Ольга лягла на диван і тремтячою рукою витерла обличчя. Весь вчорашній вечір вона кришила салати, а вранці та вдень готувала гарячі страви. Правда, їй допомагала дочка, але все одно вона дуже втомилася … Сьогодні її ювілей, 45 років, осоромитися не можна в жодному разі. Чоловік із старомодної родини, де вважають, що святкувати ювілеї у ресторані – негодиться. Дорого, несмачно і без душі. А ось у квартирі – зовсім інша справа, можна, під час зміни страв, співати улюблені пісні, це дуже зближує.
-Дорога, пора переодягатися, скоро гості прийдуть, – дбайливо нагадав чоловік. – Одягни ту синю сукню, яку я тобі на Новий рік подарував.
Синя сукня не хотіла одягатися, і Ольга сердито смикнула за поділ. Пролунав тріск.
-Що ти робиш? – вигукнув чоловік. – Знаєш, скільки вона коштує? Негайно припини її тягнути. Як же ти набрала, люба. Втім, роки беруть своє. Після сорока ви, жінки, швидко набираєте. Дуже шкода, але ти давно вже не та молоденька красуня, з якою я одружився.
-А ви, отже, молодієте, – процідила Ольга.
-Ні, звичайно, але виглядаємо краще. Природою так задумано!
Пролунав дзвінок, і на порозі з’явилися перші гості.
Ювілей йшов своєю чергою. Гості поїдали з такими труднощами приготовані страви, звучали тости… Олег підняв келих.
-Хочу підняти тост за кохану дружину. 45 років – це рубіж. Час підвести підсумки. Я дуже люблю свою дружину, і бажаю їй здоров’я, здоров’я та ще раз здоров’я. Краси. А решта у неї й так є. Люблячий чоловік та дочка. Родичі, котрі завжди підтримають. Те, що потрібно, щоб спокійно зустріти старість.
Дочка схлипнула і схопилася за голову, родичі почали аплодувати.
-Ціни такому чоловіку нема. Не гульбанить, тебе любить. Ти дивись, ще відведуть, – турбувалася свекруха.
-Пощастило тобі, дочко, – погодилася мати. – Не чоловік, а золото.
Ольга здивованими очима подивилася на родичів. Потім підняла тарілку з олів’є та перевернула її на голову чоловіка. І з сльозами вискочила із квартири.
Настала тиша. Родичі задоволено переглядалися. Тепер буде що обговорити довгими зимовими вечорами.
-Тату, ти що робиш, – обурилася дочка. – Біжи за мамою, негайно!
– Ще чого, – вигукнула свекруха. – Твоя мати осоромила мого сина, йому ще й бігти за нею пропонуєш?
-Ми самі розберемося хто і кого тут сьогодні осоромив, – дочка вважала, що вік – це не причина для поваги.
-Мамо, справді, я сам розберуся, – Олег намагався зіскребти салат із голови.
Родичі, перемовляючись, почали покидати непривітний будинок, і батько з дочкою залишилися вдвох.
-Ти сам, не розумієш, як погано вчинив? Я ніколи не лізла у ваші з мамою справи, але сьогодні вже було дно. А знизу постукали. Давай, дзвони та вибачайся.
-Так вона телефон свій забула, – похмуро сказав тато.
-Подругам дзвони, – простягла стільниковий дочка…..
За кілька годин Олег із дочкою зрозуміли, що з Ольгою щось сталося. Нечисленні подруги матері в один голос твердили, що не знають, де вона.
-Дзвони до дільничого, – турбувалися жінки.
Ближче до ночі батько та дочка спробували написати заяву. Дізнавшись, що жінка була відсутня лише кілька годин, черговий попросив прийти вранці.
-Нагуляється, повернеться. Задоволена та весела. Звичайна річ, – позіхнув він.
-А якщо не прийде? – турбувався Олег.
-Ось тоді і напишете. Але я вам точно говорю. Прийде вона.
Батько і дочка всю ніч не стуляли очей. Під ранок біля під’їзду зупинився автомобіль, і з нього вийшли два шафоподібні чоловіки, які дбайливо підтримували жінку.
-Не може бути, – прошепотів Олег.
Ольга весело співала пісню, і взагалі почувала себе чудово. Стали відчинятися вікна, і сусіди з подивом дивилися на картину.
