Рита та Віктор познайомилися, коли обидва були дорослими самостійними, розумними людьми. Обидва працювали, заробляючи собі якщо не на бутерброди з ікрою, то на шматок хліба з тонким шаром масла – точно.
Обидва були націлені на створення сім’ї, обидва хотіли дітей. До того ж, вони мали спільні погляди на життя і, бонусом – кілька спільних захоплень. Вони не стали тягнути і “перевіряти свої почуття”, розписавшись через півроку після знайомства.
Як раціональні люди, вони відразу обговорили ті моменти, які у більшості сімей ведуть до суперечок та сварок: бюджет та домашні справи. Останнє не викликало жодних розбіжностей, бо мама Віктора теж була розумною і раціональною жінкою, прищепивши синові необхідні побутові навички, а тато своїм прикладом показав, що якщо працюють обидва, то й домашніми справами повинні займатися обидва.
А ось у частині фінансів довелося думати і гадати, як зробити краще. В результаті рішення все-таки було прийнято. У загальний котел кидалася конкретна сума, а все, що згори – це особисті гроші кожного. Розпоряджатися бюджетом довірили Риті, але дебет із кредитом щомісяця зводив Віктор, перевіряючи чеки з магазинів.
Спочатку все йшло чудово, але потім на роботі у Рити почалися проблеми і премію платити перестали. Сума ж, яку вона мала вносити до загального бюджету, залишалася незмінною, і тепер не те, що “своїх” грошей у неї не залишалося, а вона “не дотягувала” три тисячі до свого внеску.
Як на зло, саме в цей час у неї одночасно закінчилися крем, туш та стратегічний запас колготок. Не довго думаючи, вона взяла з “бюджетних” грошей потрібну суму та вирушила до магазину.
– Скільки-скільки?
– “Милий, ну а який тут вихід? Так, зараз мені платять менше, ніж раніше, тому “своїх” грошей у мене немає. Звідки мені було брати? Без крему у мене сохне шкіра, а на роботі у нас строгий дрес-код : без косметики і в джинсах не сходиш.
-Хм… Згоден. Це необхідні витрати, уникнути їх було не можна… Але все одно я не вважаю це чесним: я-то для себе особисто з загальних грошей нічого не беру. Тим більше, твій вклад зараз менше, ніж потрібно.Тому ти подумай. Мені ця ситуація не подобається.
І Рита почала думати. Тим часом пройшов її день народження. Відзначити як слід цього разу не вийшло – знову ж таки через брак грошей, але Віктор таки подарував їй великий букет квітів.
– Що ж робити? Віктор буде незадоволений… До того ж, у нього за місяць день народження – він мені такий подарунок подарував, а я? Звідки гроші на подарунок брати?..
Хто шукає, завжди знайде. Спілкуючись із колишньою однокурсницею, Рита почула від неї скарги, що її фірмі терміново треба перекласти документацію з іспанської, а перекладачка у відпустці.
– Тепер треба когось шукати… За оголошенням? А раптом не впорається? Текст складний… Правда, і оплата відповідна…
-Так у чому проблема? – навіть не приховуючи радості, відповіла Рита. – Ти ж знаєш, що в мене іспанська на рівні – я ж із батьками п’ять років в Іспанії жила.
– Взагалі, так, пам’ятаю. Я тому тобі й дзвоню… Просто не знала, чи зручно буде просити тебе… Раптом ти зайнята…
– Зайнята. Але переклад зроблю!
І у Рити все вийшло. Довелося, звичайно, попрацювати, до того ж, вона робила це потай від Віктора – адже, насамперед, вона хотіла знайти гроші йому на подарунок. А який же це буде сюрприз, якщо все відбуватиметься на очах?
Риті сплатили за перший переклад і дали друге завдання – її робота сподобалася замовнику. Якщо все вийде і зараз, то грошей вистачить не лише на подарунок Віктору, а й на нову сукню, на яку Рита давно зазирала.
…Подружка зателефонувала, сказала, що й другий переказ влаштував керівництво, тож гроші прийдуть Риті на карту сьогодні ввечері.
-Дуже врятувала! Будемо тепер мати тебе на увазі, – дякувала подруга.
-А вже ти мене як врятувала! – щасливо сміялась Рита.
Увечері Рита смажила відбивні на вечерю, щось співаючи, коли на порозі кухні з’явився Віктор. Він тримав у руках її телефон і був дуже злий.
– І як це розуміти? – пробурчав він.
– Що саме? – усміхнулася Рита, не відчуваючи за собою жодної провини.
– Це! – Віктор потряс телефоном.
– А конкретніше?
– Поконкретніше тобі? Добре!
І Віктор на підвищених тонах пояснив, що його розлютило. Причиною його невдоволення стало смс-повідомлення від банку про зарахування на рахунок Рити грошей.
– І як це розуміти? – повторив він.
– Ну пробач, – вона знову посміхнулася і розповіла, про те, як знайшла підробіток для того, щоб купити йому подарунок на день народження. – Я хотіла, щоб це був сюрприз, тому нічого не говорила тобі, – примирливо закінчила вона, але Віктор, здавалося, розлютився ще дужче.
– Сюрприз, значить? Я правильно розумію, що ти хотіла приховати від мене те, що ти заробила? А тобі не спадало на думку, що це порушення Сімейного кодексу? Що все, що подружжя заробляє, за законом вважається спільним? А ти приховала частину заробітку, так? А тепер намагаєшся на ходу вигадати виправдання?
Та навіть якщо й так, якщо ти кажеш правду – тобі не спадало на думку, що ти спочатку маєш погасити заборгованість у спільному бюджеті, а вже потім думати про подарунки? Тобі не спадало на думку, що ти і так два місяці вкладаєш менше, та ще минулого місяця на себе витратила із загальних грошей? Це нормально?
– Ти знаєш, – Рита сіла на кухонну табуретку. – Ти маєш рацію. Це якось зовсім ненормально. До весілля я працювала і мала повне право витрачати зароблені гроші на себе. Зараз я працюю, підробляю, але у мене не тільки немає особистих грошей. А я ще й заборгувати встигла…
– Дуже добре, що ти сама все розумієш, – Віктор з полегшенням зітхнув. – Ми з тобою все заздалегідь обговорили, тебе все влаштовувало, – він простяг їй телефон. – Тримай. Переведи на наш загальний рахунок. Сподіваюся, ти таких помилок більше не Допустиш. А на день народження я хочу новий телефон, посилання на сайт магазину я тобі пришлю.
Вважаючи, що конфлікт вичерпаний, Віктор посміхнувся і пішов у кімнату. А Риті вперше спала на думку, навіщо, власне, їй це потрібно. І думала вона зовсім не про телефон.