Марина дивилася у вікно на кухні, як раптом побачила що підʼїхала машина, а з неї вийшла її донька з якимось хлопцем. Він подарував їй квіти і поїхав. Щось у ному їй здалося знайомим. – Діано, а хто цей юнак? – запитала вона. – Це Петро, мій хлопець. А що? – А як його прізвище? – запитала Марина. Донька назвала прізвище. – О, Боже! – Марина закрила обличчя руками. Діана не розуміла, що відбувається

Марина навчалася в інституті, коли до них прийшов молодий викладач Ігор Миколайович.

Йому було тридцять років, не одружений. Деякі студентки одразу зацікавилися ним, а Марині хотілося на відмінно закінчити інститут, тому вся була в навчанні.

Ігор знав собі ціну, молодий, енергійний, перспективний, він, природно, одразу помітив, хто надає йому знаки уваги зі студенток, а хто ні.

Марину він помітив майже одразу, серйозна і симпатична студентка, і місяці через три він вирішив, що з Мариною треба познайомитися.

Тим більше Ігор був із тих чоловіків, яким не подобалося, що на них не звертають уваги, можна сказати нарцис, як це – він такий красень, розумник, і раптом хтось не звертає уваги.

Він став проявляти увагу до Марини, і вона не встояла.

Пів місяця зустрічалися, а потім все у них трапилося в квартирі у Ігоря. Зустрічей було небагато, лише три, і після останньої зустрічі він сказав:

-Марино, все, наші зустрічі закінчилися, я через тиждень одружуюся. Ми з моєю майбутньою дружиною півтора місяці тому подали заяву до ЗАГСу. Тож я одружуся офіційно, а те, що між нами було, можеш вважати просто помилкою.

Марина плакала від образи, як легко вона повелася, а через місяць зрозуміла, що чекає дитину.

Спочатку вона хотіла сказати про це Ігореві, але потім зрозуміла, що він скаже не залищати, тим більше він вже одружився.

Потім були теж різні думки, і вона вирішила, що треба порадитися з батьками. Мати майже не засмутилася:

-Мариночко, народжуй, не ти перша, не ти остання народиш без чоловіка, нічого ми з татом допоможемо, він теж не проти.

Марина народила доньку, красиву дівчинку Діану, трохи схожу на Ігоря.

Коли донька підросла, Марина пішла працювати, з донькою допомагали батьки, садок, школа.

Марина працювала у великій компанії перекладачем англійської мови, іноді допізна затримувалася на роботі, особливо коли приїжджали іноземці, вели переговори, підписували договори.

Марину керівництво цінувало, зарплата була пристойною.

Коли доньці виповнилося дев’ять років, Марина вийшла заміж за Максима, він майже рік працював у компанії.

З Максимом зустрічалася більше року, вона в молодості вже помилилася, і тепер до сімейного життя підходила серйозно та ґрунтовно.

Багато було претендентів. Марина ж красуня, розумниця, вона вже не живе за чужими правилами і не всіх пускає в свою душу.

Їй уже за тридцять, погляд став старшим, зате який – розбірливий і вдумливий.

Максим теж не хлопчик, він працював заступником директора і завжди спостерігав за Мариною.

Йому подобалося, як вона веде себе на переговорах, було багато іноземних фахівців, які відзначали її розум і красу, і не проти були познайомитися ближче, але Марина завжди тримала всіх на відстані, і тактовно відмовляла.

Марина навіть не очікувала, що він раптом запросить її на побачення, а потім ще зізнається, що вона давно йому подобається.

Тому що багато жінок-колег про нього мріяли, а деякі плели інтриги за його спиною, і могли розповісти небилиці, але Марина не вникала, правда це чи ні.

Вона вся віддавалася роботі, і їй ніколи було брати участь у різних інтригах, а Максиму збоку все видно. І коли колеги дізналися, що Максим закоханий у Марину, чоловіки, звичайно, його підтримали, а жінки напружилися, що втратили чергового вільного чоловіка, і злилися на неї.

А їй все було байдуже, вони з Максимом щасливі, живуть у великому будинку за містом, Діана теж з ними.

У Марини з Максимом народився син Матвій, батьки дуже допомагають, Марина вже вийшла на роботу, так що її батьки поки що живуть у них у домі.

Минув час, Діана закінчила школу, вступила до інституту, батька свого вона не знала.

Марина зробила все, щоб він не дізнався про дочку.

З того часу Марина не бачила ніколи Ігоря, іноді до неї доходили чутки при зустрічі з однокурсницями, але він її зовсім не цікавив.

Тим більше, що жили вони в різних районах міста і ніде не перетиналися, він далі викладав в інституті, з чуток далі захоплювався симпатичними студентками.

Діана розквітла, їй уже дев’ятнадцять років, красуня, багато взяла від мами, але й є щось від батька, зустрічається, закохується, як і все у її віці.

Нещодавно ввечері Марина побачила у вікно, що доньку привіз на машині молодик, вона махнула йому рукою і пішла додому.

Якось неприємно стало Марині, коли вона побачила того хлопця, когось він їй нагадав.

Але це було швидко, тому що прийшла донька, як завжди у неї купа новин, вечеря, розмови.

Приблизно через тиждень Марина знову побачила того молодого чоловіка, він допоміг Діані вийти з машини, і подав їй букет квітів.

Діана задоволена з квітами увійшла до будинку.

Марина запитала:

-Доню, а хто цей юнак?

-Це Петро, навчається у нас в інституті, на іншому факультеті, а що? Мама, він добрий, вихований, живе з батьками в іншому районі, вони йому купили машину, ось він і підвозить мене, мені подобається.

Марина спіймала себе на думці, що ця розмова її хвилює, напевно, переживає за доньку, все-таки вона вже доросла, і як складеться її життя?

Вона найбільше боялася, щоб Діана не повторила її долю.

Діана вирішила познайомити Петра з батьками, бо він вже познайомив її зі своїми.

Увечері вони разом прийшли додому, і коли Марина побачила Петра, у неї все всередині похололо – як він схожий на Ігоря.

Вона ледве дотерпіла, коли поїхав Петро, і запитала у доньки про батьків Петра.

-Тато Петра – викладач у нас в інституті, а у мами невеликий бізнес, квітковий магазин.

-А як його прізвище? – запитала Марина.

Донька назвала прізвище Ігоря…

Марина вже не сумнівалася, що Петро, син Ігоря, значить вони з Діаною, брат і сестра по лінії батька.

Марина закрила обличчя руками, а Діана злякалася:

-Мамо, мамо, що з тобою? Що трапилося?

Марина не могла нічого сказати, вона ледве дочекалася з роботи чоловіка, і видала все йому.

А Діана не розуміла, що діється з матір’ю.

Наступного дня Марина з Максимом вирішили поговорити з Діаною, розповісти все, поки у них стосунки не зайшли занадто далеко.

Діана сказала, що вони зустрічаються з Петром недовго.
Розмова була важка. Марина розповіла дочці, що за своєю наївністю та дурістю в молодості у неї були недовгі стосунки з Ігорем, батьком Петра, і в результаті цих стосунків народилася Діана.

Він про неї нічого не знає і не підозрює про існування дочки.

Петро зовні дуже схожий на батька, і коли Марина його побачила поблизу, одразу зрозуміла, хто це.

-Доню, тобі не треба закохуватися в нього, ви по лінії батька брат та сестра.

-Мамо, я вже закохалася, і Петро теж, він навіть мені зізнався в цьому, що нам робити?

Діана плакала, Марина теж, вона, як ніхто розуміє свою дочку, Максим заспокоював і ту, й іншу. Йому дуже шкода Діану, зустріла своє кохання, а воно виявилося забороненим.

І в цьому ніхто не винен, це так розпорядилося життя, доля.

Марина не знала, що робити. А Діана сказала матері:

-Мамо, ти зіпсувала моє життя.

Діана навіть не поїхала на заняття наступного дня. Петро дзвонив, а вона не брала телефон, потім він примчав на машині.

Коли побачив Діану, зрозумів, що щось дуже серйозне, у Діани з очей котилися сльози. Він кинувся до неї:

-Ну, скажи, що трапилося, що сталося?

-Петре, а сталося те, що у нас з тобою один батько, Ігор Миколайович, і ми з тобою брат і сестра.

Колись у моєї мами та твого батька були стосунки, і вона народила мене, він про мене нічого не знає, – видала Діана.

-Діана, я не вірю, не може такого бути, може, твоя мама щось наплутала?

-Ні, все так, мама теж закінчила цей інститут, де викладає досі твій батько.

Петро стояв розгублений, він не знав, що робити, потім сказав:

-Поїду, запитабю в батька, нехай розповість, чи це правда.

Увечері Петро телефоном сказав Діані, що батько зізнався, сказав, у нього були недовгі стосунки зі студенткою, але він навіть не припускав, що має доньку.

Минув місяць, важко дався цей час усім, Марина почувалася винною, що любов своєї дочки вона перекреслила своїм минулим. Максим, як міг втішав і Діану, і Марину:

-Ну, хто ж знав, що таке може статися в житті, ніхто від цього не застрахований. Ти Діаночко, повинна зрозуміти маму, вона теж, як і ти в молодості сподівалася на велике кохання, а вийшло по-іншому.

Марина, а ти не кори себе, це просто доля, пройде згодом, і Діана з Петром спілкуватимуться, як брат із сестрою.

Він і так з нею спілкується, у цьому ніхто не винний.

Якось у суботу до будинку під’їхала машина, з неї вийшов Петро та Ігор, його батько.

Вони попрямували до будинку, Максим побачив їх, і вийшов зустріти. Марина стояла бліда, її трусило. Діана теж стояла серйозна. Ігор глянув на дочку:

-Діано, вибач, що так вийшло, я бачу, ти моя донька, ти схожа на мене, вибач мені, що я не взяв участі у твоєму вихованні, я навіть не підозрював, що в мене така красуня дочка.

Марино, і ти пробач мені будь ласка, я не знав, вибач, що я так з тобою обійшовся, це мене тепер Бог карає, і за це розплачуються мої діти – син і дочка.

Тепер цей хрест мені нести все життя. Стояла тиша, всі мовчали.

Максим перервав мовчання, і звернувся до дружини та Ігоря:

-Але коли так сталося, не треба тримати в душі образу і ненависть, ви повинні пробачити один одного, а Діана з Петром будуть найкращі брат із сестрою, он обидва які красені, і навіть схожі трохи.

Минув час, довго ще Марина не могла прийти до тями, вона у всьому звинувачувала себе, дуже переживала за доньку, що її кохання зіткнулося з такою перешкодою.

Це її помилка в молодості, яку вже ніяк не виправити…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.