Прибиральниця в їхньому будинку намагалася бути непомітною. Якось в один з дощових днів в під’їзд завалив натовп молоді. Один з них помітив її і kрuкнув: – Ей, стара, сподіваюся, ти нас гнати на вулицю, під дощ не будеш? – Не буду. Вона повернулася, щоб піти, але цей же хлопець ніяк не хотів від неї відчепитися…

Прибиральниця в їхньому будинку намагалася бути непомітною, непримітною і їй це вдавалося. Коли вона мила підлогу, то натягала хустку по самі брови і було незрозуміло, якого вона віку. Але всім за великим і так було все одно.

Коли вона мила підлоги, люди завжди намагалися пробігти швиденько, хтось, щоб не заважати, хтось, щоб не

дай Боже, не зачепила черевики брудною ганчіркою, в загальному, народ різний і ставлення теж. Вона прибирала завжди на совість, помила всі сходи в під’їзді, перила і вікна. У під’їзді стало чисто, а коли деякі жительки квіточки на підвіконня поставили, то стало навіть затишно.

Якось в один з дощових днів, коли з мешканців хтось виходив, в під’їзд завалив натовп молоді сховатися від дощу. А в цей час прибиральниця тільки закінчила мити другий поверх і почала спускатися на перший, коли побачила і почула молодих людей. Вона поставила відро і швабру на майданчику між поверхами і хотіла піднятися вище, щоб не зіткнуться з ними.

Один з них помітив її і крикнув:

– Ей, стара, сподіваюся, ти нас своїм знаряддям праці гнати на вулицю, під дощ не будеш?

– Не буду.

Вона повернулася, щоб піти, але цей же хлопець ніяк не хотів від неї відчепитися, він піднявся до неї на майданчик і постарався заглянути під хустку, натягнуту на очі.

– Слухай, а скільки тобі років, щось голосок занадто ніжний для старої.

– Тобі яка різниця – вирішила вона відповісти грубіше – відчепися від мене.

– Гульчатай, відкрий личко – Не вгамовувався хлопець, решта спостерігали за ними знизу, підбиваючи і сміючись.

Він простягнув руку і хотів зірвати хустку, але в цей час його хтось ззаду схопив за руку. Хлопець озирнувся і побачив благородну літню жінку, що вийшла з квартири:

– А ну, відстань від нашої прибиральниці. Зайшли на чужу територію, так поводьтеся пристойно або забирайтеся геть.

Знизу kрukнули:

– Гаразд, Саньок, дощ закінчився, погнали, а то ми запізнюємося.

Хлопець глянув на прибиральницю яка відвернулася до стіни, потім на літню жінку, спочатку щось хотів сказати, але передумав, махнув рукою і втік сходами до друзів, які його чекали. Ті з реготом зустріли його, поплескуючи заспокійливо по спині. Прибиральниця повернулася до жінки і не піднімаючи голови, подякувала їй за допомогу і зібралася йти працювати далі. Але жінка доторкнулася до її руки і сказала:

– Дитинко, давай зайдемо до мене, поп’ємо чайку, я знаю, що ти молоденька, мене ж не проведеш.

Здивована прибиральниця озирнулася. Так, вона дійсно була молодою і дуже симпатичною. Жінка потягнула її за руку і завела додому.

– Проходь, не соромся, я живу поки одна, мої поїхали кілька днів тому в Іспанію на місяць – грітися на сонечку. Мий руки, я спекла пиріг і так як мені одній його не з’їсти, ти мені допоможеш. Тому будемо пити чай, ласувати шедевр моєї кулінарії і базікати. До речі, яка я стала, однак, розсіяна, навіть не представилася. Мене звуть Ганна Сергіївна. А тебе?

– Ксюша. Ксенія – поправилася вона.

– Сідай ось тут біля вікна, будь ласка, не соромся, пригощайся пирогом.

Ксенія сором’язливо присіла на краєчок стільця і ​​взяла найменший шматочок пирога.

– Як смачно, я такі їла, коли бабуся ще була жива, ось вона пекла і варила теж дуже смачно. Добре було – вона засумувала.

– Ксюша, а ти чому тут працюєш, не змогла знайти щось більш підходяще? Чому не вчишся?

– Я вчуся в університеті на відділенні, Готельна і ресторанна діяльність, мені ще 2 роки вчитися. А тут підробляю, тому що встигаю до навчання.