-От. Не дякуй. Твоя дружина. – повідомили чоловіки, дбайливо вкладаючи Ольгу на диван.
Олег почав наливатися фарбою.
-Щось не так? – Стривожився один з супроводжуючих.
-Мою дружину, добряче веселу,привели два чоловіки, а ви питаєте, що зі мною не так? – вигукнув на чоловіків Олег, – Негідники! Пригостили дружину та скористалися!
-Тату, не сварися, весь будинок перебудиш, – плакала дочка.
-Нічого ми не робили, – обурився один із чоловіків. – зустріли Олю на лаві, де вона плакала. Важко дивитися було, як вона переживає. Ну ми й пригостили її ігристим. У дуже пристойному ресторані. Нам дуже сподобалося спілкуватися з нею. Чудово провели час.
Потім на концерт сходил. До нас відомий діджей приїжджав. В нас якраз зайвий квиток був. Твоїй дружині дуже сподобалися пісні. Вона так танцювала на танцполі!
-Ну а потім ви додому поїхали, – заскрипів зубами Олег.
-Так ми хотіли, але твоя дружина проти була. Сказала, що вдома на неї чекає старий чоловік. Вона захотіла тату, як у нас, і ми відвели її до салону. Підібрали ескіз, сплатили роботу. Завтра на неї чекають. – чоловіки простягли ескіз Олегу.
-Ні, я їй не дам таке зробити. Родичі не зрозуміють, – захвилювався чоловік.
-Так? А ти спробую, заборони мені, – не погодилася з дивана Ольга.
-Що ти, тату – це круто. Самовираження та естетика, яка підкреслює індивідуальність. Дивись, який складний сюжет. Тут роботи на три місяці.
-Яка краса, – захопилася дочка. – Я таку саму собі зроблю.
-Не смій! Хто тебе заміж тоді візьме! – захвилювався батько.
-Тату, ти зовсім вже? – нешанобливо запитала дочка. – Ти не в кам’яному віці живеш! Якщо мій майбутній чоловік не поділяє моїх інтересів, навіщо він взагалі мені потрібний.
-Це правильно, – схвалили чоловіки.
-Ну потім ви додому поїхали?
-Звісно, – пояснили чоловіки. – Ну добре, ми пішли.
Вранці Олі було не дуже. Проте, виглядала вона чудово.
– Мила, може, ти не робитимеш цього? – чоловік простяг ескіз. – Мені не подобається ця ідея
Дружина запевнила, що ще як буде! Якраз заживе до поїздки у Тайланд.
-Який Тайланд! – вигукнув чоловік. – У нас дача! Теплиці!
Дружина невимушено повідомила, куди він може йти разом з дачею, разом із теплицями.
Родичі не давали спокою телефону, і Олег вимкнув його. Незабаром вони прийдуть до них додому … І що він їм скаже? Що дружина…?
-Тату, та тобі не догодиш, – обурилася дочка, – Мама он яка весела стала і молода. Скинула зайве. А ти не радий.
-Я посварився з усіма родичами. Тому що вони говорили погано про Ольгу. Чого б мені бути задоволеним.
-Мені здається, у вас обох криза середнього віку. Потрібно переосмислити своє життя. Викинути з нього все непотрібне. Щоб не було баласту. І рухатись далі. Люди змінюються, тату. Змирись.
-Але не за один вечір! Наша мама перестала готувати. Просить мене ходити клубами. На концерт незабаром поїдемо. Я так довго не витримаю.
-А вибір у тебе є?
-Вибору немає. – погодився батько. – Я хотів молоду струнку дружину. І я її отримав. Всесвіт завжди чує прохання людей. І іноді їх виконує.
-Ну так чіткіше треба формулювати прохання, – порадила дочка. – Які претензії до всесвіту, якщо ти сам не знаєш чого хочеш.
До кімнати зазирнула Ольга. На стрункій фігурці чудово виглядали джинси, які підкреслювали довгі ніжки. Очі, що іскряться, натякали, що їхня володарка може бути як затишною домашньою жінкою, так і світською дамою. Яка ж вона була гарна! Чоловік схвально подивився на оновлену версію дружини.
-Ну чому ж не знаю чого я хочу? – відповів він сам собі. – Цілком собі знаю.