– Оля, так далі тривати не може! – якось ввечері Влад звернувся до дружини. – Звичайно, не може! Як можна жити в таких злиднях? – Ольга теж хотіла почати цю розмову. – Я хотів сказати, що втомився так жити. Я живу так, як ніби у мене немає дружини. Коли я вдома – тебе вдома немає. Я забув, коли востаннє їв гарячю вечерю

– Ти Влад не був гідний мене ніколи! І що я в тобі тільки знайшла, – Оля ходила по кімнаті і збирала свої речі.

– Що ж ти за матір, що від дітей відмовляєшся, – запитав її чоловік.

– Я не відмовляюся, а залишаю тобі на виховання. Буду відвідувати їх, як можливість буде.

***

Влад і Ольга були в шлюбі майже сім років. Вони народили сина і дочку. Донечці було всього три роки, коли Оля повідомила чоловікові, що кидає його. Останнім часом їх життя зовсім не склалося, сварки і скандали стали траплятися майже кожен день.

– Навіщо ти купив цю стару руїну? – говорила Ольга про машину, яку придбав Влад майже задарма.

– Її потрібно відремонтувати, пофарбувати і буде майже як нова. Нам же потрібна машина.

– Катайся на ній сам, я позоритися не буду. Це не машина, а корито на колесах, – Не вгамовувалася дружина.

– Не можу я зараз дорогу машину купити. У нас кредитів купа, я і так працюю на двох роботах, – намагався виправдатися чоловік.

– На двох роботах! А таке відчуття, що на пів ставки двірником працюєш, від того, скільки грошей в сім’ю приносиш, – казала Ольга.

У двері подзвонили. Це прийшла сестра Ольги Світлана. Вона дуже любила своїх племінників і часто їх відвідувала.

– О, привіт, заходь, – зустріла сестру Ольга.

– Ви що так кричите, вас в під’їзді чутно. Знову щось не поділили, – Світлана діставала з пакета гостинці для племінників.

– Не поділили! Було б що ділити! Якщо тільки корито, яке Влад називає машиною.

Світлана пішла в дитячу до племінників, а Ольга пішла в магазин, потім хотіла відвідати подругу.

Награвшись з племінниками, Світлана зайшла на кухню випити води. На кухні сидів Влад, дивився у вікно і думав.

– Влад, – покликала його Світлана, – ти не переймайся. Ольга така завжди – покричить та охолоне.

– Так завжди. Тільки це завжди вже набридло. Щоб я не робив, як би не старався, – вона ні коли не оцінить, не похвалить. Тільки пиляє і пиляє, порівнює з іншими. Я стараюся, заробляю як можу. А тепер ось з цією машиною. Вона ж сама мені постійно твердила, що потрібна машина, щоб возити дітей в школу і дитячий садок. Купив. А тепер каже що не сяде в неї …, – було видно що Влад дуже пригнічений.

– Ми з дітьми зібралися на дитячий майданчик у дворі, підеш з нами? – запропонувала Світлана.

Вони спустилися з дітьми у двір, Влад займався з сином на турніках, а Світлана з племінницею гралися в пісочниці.

– Яка ідеальна сім’я! – почулося з боку.

Ольга повернулася додому і застала таку картину.

– Мама, дивись, що ми з тіткою зліпили, – весело сказала дочка Ольги.

З кожним днем ​​стосунки подружжя ставали тільки гірше. Ольга все частіше йшла з дому, затримувалася на підробітки (вона була манікюрниця). З дітьми дуже часто залишалася Світлана. Влад приходив додому втомлений і не заставав дружину вдома. Він вже не розумів – чи є у нього сімя чи ні, і для кого він старається.

– Оля, так далі тривати не може! – якось ввечері Влад звернувся до дружини.

– Звичайно, не може! Як можна жити в таких злиднях? Мені 28 років, а я себе відчуваю старою. Не можу купити собі нормальний одяг, зробити зачіску. Не можу кудись сходити. Про відпочинок на морі і взагалі годі й мріяти! – Ольга теж хотіла почати цю розмову.

– Я хотів сказати, що втомився так жити. Я живу так, як ніби у мене немає дружини. Коли я вдома – тебе вдома немає. Я забув, коли востаннє їв гарячю вечерю.

– Вечеря ?? Так ось для чого я тобі потрібна? – Ольга схопилася з дивана і встала напроти чоловіка.

– Повідомляю тобі, дорогий чоловіче, що я від тебе йду! Так-так, не треба так на мене дивитися. Я йду до іншого! До того, хто бачить в мені жінку, а не куховарку! До того, хто возить мене на дорогій машині, а не на кориті, яке ти називаєш машиною! – вже на крик перейшла жінка.

– Ідеш? – Влад не міг повірити в те, що чув.

– Так, йду. Діти поки залишаться з тобою, мені не має куди їх забрати зараз. Радій, що хоч діти залишаться з тобою, з таким невдахою.

– Але це і твої діти! Дочка ще зовсім маленька, як їй без матері зараз? – тепер Влад дивувався тому, як він міг жити з жінкою, яка готова залишити дітей заради іншого чоловіка і красивого життя.

– Це і твої діти теж! Я їх виношувала і народжувала. Тепер і ти потрудися, займися їх вихованням.

На наступний день Ольга зібрала речі і, поки діти були в садочку і в школі, поїхала. Влад взяв відгули на роботі. Щоб зрозуміти – що тепер йому взагалі робити. Він залишився один з двома маленькими дітьми, у нього було дві роботи і тепер ще справи по дому. Коли двері за Ольгою закрилася, Влад ще годину сидів на дивані і дивився в одну точку.

– Світлано, ти можеш заїхати ввечері – погодувати племінників? – він вирішив попросити сестру вже колишньої дружини допомогти з дітьми.

– Заїду. Владе, а що трапилося? Де Ольга? – здивувалася Світлана.

– Потім поясню, – відповів Влад і поклав трубку.

Увечері, коли діти вже заснули, Влад і Світлана сиділи на кухні. Він розповів їй про те, що трапилося, про те, що Ольга зібрала речі і поїхала до іншого, залишивши йому дітей.

– Влад, мені соромно, що вона – моя сестра. Так, між вами могло статися що завгодно. Але так не цікавитися своїми дітьми … Я не знаю, що відповісти на це, – Світлана була вражена безвідповідальністю сестри.

– Мені не зручно просити, – Влад зам’явся, – Але не могла б ти по можливості допомогти з дітьми. Якщо тобі буде не важко. Може Ольга повернеться ще. Хоча … навряд чи я зможу її пробачити.

У дитячій заплакала дочка Влада і Ольги, Світлана поспішила до неї.

***

Через пів року Влад і Світлана гуляли з дітьми в парку. Діти весело бігали по свіжому снігу, ліпили сніжки. Світлана з Владом йшли за руки і посміхалися. З тих пір, як Ольга залишила сім’ю, Світлана постійно допомагала йому з дітьми. Вона дуже любила своїх племінників і не могла залишити їх без турботи. А потім, коли діти засинали, вони з Владом довго сиділи на кухні і розмовляли про все. Це їх дуже зближувало, здавалося, що вони були знайомі все життя. Ольга ж за ці пів року всього раз побачила дітей і пару раз подзвонила. Ось так рідна тітка стала мамою для своїх племінників.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.