Галя та Рита були сусідками по вулиці. Дівчата і на танці разом ходили, бо зручно додому ввечері повертатися.
Якщо темно, не страшно йти вдвох. Адже не завжди проводжаючі є.
Якось познайомилася Галя з Ігорем, і він став до неї ходити, залицятися.
Щоб веселіше було гуляти вечорами, Ігор привів через тиждень із собою та приятеля Сашка, якого познайомив із Ритою.
Сашконе міг не сподобатися Риті: високий, симпатичний, з темним кучерявим волоссям.
До того ж він умів грати на гітарі та співати пісні.
Компанія почала збиратися разом, то в одному будинку, то в іншому, танцювати в клуб ходили.
Дівчатам стало веселіше. У Галі з Ігорем одразу роман закрутився. Видно було, що вони симпатизують один одному.
А ось Рита придивлялася до Сашка. Хоч і видний хлопець, а було в ньому щось чуже їй. Але що? Поки що дівчина не могла зрозуміти.
Сашко, як їй здавалося, намагався подобатися всім. При зустрічі вдома Саня одразу брав гітару і починав співати одну пісню за іншою, а Галя, Ігор та Рита слухали, іноді аплодуючи.
Сашку це подобалося. І він співав вечорами безперервно.
Так минало чимало часу, а Сашко співав і співав, а потім починав розповідати про себе: де і як він навчався грі (а був він самоучкою), як брав участь в училищному ансамблі, які місця вони займали на конкурсах пісень тощо.
Ігор із Галею невдовзі йшли, втомившись від його оповідань: їм хотілося погуляти наодинці.
У слухачках залишалася Рита. Скромна і мовчазна дівчина решту вечора продовжувала слухати Сашкові пісні, оповідання, потім анекдоти.
Незабаром Ігор із Галею подали заяву до ЗАГСу. Рита тішилася за подругу. А Галя її запитала:
-Ну, з нами все зрозуміло. А як у вас із Сашком? Чи подобається він тобі?
Рита почервоніла і кивнула. Нещодавно Сашко поцілував її вперше після танців, проводжаючи додому.
Цей поцілунок був для Рити першим у її житті, хоч їй і виповнилося нещодавно вісімнадцять років.
Але Рита не таким уявляла собі ні перший поцілунок, ні перше кохання. Їй було лише цікаво, все вперше – незвично.
Вона раділа, що хоч комусь подобається, але кохання як у кіно, як у романі, звичайно, вона не відчувала.
Про це вона розповіла подрузі. Галя задумалася. І потім сказала їй:
-Мені вже двадцять два. І я люблю Ігоря. І ніхто мені більше не потрібний. А ти молодша. Куди тобі поспішати? Нікого й не бачила, окрім Сашка. Не виставляй його. Він хлопець позитивний. Сама потім зрозумієш: твоя людина чи ні. Придивись. Все співає вечорами?
-Все співає, – засміялася Рита. – Щовечора концерт. На мене не дивиться. Красується переді мною, наче артист на сцені… А мені ж не цього треба.
Рита знову почервоніла. А Галя її зрозуміла.
-Ні, мій Ігор, як прибіжить, так мене обнімає, то не націлуємося. Бачу – любить. Чекає не дочекається весілля.
Рита посміхнулася і зітхнула.
На наступному побаченні з Сашком вона завела мова про майбутнє весілля Галі та Ігоря. Потрібно було обговорити: який подарунок подарувати молодим.
-Потрібно щось сімейне, щоб для дому. Корисне. Галя – господиня. Потрібно в неї запитати, вона й вирішить, що їм треба.
-Ні, – різко раптом відповів Сашко. – Хазяїном у будинку повинен мужик бути. Інакше, це не сім’я. В Ігоря треба питати, а не в Галі. Чоловік головніший за дружину.
-Що? – мимоволі вихопилося у Рити. – Це чому ж? З чого ти взяв, що мужик?
-З того. Дружина має слухатися чоловіка у всьому. Чоловік у будинку – найголовніше.
Сашко дивився на Риту невдоволеним поглядом і навіть почервонів від її заперечення. А Риту понесло:
-А-а, он як…
-Тільки так! – майже кричав Сашко. – Я, наприклад, підкаблучником ніколи не буду. І нізащо крутити собою жодній жінці не дозволю!
-Та кому треба тобою крутити. Дуже треба, – різко сказала Рита.
А Сашко вже встав і повернувся до виходу, уникаючи неприємної розмови. А невгамовна Рита слідом йому говорила:
-Чим крутити? Бути головою – треба ще голову на плечах мати, а в деяких її немає. Тільки гадають, що розумні…
Але Сашко вже не слухав її, він, гримнувши дверима, вийшов на двір. На тому чи кохання, чи дружба цієї парочки і закінчилася. І сміх і гріх.
А у Рити немов полегшення настало. Друг-співак зник так швидко. Вона майже не згадувала його.
За кілька років Галя якось нагадала Риті про Сашка. Виявляється, він одружився з дівчиною старшою за нього років на п’ять.
Вона – музикант за фахом.
-Зіспівалися! – сміялась Галя. – Їй під тридцять, треба було виходити заміж. Вона в рота йому заглядала, коли їй співав, ось і одружився!
-Звідки ти знаєш? – запитувала Рита.
-Моя двоюрідна сестра – її однокласниця. Все мені розповіла.
-Ну і як? Щасливий тепер наш співак? – усміхалася Рита.
-Що ти… Прожили вони лише кілька місяців. Вона вагітна. А він як почав гуляти. У цьому ж місті, не дуже й заховаєшся. Вони машину в кредит взяли, то він на цій машині по кущах, по лісах. Його скільки разів бачили з дівками в машині. Бідна дружина…
-Треба ж. Ось мене Бог відвів вчасно тоді, – похитала головою Рита. – Все що не робиться на краще. Ніколи його не згадувала і не шкодувала. Тепер у мене Сергій є…
-На весілля не забудь запросити, подруго.
-Обов’язково. Ми вже збираємось призначити дату… Ти підеш дружкою?
Галя та Рита обнялися.
Мало чого у житті не буває! І помилки, і курйози, і зустрічі, і розставання. Усі ми такі різні. Але всі хочуть любити і бути щасливими. Рита тепер також була щаслива.
-Не важливо, хто буде головою в нашому домі, – думала вона. – Хоч і Сергій. Ради Бога. Аби був мир і спокій, любов та вірність. І діти… Обов’язково діти!