Пізно ввечері пролунав дзвінок у двері. Наталка вислизнула з-під пледу, зупинила серіал і пішла відчиняти.
– Привіт, – у квартиру стрімко влетіла сусідка Олена. – Твій вдома?
– А що таке? – Мляво запитала господиня.
– Терміново потрібна чоловіча допомога! Шафу треба пересунути.
– А твій що, не в змозі?
– Наталко, не сміш мене, – Олена саркастично подивилася на сусідку. – Він не може! У нього справи!
– Які ще справи?
– Та він у ігри комп’ютерні грає. Яка шафа? Разів п’ять попросила – не чує.
– На жаль, люба моя, – сумно усміхнулася Наталка. – Нічим не зможу допомогти. Мого вдома немає.
– А він де?
– В гаражі.
– В гаражі? – Здивувалася Олена. – Не запізно? Темно вже.
– Там світло є. Раніше півночі не з’явиться.
–Півночі? Цікаво, що можна робити у гаражі у такий час?
– Не повіриш! Знайде що робити! – З гіркотою вигукнула Наталка. – Більше того – завтра рано вранці знову туди побіжить!
Олена здивовано дивилася на сусідку, не знаючи, що сказати.
– А ти впевнена, що він точно в гаражі? – Нарешті видавила вона з себе з багатозначною посмішкою.
– Впевнена. І в тому, що жінок там немає – також. Якось сама ненароком нагрянула. Хотіла підловити чоловіка на обмані. Але нічого підозрілого не виявила!
– В сенсі? Ти хочеш сказати, що твій чоловік сам ремонтує машину? У вас начебто немає проблем із фінансами.
– Багато ти розумієш! – Наталка помітно хвилювалася. – Свою машину він і не ремонтує! Вона ж нова! Він іншу відновлює!
– У вас є ще одна? – Здивувалася Олена.
– Є, як виявилося. Він купив якусь розвалюху та намагається повернути її до життя.
‒ Навіщо?
‒ А я не знаю навіщо!
Наталя вже не могла зупинитися: сусідка своїми питаннями зачепила жінку.
– Уяви, – продовжувала вона. – Він проводить зі своєю «ластівкою» весь вільний час! Не зі мною, зауваж! З нею!
Він цю машину цінує більше за дружину! А я, між іншим, на десять років неї молодша!
– Облиш, Наталко, не накручуй, – Олена вже шкодувала, що зайшла.
– Я не накручую, я роздумую. Ти думаєш він там один такий? Нічого подібного! Там ціла спільнота чоловіків утворилася. Мій – машину відновлює, інший – якісь лампи майструє, третій – затіяв у гаражі такий ремонт, яких у багатьох квартирах немає. І всюди вони разом: на рибу – і взимку, і влітку, за грибами. І не важливо, що нічого не привозить: головне – участь!
– Ну, хобі таке у чоловіків. Все краще, ніж у комп’ютері сидіти, – озвалася Олена, – мій хоч і вдома, а все одно – ніби його немає. З роботи прибіжить, швидко перекусе і до комп’ютера. Ми із сином уже звикли, не звертаємо уваги. І ти не звертай.
– Намагаюся. Погано виходить. Я щиро не розумію: як так? У тебе дружина молода, красива, престижна машина, грошей ти заробляєш більш ніж достатньо. Чого тобі не вистачає? Що заважає приділити увагу дружині? Поспілкуватися, сходити кудись.
Ну, хочеться тобі розвалюху відновити – віддай її фахівцям, контролюй процес. Так ні: біжить із дому як хлопчик. Таке враження, що поряд зі мною йому не добре. Ну, якщо так – розлучайся! Хоч все буде зрозуміло.
– Наталю, ти не права. У чоловіків має бути своя віддушина…, – вставила слівце Олена, – Радій, що нею не стала якась жінка.
– Віддушина? А в мене може бути віддушина?
– Звичайно! Так у тебе ж є! – Вигукнула Олена. – Ти і в’яжеш, і шиєш, і квітів у тебе он скільки!
– Це все для дому, Олено, для сім’ї. А я говорю саме про себе. Все життя мріяла дайвінгом зайнятися. То що мені? Зриватися з місця, їхати до моря, знайти симпатичного інструктора? Закохатися нарешті. Може, тоді мій згадає, що в нього є дружина, побачить у мені жінку, а не хатню робітницю?
– Цілком можливо…
– Неможливо, Оленко. Чоловіки не змінюються. Як, втім, і жінки.
– Може, це й добре, га Наталю?
– Що ж доброго? Однин обман кругом. Куди простіше: розлюбив – зізнайся, невдоволений – скажи, наламав дров – виправ. Хочеться поруч дорослу людину бачити, а не хлопчика, який у машинки не награвся.
– Я тебе люблю, всім задоволений і навіть нічого такого не накоїв! – почулося в коридорі, – Це повернувся чоловік Наталі і почув її останні фрази, – а щодо дайвінгу – ти серйозно?
– А що не можна? – вигукнула Наталка, втрачаючи самовладання.
– Потрібно! Чому ти мені ніколи про це не казала? Вирішено: влітку тобі буде дайвінг. А поки що потрібно потренуватися. У мене є знайомий – просто фанат цієї справи.
Наталка подивилася на чоловіка з подивом …
– Ти жартуєш?
– Анітрохи. Мрії повинні здійснюватися…
Олена непомітно просочилася в коридор, вийшла, тихенько зачинивши за собою двері. «Молодець чоловік, – думала вона. – Не те, що мій. Ой, а шафа?»…