– А живеш ти де і з ким?Живу я одна, у мене є кімната в гуртожитку, знаєте, такий, з червоної цегли, через квартал від вас, біля ринку. У нас була квартира трикімнатна, поки жива була бабуся. Батьки при ній не так nuлu, але після бабусиної cмepтi, як з ланцюга зірвалися. Все з дому повитягали, за квартиру не платили, бopгiв купа накопичилася. А рік тому я прийшла з навчання, а вони mepтвi.

Після пoxopoну я квартиру поміняла на цю кімнату за бoprи, з невеликою доплатою. Зробила ремонт, нові меблі взяла і одяглася трохи. А ось щоб вистачало мені на все, доводиться підробляти. Але нічого, ще два роки, я стану фахівцем і знайду гарну роботу. Я вірю, що все у мене буде чудово.

– Слухаю тебе і захоплююся – молодець, дівчинка, ти просто молодець! Що не падаєш духом, не здаєшся. Ось тільки б тобі роботу чистішу і кращу на ці два роки знайти, щоб зарплата побільша була, ти ж тут зовсім копійки отримуєш.

– Нічого, потерплю, головне недалеко від будинку, встигаю збігати помuтися і переодягтися перед навчанням. Спасибі вам велике за пироги, за чай. Мені було приємно з вами познайомитися, хоч одна людина з усього будинку виявив тепле і дружнє ставлення до мене. Я побіжу, а то мені ще треба домити перший поверх. Хоч сьогодні і вихідний, але у мене свої справи, часу в обріз. Ще раз – дякую, Анна Сергіївна.

Минуло кілька днів і рано вранці, коли Ксюша закінчувала вже робити прибирання до неї вийшла Анна Сергіївна.

– Доброго ранку, моя хороша, ти вже майже впоралася?

– Так, я сьогодні ж тільки підмітаю, а в під’їзді сьогодні як ніколи, чисто, тому я швидко впоралася.

– Значить, є час заскочити до мене на чашечку кави. У мене до тебе розмова є, зайдеш?

– Добре, я зараз сміття винесу, руки помию і забіжу.

Через п’ять хвилин Ксенія подзвонила в двері до Анни Сергіївни.

– Проходь, проходь відразу в кімнату – kрukнула з-за зачинених дверей господиня.

Ксенія увійшла, роззулась і заглянула в кімнату. Анна Сергіївна стояла на стільці і поливала квіти.

– Ой, вам треба було сказати, я б вам допомогла, що ж ви по стільцях лазить.

-Ні, ні, мені треба тримати себе в формі, я ще багато чого можу. Варто тільки здатися і все. Ну ось і все, ми з тобою обидвi впоралися. А тепер підемо на кухню, пити каву з круасанами. Я вчора такі смачні в булочній взяла – французькі, вони молодці, правильно їх випікають.

Коли вони випробували круасани, Анна Сергіївна їй сказала:

– Ти мене вибач і дозволь мені допомогти тобі з роботою.

– Як це, ви що під’їзд будете мити замість мене? – здивовано запитала Ксюша.

Жінка засміялася:

– Ні, дитинко, ти мене не зрозуміла, я тобі іншу роботу знайшла.

– Ой, а я вже було подумала – теж засміялася дівчина – а яку роботу?

– Ця робота трохи далі. Знаєш готель на березі?

– Так знаю. Ми там на практиці були, шикарний готель. Я б, звичайно, хотіла б після закінчення потрапити туди.

– Так ось, керуючий цього готелю мого сина друг. Я здзвонилася з ним, розповіла про тебе, сказала, яка ти працьовита, охайна, а головне – цілеспрямована. Так ось він поки бере тебе на підробіток, будеш рано вранці або ввечері, як тобі зручно, мити кабінети адміністрації. І зарплата побільша, ніж тут. А далі все буде залежати від тебе. Але я думаю, що ти там і залишишся працювати, ти не можеш не сподобатися. Ну як, згодна?

Дівчина в пориві почуттів обняла добру жінку:

– Звичайно ж, я згодна, боже мій, це ж так здорово.

Доброта, справедливість і підтримка людей, ось три складові, на якому тримається наш світ. В це треба вірити всією душею, творити цю доброту і тоді у всіх все буде чудово.

One thought on “Прибиральниця в їхньому будинку намагалася бути непомітною. Якось в один з дощових днів в під’їзд завалив натовп молоді. Один з них помітив її і kрuкнув: – Ей, стара, сподіваюся, ти нас гнати на вулицю, під дощ не будеш? – Не буду. Вона повернулася, щоб піти, але цей же хлопець ніяк не хотів від неї відчепитися…

  1. Я прочитала цю розповідь.Сподобалось.Я так розумію, що це не кінець. Продовження є.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *