Олег прийшов додому втомлений та злий. Зайшовши додому він побачив купу невипранної білизни та гору посуду у мийці. – Катя, я вечерятиму? – роздратовано спитав Олег. – Ти хоч піднімешся мене годувати? – Там суп у каструлі, можна самому налити і в мікрохвильовку поставити, важко, чи що? І тут Олег не витримав – щоб нормально поїсти, треба було спочатку помити тарілку та прибрати стіл

Олег прийшов додому втомлений та злий. Начальник вкотре зіпсував настрій, пообіцяв позбавлення премії та навіть звільнення. Хоча таке буває часто – така він людина цей начальник, хоче показати, яка він тут «шишка». Звільнення, звісно, ​​не буде, але у будь-якому разі настрій вже зіпсовано. Зайшовши додому, Олег спіткнувся об кішку і мало не збив із ніг трирічного синочка, який його побіг зустрічати. Як завжди – його зустрічають лише кішка та Максимчик, а дружини не видно і не чути.

У коридорі купа неприбраного взуття, у ванній купа невипранної білизни, у мийці гора посуду. Та що це таке? Дружина в декреті, вдома сидить, ну зрозуміло – трирічний син і п’ятимісячна дочка, але невже треба настільки забруднити квартиру? Чому у сусідів, у яких у сім’ї троє синів, вдома майже стерильно?!

– Катя, я вечерятиму? – роздратовано спитав Олег. – Ти хоч піднімешся мене годувати?

– Зараз, дов’яжу! – Відповіла з кімнати Катя. – Там суп у каструлі, можна самому налити і в мікрохвильовку поставити, важко, чи що?

– Так, важко, Катю! – Закричав Олег. – Я з ранку до ночі на роботі, я важко працюю, іноді на обід часу не вистачає. Я хочу прийти додому, де все чисто і ситно, я хочу, щоб мене нагодувала дружина, і, бажано, не супом на вечерю, а хоч би котлетою з пюре! Але в нас вдома бруд та холодний суп!

– Ну, я теж не валяюся, а працюю! – спокійно відповіла Катя.

– Звісно “працюю”! – Передражнив Олег і пішов на кухню.

Щоб нормально поїсти, треба було спочатку помити тарілку та прибрати стіл: на ньому валялися клубки пряжі, нитки, та ще мільйон різних дрібниць. З недавніх пір Катя надумала заробляти самостійно, хтось із матусь на форумі її напоумив: в’язати різні вироби і продавати їх через інтернет. Олегу спочатку подобалася ця ідея – ну подобається дружині, нехай займається, але він не знав, що таке заняття перейде в ма_ію і буде занедбано все – дім, діти, і він сам.

Олег взяв таз і став у нього згрібати всі ці дрібнички. Повз таз по підлозі заскакали клубки і намистини, кішка відразу схопилася лапами за один моток і стала катати його з кута в кут. На шум прибігла Катя.

– Ти що робиш? – Закричала вона. – Ти все сплутав! Тепер я не знаю, що для чого призначено, у мене тут все було правильно розкладено!

– Це було розкладено? – Іронічно здивувався Олег. – Це було розкидано, загажено та заплутано! Подивися, вся підлога в смітті? Максимчик по підлозі бігає! Ти мені суп хоча б наллєш?

– Ось тобі, а не суп, – Катя скрутила д_лю, засунула її під ніс Олегу і вийшла з кухні.

Олег підмів сам – шкода було Максимчика, всі шкарпетки в бруді. Потім він поколупав ополоником у каструлі – суп був густий, вермішель грудками. Катя завжди смачно готувала, а тепер усе це робила аби як. Ох вже й ці матусі на форумах, Катя зовсім ненорм_льною стала: за два місяці своїх старань лише два вироби подружкам продала, а в інтернеті зовсім нічого. І шкода її, і що робити з цим всім він не знав?

Жахливого супу не хотілося, довелося смажити собі яєчню з ковбасою, точніше – собі та Максимкові, він теж не хотів їсти варене місиво з липкими макаронами. Почувся плач Оксанки, і Катя роздратовано зайшла з нею на руках на кухню, скинувши потім дитину на руки Олега, який ще не закінчив вечеряти.

– Катю, давай поговоримо по-доброму, – запропонував Олег. – Ось дивись: я заробляю трохи більше 25 тисяч на бульдозері, бувають шабашки, через які я скандалю потім із начальником. Поскандалю – помирюся, він мене не звільнить. Так, у нас іпотека, але загалом грошей нам вистачає, навіть машину, хоч стареньку, але купили. Матеріал на твоє рукоділля коштує дорого, твої продажі не окупаються. Якщо тобі так цікаво, займайся своїм рукоділлям тоді, коли є вільний час, просто так – для себе, не намагайся монетизувати свою нісенітницю. Але я дуже тебе прошу – не закидай дітей та господарство, я шалено втомлююся на роботі, я не можу ще будинком займатися!

– Олеже! Для себе щось робити – це не цікаво, немає натхнення, а тут заробити можна, хай не зараз, але раптом пізніше щось піде – те, що я на продаж виставила! – Якомога спокійніше відповіла Катя, але раптом завмерла. – Ой! Я ж там не закінчила! Олег, погодуй Оксанку, будь ласка!

Лаятися і влаштовувати скандал на ніч не хотілося, і сил на це вже не було. Олег узяв Оксанку на руки і відніс її назад на руки дружини.

– Годуй дитину! – сказав Олег, роздягнувся і ліг спати, незважаючи на те, що був ще вечір. Він просто знесилив з того часу, як почалося це кривляння з рукоділлям. Ліжко треба було теж гарненько обтрусити, бо Максим на своїх шкарпетках розніс все сміття по квартирі.

Близько першої години ночі Олег прокинувся від того, що дружина лягла поруч зі словами: «Як же я втомилася!». Він лежав і думав – що б такого зробити, щоби повернути дружину до господарства?! Вигадав! Як завжди, він устав рано-вранці, посмажив собі яєчню, зварив каву і дістав порожню картонну коробку з-під якоїсь там техніки. У коробку він склав мотки, намистини, стрічки, почате та занедбане в’язання та інше, що в будинку валялося та заважало. Залишивши тільки не закінчений шарфик.

За цей час ніхто не прокинувся, в принципі – це простий, буденний ранок з того часу, як дружина захопилася рукоділлям. А раніше вона Олега проводжала на роботу та робила йому сніданок. Прикро! Коробку з усім цим барахлом він відвіз своїй сестрі: Катя з нею не дуже ладила, тому місце надійне. Довго чекати не довелося: вже за годину Катя зателефонувала Олегу і на підвищених тонах почала випитувати – куди він подів усі її речі.

– У тебе там шарфик не закінчений залишився – ось ним і займись. Ти ж хапаєш усе поспіль, а будинком та дітьми не займаєшся. Тому, ти спочатку вдома приберись, а потім в’яжи на продаж. Я тобі потроху привозитиму необхідне, щоб тобі заняття на годину-другу було. А поки що наведи порядок і звари нормальну їжу, а не суп-желе.

Звичайно ж, Олег не чекав романтичної вечері при свічках, але котлета з пюре все ж таки були подані до столу. І мийка розвантажилася, і підлога чиста, хоча дружина зла. Ну і нехай – зате знайдено компроміс як не потонути в бруді, і не заплутатися в павутинні мотків пряжі. До речі, шарфик так і валяється недороблений, інтерес у Каті до цього зник.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.