Сергій зайшов у ліфт в брудному робочому одязі. За ним швидко зайшла жінка одягнена в білу кофту.
Коли він натискав кнопку поверху, то ненароком зачепив рукавом її білосніжну кофту.
-Подивіться, що ви наробили! Нову річ зіпсували, – обурено сказала жінка.
-Вибачте, – буркнув Сергій у відповідь і якось невпевнено похитнувся.
-Ви що ще й гульбанили десь? Господи, тільки до мене не підходьте.
-Самі ви гульбанили, – сказав Сергій і вийшов на своєму поверсі.
Звідки ж їй знати, що він дві зміни відпрацював на роботі. І як ще й воду відключили. Довелося йти додому брудним.
А таких фіфочок Сергій не любив. У нього дружина така сама була. Все мало бути красиво й ідеально в одязі.
І з квартири вона його виставила зі словами:
-Ти ж благородний. Не залишиш дружину з дитиною без дому?
Знала що він би так ніколи не зробив. От і довелося йому шукати житло. От знайшов роботу на заводі, із проживанням у гуртожитку…
А жінка з ліфту, яку звали Галя, тим часом скаржилася подругам у кафе:
-Ну, що цим мужикам треба? Я майже всю зарплату на модні речі витрачаю. А на косметику, парфуми? Начебто зустрінемося, все гаразд.
А як дізнаються, що я на заводі обліковцем працюю і живу в гуртожитку, то тільки їх і бачили
-Так ти, Галю, не тих шукаєш. У вас он скільки мужиків довкола. Придивилася б. А то шукаєш собі інтелігентів, і пройдисвітів. От я наприклад у перукарні кого знайду? Адже навколо одні жінки, – сказала подруга Рита.
Галя покрутила вилку.
-Прямо ти не знаєш, що я з села і завжди мріяла жити, як у фільмах. Щоб квартира велика, чоловік – професор. Я вранці йому каву з булкою і маслом зроблю, а сама потім по магазинах і салонах краси, щоб ішла. А насправді? Вже вісім років на заводі гарую. Ні квартири своєї, ні чоловіка-професора…
Жінки довго скаржилися на долю і розійшлися незадоволені своєю самотністю.
Сергій сходив у душ, переодягнувся і нашвидкуруч приготував собі холостяцьку вечерю. Яєчню із ковбасою.
Коли він ніс сковорідку з кухні гуртожитку, то раптом знову зустрівся з фіфою із ліфта. Він не очікував, що вона вийде прямо з повороту в коридорі.
Жовті потічки жовтка розтеклися по її одязі. Сковорідка опинилась на підлозі.
-Та що за день такий? Спочатку в ліфті вимастили мене, а зараз взагалі одяг яйцями зіпсували, – Галя схлипнула.
-А що ж ви так вискакуєте з-за повороту. Я через вас без вечері залишився – пробурчав Сергій. – Ще й прибирати в коридорі доведеться…
Галя підвела очі і застигла від здивування:
-То це знову ти? Ходиш за мною, чи що?
Сергій округлив очі.
-Ну звісно! У мене справ немає, тільки за тобою ходити. Навигадувала собі. Потрібна ти мені!
Галя розізлилася:
-Кофту мені нову купуй, нахаба. Зіпсував річ і ще й огризається.
Він потряс порожньою сковородою
-Ага, зараз! Розбігся купувати! Попереш і все.
Галя вдома оглянула одяг. Розплакалася. Вона ж за ці речі великі гроші віддала. Тепер тільки викинути. Або може випрати вийде. З такими думками вона пішла у душ…
Проходячи повз кухню вона побачила, що Сергій стоїть біля плити.
-Так тобі і треба, – подумала вона і раптом підсковзнулася.
Сергій мабуть не встиг прибрати жовток в коридорі з підлоги.
Сергій вискочив із кухні.
-Знову ти? – запитав він.
Галя зі сльозами відповіла:
-Якби ти прибрав у коридорі, нічого б не сталося. Допоможи встати, – скомандувала вона.
Він оглядаючи її ногу, похмуро сказав:
-Треба швидку викликати…
Він на руках відніс її на перший поверх, доки не під’їхала швидка.
-Поїхали, зараз знімок зробимо, – сказав лікар. – Ви з нами? Ви ж її чоловік? – діловито запитав він.
-Я не чоловік, – сказав Сергій. – Але поїду.
-Тільки родичам можна. Так що вибачте…
Галя лежала в палаті і сумувала. Подружки приходили. П’ять хвилин посиділи і пішли. В однієї побачення, в іншої – невідкладні справи.
Їй було нудно.
Раптом у двері зазирнув… Сергій. Він знайшов її очима і запитав:
-Можна?
Вона демонстративно промовчала. Але він не пішов. Взяв стілець і присів біля ліжка. З пакету дістав два апельсини і три яблука.
-Ось, вітаміни… – і замовк.
-А чого ти прийшов? Соромно стало? – єхидно запитала Галина.
Сергій зам’явся.
-Трохи так…
Галя теж замовкла. Так і мовчали обоє.
-Ну, я напевно піду, – сказав він.
-Іди – байдуже відповіла Галя.
Він уже підходив до дверей, коли вона раптом йому крикнула:
-А як тебе хоч звати?
-Сергій, – усміхнувся чоловік.
І поки її не виписали, він щодня приходив до Галі.
Приносив фрукти і мовчки сидів, поки вона не говорила йому:
-Іди вже, «базіка»!
Коли її виписали, він посадив її в таксі.
-Які витрати, треба ж, – сміялася Галя.
Але Сергій так подивився на неї, що вона притихла…
До своєї кімнати вона йшла повільно, а він ішов поруч, допомагав. Він відчинив їй двері і допоміг сісти.
-Я зараз, – сказав Сергій і вийшов з кімнати.
-Пішов. Як завжди… – сумно подумала Галя.
Сергій прийшов із шарудливим пакетом і урочисто вручив його Галі.
-Ось!
Вона відкрила його й ахнула. Там лежала дуже дорога модна кофта.
Вона зніяковіла.
-Не треба було. Я ту випрала. Вона ж дорога. Не візьму…
-Бери. Це подарунок, – твердо сказав Сергій. -Це від щирого серця. І цей… Ти мені подобаєшся. Дуже…
І тут він розговорився. Він розповів про колишню дружину, яка вже вийшла заміж.
Про сина, якого не бачить, бо йому не дозволяють. І як йому самотньо. Всюди. І на роботі, і в кімнаті, де стоїть одне ліжко, стіл і тумбочка.
Друзі залишилися у минулому житті, бо йому соромно.
Був інженером, а став простим робітником.
Нарешті він замовк і Галя погладила його по голові:
-У тебе все попереду. Трохи попрацюєш, може квартиру купиш. Одружишся, дітей народите. Все добре буде…
Він взяв її долоню.
-А ти згодна бути моєю коханою жінкою? – раптом запитав він.
-Якщо чай мені принесеш, то згодна.
-Правда? – зрадів він.
Галя засміялася.
-Правда. Тільки печиво не забудь.
Він встав, заметушився.
-Я зараз. По печиво у магазин і назад!
Галя щасливо посміхнулася. Правду говорила Рита – чоловіки є, тільки руку простягнути…
У Галі з Сергієм народилося двоє діток. Дівчатка.
І тепер, коли вони запитують, як батьки познайомилися, Галя із Сергієм сміються.
Відповідають:
-Яєчня допомогла!