Рідній матері можна пробачити багато, а ось тій, іншій… Образи на свекруху Олена колекціонувала, плекала і міцно тримала в пам’яті.
– Що там баба Галя? Знову смаженими яйцями тебе годувала? – спитала вона доньку, не відриваючись від плити.
Катя кинула на порозі сумку і, вимивши руки, насамперед полізла в холодильник.
– Яйцями, так, а що?
Дівчинка зашелестіла пакетиком і почала незграбно чистити сардельку.
– Та почекай ти, за п’ять хвилин буде готовий обід! – повненька матуся вишкрібала вміст сковорідки в каструлю з супом. – Мене тітка Наталка, заговорила, коли я до неї за молоком ходила. Цілу годину по вухах їздила, ти ж знаєш її. Так, кажеш, яйцями? – не стримуючи посмішки, Олена подула на ложку з бульйоном і протестувала на сіль. – Як я вгадала, не знаєш?
– Ой, мам, ну не починай!
Катя вже зрозуміла, до чого хилилася розмова. Через давні образи мама на дух не виносила бабусю Галю.
– Що не починати? Це ж правда! Вона все життя всіх годує одними яйцями, тому що не вміє і не любить готувати. Та вона взагалі нічого і нікого в цьому житті не любила: ні чоловіка, ні дітей, нікого! І ви, онуки, їй не треба.
– Неправда! Бабуся добре до мене ставиться!
– Звичайно вона ставиться. Без кохання, розумієш, без прихильності. Є ви, нема вас – начхати.
– Все краще, чим баба Люда – все до ніг улюбленому онуку?
Олена виставила перед дочкою гарячий суп і відрізала хліба. Очі її блищали відверто, показуючи голу і ображену в юності душу.
– Але вона, баба Люда… – Олена зібрала пальцем крихти хліба зі столу і стала катати з них колобка, думаючи про матір, – вона хоча б з душею до вас, вона хоч коряво, але любить…
– Мамо, я рівноцінно ставлюся до бабусь, але особисто мені більше подобається однакове і рівне ставлення до всіх онуків баби Галі, ніж нескінченні метання від баби Люди.
– Мовчи краще, зрозуміло? Їж давай, таткова дочко. – Образилася мама. – Вічно ви за неї заступаєтеся!
Олена хоч і вийшла заміж за коханням, але за принципом “аби швидше піти з дому”. Вийшла рано. Батько гуляв, а безхарактерна мама потурала йому і тягла на собі сім’ю з трьома дітьми, не намагаючись щось змінити.
Незабаром, одружившись, Олена з сім’єю поїхала далеко. Каті було п’ять, коли надійшов лист від бабусі Люди. Мама плакала над ним. Сльози розмазували написані нерівним та великим почерком слова.
– Що трапилося? – вибігла дівчинка і підбігла до мами.
– Нічого. Йди гуляй. Діда не стало. Пішов зовсім молодим від гулянок. Бабуся просила грошей на похорони і Олена відправила їм 100 доларів.
“Отримали. Дякую.” – Прийшов лист-відповідь.
За кілька років вони повернуся до рідних країв.
А нелюбов до свекрухи… Вона почалася з першого ж року заміжжя. Катя тільки народилася і грошей у молодих, як водиться, було обмаль. Та й не було їх зовсім. Вони знімали в межах міста маленький будиночок, а чоловік заробляв мало. Батьки не помагали. І ось вони прийшли в гості до свекрухи, головним чином для того, щоб по-нормальному прийняти ванну. У орендованому будинку з цим була проблема.
– Яєчнею нас пригощали і картоплею! А жили вони непогано, я скажу тобі! – вкотре згадувала Олена, – відкрила я, отже, шафу, щоб узяти рушник і відчуваю запах дивний, копчений. Думаю, що таке? Відсунула стопку білизни, а там ковбаса лежить, загорнута в папір. І тут мене як взяла образа! Ковбасу від нас сховали, для рідного сина пошкодували!
Потім Олена зазвичай згадувала єдиний подарунок від свекрух – дитячу коляску.
– Найдешевшу купили, жахливу! Ох і намучилася я з нею! І більше нічого! За все наше сімейне життя!
Саме із захованої ковбаси і почалася образа Олени на свекруху. Напевно, якби власні батьки подарували Олені безхмарне дитинство і відчуття турботи, а не так – вийшла заміж і слава Богу… Якби спочатку сімейного життя вона отримувала від них підтримку… То не сприймала б так, дивності батьків чоловіка. Можливо, в душі їй хотілося хоча б від них отримати частину турботу, а вийшло, що й тут це нікому не цікаво.
З тих пір Олена тихо нелюбила свекруху, та й власна мама, поглинута життям молодшої дочки та онука, не викликала захоплення. Проте саме баба Галя у її сприйнятті керувалася найчистішим егоїзмом та байдужістю до всіх.
Сама ж Олена щосили намагалася обдарувати любов’ю своїх дітей, немов компенсувала її відсутність у власному дитинстві. Все для них, все заради них… Вона досягала стелі своїх можливостей і продовжувала йти далі, намагаючись дати дітям ще й ще… Берегла їх, опікувалася, не просила працювати по хаті, хоч і жили вони в селі поряд із рідним містечком. Прибирання – сама, город – сама. І робота.
– Мамо, давай допоможу.
– Нічого не треба, дочко, відпочивай.
У 14 років у Каті, нарешті, щось клацнуло у звивинах і вона стала щодня наводити порядки не чекаючи прохань матері і не питаючи. Молодший же син так і бовтався не при ділі, навіть коли виріс і ненадовго одружився.
– Куди сумку зібрав? Мамочці своїй?!
Чоловік, вирушаючи до міста, підготував домашні овочі та фрукти.
– Та тут трохи! Заспокойся ти!
Після тривалої перепалки сумка вирушала до міста, щоправда, траплялося це не часто.
Лише один раз Олена пошкодувала і навіть перейнялася співчуттям до свекрухи. На старості свекор сильно зіпсувався характером. Рік у рік ставав нестерпнішим. Баба Галя втратила з ним всякий спокій. Одного літа, рано-вранці, вона прийшла до сина пішки… Бабуся була в одній нічній сорочці і боса. Благо, недалеко – 30-40 хвилин по лісовій посадці.
– Їдь, поговори з ним за матір…, — сказала вона чоловікові вдень, коли свекруха виспалася і прийшла до тями.
Син відвіз маму додому і дуже добре поговорив із батьком. З тих пір дід став поводитися цілком стерпно, а коли його не стало, баба Галя зітхнула з полегшенням і зажила тихо, мирно і спокійно. До неї навідувалися онуки, приїжджали на чай обидва сини і нікого з них особливо не ображало, що пригощала баба Галя їх славнозвісною яєчнею. Зрештою, вони приходили до баби Галі не за їжею.
А Олена так і не змогла перебороти своє ставлення до свекрухи. А свекруха і досі не здогадується, наскільки її тихо нелюбить цілком хороша невістка.
– Яка Олена в мене молодець, ви знали б! – хвалиться баба Галя подругам, – і по дому, і з дітьми, і син з нею за розум взявся, став господарським! А то все книжки читав та в походи їздив! Але з Оленою це не пройде, вона все тримала підтконтролем!