Інна стояла біля плити і мовчки помішувала борщ в каструлі. Олег сидів за столом і продовжував виправдовуватись. – Інна, він мій син і я повинен йому допомагати! Розумієш? Повинен. Хто, як не батько допоможе синові? Так, я збираюся купити йому квартиру! І з колишньою ми все обговорили. В чому проблема? – Олег роздратовано дивився на жінку. Інна мовчала і вже не знала, що сказати

Інна стояла біля плити і мовчки помішувала борщ в каструлі. Чоловік сидів за столом і продовжував виправдовуватись.

-Інна, він мій син і я зобов’язаний йому допомагати! Розумієш? Повинен.

Хто, як не батько допоможе синові? Так, я збираюся купити йому житло. І з колишньою дружиною ми все обговорили. У чому проблема? – Олег говорив роздратовано, дивуючись, як до неї не доходять такі елементарні речі…

А Ольга мовчала і не знала, які ще їй слова підібрати, щоб чоловік нарешті зрозумів.

Вони зустрілися п’ять років тому. Інні було тридцять, вона вже була одружена, але невдало.

Перший чоловік її виявився легковажною людиною, марнотратом. Не працював зовсім та й не хотів… Але вона була закохана і цього в ньому не помічала. Схаменулась лише тоді, коли зникли її сережки, подаровані бабусею.

Коли вона запитала в нього, навіщо він це зробив, то побачила в його очах байдужість. І зрозуміла, що йому дійсно байдуже. Байдуже до всього… До того, що їй дороге і взагалі до неї…

От Олег був зовсім інший. Він був старший за неї на сім років, розлучений, у минулому шлюбі залишився син. А ще він був дуже серйозний, порядний і розсудливий.

Їх познайомили спільні друзі.

-Інно, такий мужик класний! Серйозний, порядний, з грошима! А дітей он як любить. А тобі вже пора, годинник то цокає.. Ех, якби не мій Андрійко, я б і сама його не прогавила, – з захопленням говорила про нього її подруга Катя.

І вона не помилилася. Він і справді був непоганий. Вони почали зустрічатись. І, буквально через місяць, Олег зробив Інні пропозицію, чим її дуже здивував.

-Інна, я людина, як ти зрозуміла, зайнята і в мене немає часу на серенади і прогулянки під місяцем… Я зрозумів, що ми з тобою підходимо один одному. Ти будеш мені хорошою дружиною, а я зроблю все, щоб ти була щасливою. Виходь за мене, га? – він раптом усміхнувся, повністю підкоривши її дитячою усмішкою, і вона розтанула…

Вони розписалися без особливих урочистостей, посидівши з близькими друзями у гарному ресторані. Зі своєї невеликої, але затишної квартирки, вона перевезла речі до його заміського будинку і почалося їхнє нове сімейне життя.

Олег був хорошим чоловіком. Вони відразу ж купили їй хороший автомобіль. Інна змінила свою перукарню на салон краси, почала ходити на фітнес.

А покупки на вихідні вийшли на інший матеріальний рівень.

У свою чергу, вона створювала затишок у будинку, готувала йому смачні сніданки, чекала з вечерею з роботи, гладила йому сорочки. Загалом була зразковою дружиною.

Якось на вихідних він познайомив її зі своїм сином. Вони їхали в ресторан і вона трохи нервувала. Їй хотілося сподобатися хлопчику. Хлопчик виявився здоровенним хлопакою, років п’ятнадцяти.

-Данило, – буркнув він їй недбало, привітавшись із батьком, а на неї навіть не глянув.

Вони присіли за столик, зробили замовлення й Інна чекали на розмову. Точніше говорили Данило і Олег, а вона мовчала.

Олег був повністю захоплений сином, а Данило демонстративно не звертав на неї жодної уваги. Їй було ніяково і вона нестерпно чекала закінчення цього вечора. Взагалі, у неї виникло відчуття, що, якщо вона піде, ніхто навіть не помітить.

Додому вони їхали мовчки. Олег думав про своє, а Інна ображалася і щосили намагалася дивитися тільки у вікно таксі.

-Кохана, ну не ображайся. Ми так давно з ним не бачилися і я просто скучив. Ну, пробач мені, я більше ніколи так не зроблю! Ти будеш у мене на першому місці. Обіцяю! – розсипався у вибаченнях чоловік вдома, коли вони приїхали.

Буквально через три місяці, Інна дізналася, що чекає дитину. Її щастю не було меж! Вона одразу якось заспокоїлася. Як людина, яка дуже довго йшла до мети, і нарешті досягла її.

Новину про те, що в нього буде брат чи сестра, Данило зустрів абсолютно байдуже. Коли батько при зустрічі оголосив йому про це, той лише підняв догори брови і трохи хмикнув. Обличчя його виражало щось на кшталт:

-Ну ви, старі, даєте…

Через дев’ять місяців на світ з’явилася гарненька дівчинка. Олег був у захваті. Все-таки практично кожен чоловік потай мріє про доньку.

У цей час він не забував і про сина. Той ріс, росли і фінансові витрати, які батько регулярно робив. То синові потрібне те, то це. Потім навчання і не десь, а закордоном. На вісімнадцять років Данило захотів машину і не якусь там, а мерседес!

На боязкі зауваження Інни з цього приводу чоловік просто не звертав уваги.

-Інна, в чому справа? Таня наша ще маленька, їй три роки. У неї все є. А Данило дорослий. Так, на вісімнадцять я подарував йому авто. Але ж я батько!

