене новина — ні за що не повірите… Степан закохався в якусь жінку… Молодша за мене на 15 років, без дітей, струнка, не те що я… — жінка розплакалася. — Виявилося, що він з нею вже цілий рік зустрічається, а я весь цей час нічого не помічала! Тепер хоче розлучитися й “жити щасливо”, як він висловився, неначе ми з ним нещасливо жили! А мені ж завжди здавалося, що в нас усе так добре, ідеальна сім’я! За що він так зі мною, дівчата? І що мені тепер робити, як його повернути?

Подруги затихли на кілька секунд. Вони були просто вражені почутим. Якщо вже Степан виявився здатним на таке, то що тоді говорити про інших чоловіків?!

Після того, як жінки підтримали, як могли Світлану, своїми почуттями почала ділитися Юлія. Вона також була заміжньою, але чоловік був дуже скупим, це знали всі. Найдивнішим було те, що її Юрій недостачі в грошах не мав, але все чогось економив.

-Ви ж знаєте мого Юрка — кожну копійку рахує… А тепер дійшло до того, що він уже вимагає з мене звіту про кожну покупку! Увечері я обов’язково маю пред’явити йому всі чеки за день, а як якогось бракує, починається така сварка, що ви собі навіть не уявляєте. А ще ж не на всі товари мені дають чек, от що я маю в такому разі робити? Працювати мені, як і раніше, не дозволяє, каже, що розлучиться зі мною і залишить ні з чим, як не послухаюся…. Я ж тебе, каже, усім забезпечую! Та що ти кажеш! — Юлія була дуже розгнівана й присоромлена, що в неї такий чоловік.

І ось дійшла черга до Валі… Жінка уважно слухала всіх подруг, щиро переживаючи проблеми кожної, що навіть забула про те, з яким настроєм ішла на зустріч: ображена, незадоволена, втомлена від свого сімейного життя. А тепер вона з величезним подивом виявила, що їй і сказати нічого! На фоні проблем подруг її трохи ледачий і неуважний Роман здавався просто янголом.

Але все-таки вона розповіла кілька фраз про те, що відбувається в її сім’ї, але подруги майже в один голос сказали, що “це все квіточки”.

Виходило, що з усіх чотирьох подруг тільки її чоловік виявився хорошим?

Валя поверталася додому й розмірковувала над сьогоднішньою зустріччю й почутими на ній історіями. І раптом вона зрозуміла:

-Але ж це я сама своїми руками розбалувала Романа! Коли ми одружувалися, він же таким не був! Завжди питав мене, чим допомогти, зустрічав з роботи. Але з роками він звик, що я завжди кажу

-Дякую, любий, я сама.

-І це стало для нього нормою! Я сама взяла на себе весь вантаж сімейного життя, то хто ж у цьому винен?

Повернувшись додому майже опівночі вона побачила неідеальну, але цілком милу картину: чоловік і діти спали на дивані перед телевізором, на плиті в каструлі були залишки макаронів і сосисок, а в коридорі стояли складені на ранок шкільні портфелі.

У кімнатах де-інде були розкидані іграшки, але одягу чоловіка на підлозі не було. Валя ще раз подивилася на свою родину і посміхнулася:

-А я, виявляється, така щаслива! Треба тільки трохи змінити власну поведінку…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.