Валерій прийшов додому пізно. Він роззувся в коридорі і пішов на кухню.
Валерій відкрив холодильник, дістав каструлю борщу і тільки-но поставив розігрівати, як на кухню зайшла його кохана Оксана.
– Валерію, вітаю тебе з днем народження! – радісно сказала дівчина і простягнула коханому якийсь папірець. – А це тобі подарунок від мене!
Валерій глянув на папірець і остовпів.
– Це що жарт такий, чи що? – посміхнувся чоловік.
– Ти що, Валерію, ось читай! – Оксана показала пальцем на текст у папірці.
Валерій глянув, куди вказала Оксана і застиг від здивування.
– Мільйон гривень? – посміхаючись запитав він. – Це ти на стільки мене любиш, що не пошкодувала сто гривень на лотерейний білет?
Тут Валерій зробив награно-ображений вигляд.
– Ти рано робиш висновки. Ось через тиждень перевіриш квиток і побачиш, що там.
– Та я й так знаю, – махнув рукою Валерій і додав: – Гаразд, гаразд, я не ображаюся, зараз нам справді не до подарунків…
Оксана зрозуміла, що Валерій мав на увазі майбутнє весілля, яке мало відбутися через три тижні…
…Перша зустріч Валерія з Оксаною відбулася на касі в супермаркеті, де він відмовлявся від придбаних товарів.
Йому одразу ж сподобалася дівчина, яка працювала касиркою. І того ж вечора він зустрів її після роботи, запропонувавши провести додому.
Родом Оксана була із села, за тридцять кілометрів від міста. Відразу після школи вона залишила батьківський дім, винайняла квартиру і влаштувалась в один із міських супермаркетів касиркою.
Валерій теж тільки розпочинав свою трудову діяльність. Здобувши диплом про вищу освіту, він влаштувався за спеціальністю на велике підприємство.
Жив Валерій у квартирі своєї бабусі, яку його батьки забрали до себе.
Після кількох зустрічей Валерій запропонував Оксані переїхати до нього. А оскільки він їй дуже сподобався, вона прийняла цю пропозицію. Оплату за комунальні робив Валерій. Продукти харчування вони купували спільно. А все що залишалося, кожен із них витрачав на свій розсуд.
Спільне проживання не обтяжувало їх. Швидше навпаки, за прожитий рік вони так зблизилися так, що вже не уявляли життя один без одного.
І настав час, коли Валерій зробив пропозицію Оксані. Після того, як було подано заяву у ЗАГС, вони одразу розпочали підготовку до весілля.
На допомогу батьків розраховувати не доводилося. А своїх накопичень було не густо. Тому вирішили, що на весілля запросять найближчих людей, а проведуть його у невеликому кафе.
Так, зовсім не про таке весілля мріяла Оксана…
– Адже така подія буває раз у житті, – міркувала вона. – А нам доводиться заощаджувати кожну копійку.
…Через тиждень відбувся розіграш лотереї. Радості молодої пари не було меж – їхній білет виграв один мільйон.
На радощах Оксана кинулася в обійми Валерія.
– Ось бачиш! – казала вона. – От, як я люблю тебе! Я навіть мільйон тобі не пошкодувала!
– Тепер бачу, з усмішкою відповідав Валерій.
– Валерію, тепер все можна переграти. Треба буде замовити весілля у ресторані. Запросити всіх родичів та друзів. А знаєш, я замовлю собі найдорожчу сукню і…
– Стривай, Оксано, – зупинив її Валерій. – Давай залишимо все, як планували, навіщо викидати гроші на вітер.
– Але ці гроші до нас, теж ніби з неба спустилися, – заперечила Оксана.
– Ось саме – ніби з неба. І іншого виграшу вже ніколи не буде.
– Тобто ти хочеш пожалкувати мільйон?! – обурилася дівчина.
– Ну, чому пожалкувати? Я хочу купити собі машину. Моя машина дуже стара. Візьму гарну, нову.
– Гаразд роби, що хочеш, – погодилася Оксана. – Але тільки половину виграшу віддай мені. Усі витрати на весілля я візьму на себе. Але весілля ми проведемо з розмахом.
– Оксано, – зупинив її чоловік. – Лотерейний білет ти подарувала мені. Значить, і виграш теж мій.
– Тобто, ти хочеш все забрати собі?! – ахнула дівчина.
– А що ж тут візьмеш? Я куплю машину, на якій возитиму і тебе.
– Валерію, ти що таке говориш? Давай тоді зробимо так. Проведемо весілля, витративши на нього частину виграшу, а все, що залишиться, буде твоїм.
– Ні, твердо стояв на своєму Валерію. – На ці гроші можеш не розраховувати.
– Добре, хай буде по-твоєму, але тоді весілля скасовується!
– Ти мене цим не злякаєш.
– Я йду збирати речі!
– Іди, – промовив незворушно Валерій.
Оксані не легко дався відхід від Валерія. Вона продовжувала його любити, і сподівалася, що він першим піде на примирення. Але цього не сталося. Цього разу вона винайняла квартиру на двох із подругою, що дозволило їй заощадити.
Незабаром Оксані стало відомо, що Валерій купив автомобіль та завів нову пасію.
Після цього Оксана вирішила, що старого повернення вже не буде. Треба продовжувати жити, викресливши цю людину з життя.
А потім вона дізналася, що з Валерієм сталася біда. Їхав машиною і опинився на узбіччі. При чому винен був він сам.
Машина не підлягала ремонту. Оксана, напевно, кинулася б у лікарню, в якій опинився її колишній коханий, але їй сказали, що Валерій відбувся дуже легко. І це зупинило її.
А через рік Оксана вийшла заміж. А ще через рік народила двійнят.
Чоловік Оксани дуже любив доньок і Оксану. Та й Оксана вийшла за нього заміж за коханням. А у Валерія з’явилася чергова кохана. Та Оксану це вже не цікавило.
Оксана була щасливою. Хтозна, як би склалося її життя, якби не той лотерейний білет…