Далі більше. Дорогі телефони, брендовий одяг, картка, яку щедро поповнював батько – на кишенькові витрати.

А тим часом бізнес Олега став приносити менше прибутку. Доходи стали танути і Інна розуміла, що незабаром життя їх зміниться, якщо Олег не витрачатиме гроші розумніше.

Сама Інна працювала вже два роки, а Таня з трьох років пішла у садок. Її заробітки звичайно не йшли в жодне порівняння з грошима чоловіка. Але все ж таки, це давало їй можливість хоч трохи бути самодостатньою.

За іронією долі у Данила і Тані дні народження були зовсім поряд у календарі і вони, як правило, вибирали якийсь день для сімейних посиденьок.

Запрошували Данила, брали молодшу доньку і ходили відзначати до ресторану.

Так і цього разу. Вони планували святкувати два ювілеї – п’ять років Тані та двадцятиріччя Данила.

А вранці напередодні чоловік оголосив їй, що хоче купити сину квартиру.

-Олег. Мені здається, це неправильно! Квартира – це величезні гроші. Тим більше, як я розумію, Данило хоче явно не однокімнатну в панельному будинку. А щось серйозніше. Я давно тобі хотіла сказати, що треба жити економніше. У нас ще Таня є, між іншим. І їй у школу скоро. І потім, а як же її майбутнє? Вона також твоя дочка!

-Мій син гідний найкращого! І я, як батько, мушу йому це забезпечити. А з приводу жити економніше, я не твої гроші витрачаю, а свої! І тому це не твоя справа! А Таня ще маленька, їй рано думати про квартири. І взагалі жінка має жити у чоловіка, а не чоловіка у своє житло тягнути, – кричав їй розлючений Олег.

-Ах, не моя справа?! А чия? Може Данила і твоєї колишньої, га? А я тут так, погуляти вийшла! Я взагалі то твоя дружина, якщо пам’ятаєш. А Таня твоя дитина, така сама, як і Данило.

І добре ж ти придумав – жінка має жити у чоловіка. А може, це твій син повинен хоч щось зробити в цьому житті своїми руками, а не татковими? Як ти вважаєш? – Інну трясло від обурення та образи.

-Ти… Ти… Та як ти смієш!? Мені такі речі. Про мого сина! Та ти хтось взагалі? Що ти досягла у своєму житті? До тридцяти просиділа, за якогось дивака заміж сходила і все… Та якби не я, ти досі сиділа б у дівках! Або знову знайшла такого, як твій колишній. Невдячна!

Олег почервонів від злості і Інна злякалася… Але чоловік замовк і вийшов з кімнати…

Інна сиділа, низько опустивши голову. Від таких слів чоловіка вона заплакала. Так погано вона себе не почувала ніколи. Навіть під час першого заміжжя. І вона вперше за п’ять років шлюбу відчула себе не у своїй тарілці. Немовби випадково потрапила на чуже свято життя…

Увечері перед сном Інна, розчісуючи волосся перед дзеркалом, повернулася до чоловіка.

-Значить так, Олег. Через три дні ми їдемо в ресторан святкувати дні народження дітей. І я наполягаю, що купувати Данилу квартиру нерозумно. Подаруй йому гарну суму на квартиру, цього буде достатньо.

А паралельно ти відкриваєш рахунок на ім’я Тані і покладеш туди таку ж суму. Тільки так. Інакше я подаю на розлучення і їду з донькою до себе. Все. Добраніч, – вона лягла в ліжко і, намагаючись не дивитись на здивоване обличчя чоловіка, відвернулася до стіни.

Данило відзначив своє двадцятиріччя спочатку з друзями та родичами, а потім приїхав до них. Вони вчотирьох вирушили до ресторану, де для них уже було накрито шикарний стіл.

Посиділи чудово, всі були у гарному настрої, навіть Інна трохи розслабилася. Весело сміялися з жартів Олега, а він на них був майстер. Потім їх смішила Таня, що корчила братові всілякі смішні гримаси. Данило довго тримався, зберігаючи серйозний вигляд, але потім розреготався теж.

Наостанок настав час подарунків. Олег підвівся зі свого місця і, діставши з кишені два конверти, почав говорити.

-Синку, ти в мене вже дорослий і повинен жити окремо від батьків. Ми з Інною, – тут він багатозначно подивився на дружину і продовжив, – Ми з Інною даруємо тобі пристойну суму для першого внеску на квартиру. Танечка, сонце наше, і тобі тато та мама дарують такий же конвертик. Ти звичайно зараз не оціниш, але коли виростеш, тобі це знадобиться. А поки що звичайно тобі більше сподобається крутий самокат, який чекає на тебе вдома! З Днем народження! – він простягнув дітям по конверту.

-Ура! Самокат! Самокат! Тату, який я так хотіла, так? Дякую, тату! Дякую, матусю! – Таня стрибала від радості, плескаючи в долоні.

Олег та Інна дивилися на неї з усмішкою. І лише Данило не приховував свого розчарування, здивовано дивлячись на білий конверт.

Додому вони їхали мовчки. Таня заснула прямо в таксі, поклавши втомлену головку набік. Коли вийшли, Олег узяв доньку на руки та поніс до хати.

А Інна йшла ззаду і дивилася на чоловіка. Нехай у них у сім’ї ще не все гладко, зате сьогодні вона здобула першу перемогу…

І вона пишалася своїм чоловіком, знаючи, що для нього ухвалити це рішення було нелегко.

А що буде далі, час покаже. Але вона дуже сподівалася, що все буде гаразд…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.