Оксана розлучилася з чоловіком. Переїхала в інше місто. Винайняла квартиру та розпочала нове життя. Через три дні до неї у двері подзвонили. На порозі стояв молодий чоловік: – Я Ваш сусід зверху. Вадим. – А я Оксана. – Я прийшов сказати, якщо вам потрібна допомога, звертайтеся, – сказав сусід, та пішов. А вночі Оксані наснився дивний сон

Чоловік знову з’явився під ранок, від нього за версту несло чужим жіночим парфумом. Оксана була зла на нього, він їй вже став непирємний, з вічно хамсько-єхидною усмішкою, король життя, начебто — йому можна все. Якщо йому можна жити так, як він хоче, то чому вона повинна терпіти його дворічні зради, брехні?! Через гроші? Та ну нафіг, вона й сама непогано заробляє! І жінка в момент зважившись, видала:

– Ну все, досить! Твої вічні відмовки та гулянки з коханками мені набридли. Я завтра ж подаю на розлучення.

– Ой, мабуть, у нас голосок прорізався. Та роби, що хочеш! Тільки запам’ятай, ти нічого не отримаєш при розлученні, дякувати Богові, він хоч дітей тобі не дав.

– Це я сама собі не дала, бо ти з самого початку, протягом двох років мені брехав і гуляв, кому було дитину народжувати. А щодо майна та твоїх грошей, мені нічого від тебе не треба.

– От і добре. Я вас мадам, не затримую.

Загалом, сказано – зроблено. Вже за два місяці Оксана в іншому місті підшукувала собі житло. Остаточно порвавши з минулим, вона навіть матері не сказала куди їде. Потім. Вона зняла у мікрорайоні невелику однокімнатну квартиру у двоповерховому старому, але на диво, міцному будинку. Здавала її жінка, ціну не гнула, бо квартира була в занедбаному стані.

– Вибачте, а ви не проти, якщо я тут зроблю косметичний ремонт на власний смак.

– Я навіть вам орендну плату знижу і дякую скажу. Через півроку оформлю її на себе, якщо мама Вадиму її не залишила, вона така, могла наостанок підлість зробити, а потім уже капітальний ремонт зроблю.

Ось так Оксана розпочала своє нове життя, можна сказати, із чистого аркуша. Поки вона мала трохи грошей, особистий запас, жінка вирішила зробити ремонт. Закупила будматеріали, недорогі, якісні, підібрані зі смаком. Вона ж як-не-як дизайнер і взялася за ремонт і паралельно шукала роботу. Розіславши своє резюме.

Дні через три до неї у двері подзвонили. На порозі стояв молодий чоловік, мабуть, трохи старший за неї і зніяковіло посміхаючись, представився:

– Вибачте за вторгнення та занепокоєння, я сусід зверху. Дозвольте представитися – Вадим.

– Оксана.

– Тут жила Анастасія Павлівна, ми з нею жили дружно, я був для неї замість онука Антона якого давно не стало, мого друга дитинства і допомагав їй до останнього. Я прийшов сказати, якщо вам потрібна допомога, звертайтеся.

– Дякую, якщо що, я скористаюся вашою пропозицією тим більше, що в місті у мене немає знайомих.

А вночі їй наснився сон. Літня жінка стояла біля столу і з суворим виразом обличчя оглядала кімнату, де Оксана почала ремонт.

– Не люблю синій колір, холодний, мені не подобається. Давай, перефарбуй у теплий колір. Повернуся, перевірю.

Оксана, прокинувшись, подумала, що мабуть її підсвідомість навіяла цей сон, бо вона відразу засумнівалася, коли пофарбувала одну стіну, глянула, якось і справді холодно в кімнаті. Тільки до чого тут бабця? Гаразд, треба подумати. Але спочатку треба сходити на роботу, вона вчора на магазині побачила оголошення і відірвала корінець з адресою, там чомусь не було номера телефону. Трохи страшнувато.

І тут вона подумала про сусіда і вирішила підстрахуватися. Оксана піднялася на другий поверх і подзвонила у двері. Тихо. Мабуть, його немає вдома і вже розвернулася, щоб піти, як двері відчинив заспаний Вадим, загорнутий у ковдру.

– Вибачте, що розбудила.

– Та…, це не ви розбудили, тому що дзвінка у двері я не чув. Це кіт, розбудив. Завжди спокійний, а сьогодні, таке витворяв.

Оксані стало смішно, наскільки кумедний і скуйовджений вигляд був у хлопця.

– Я просто запитати хотіла,  ви випадково не знаєте, що ось за цією адресою знаходиться?

– Так, це сусідня вулиця… О, це ж ігрову кімнату хлопці облаштують. Мій друг там електрику налаштовує. А що ви хотіли.

– Та я дизайнер, ось роботу шукаю.

– Слухайте. Я зараз йому зателефоную і скажу, щоб вони нікого не брали, домовлюсь про зустріч.

– Супер. Чекатиму, а поки збігаю в магазин, мені трафарети треба купити, вдома теж ремонт роблю.

Оксані дуже сподобалися трафарети ромашок, і вона вирішила зробити ромашкове поле на одній великій стіні, а інші стіни ніжно-салатовим пофарбувати буде дуже здорово, особливо в зимовий час – свій луг з квітами. Тільки-но вона підійшла до під’їзду, як зверху спустився Вадим і ще не доходячи до неї вигукнув:

– Вони на нас чекають.

Оксану хлопці взяли на оформлення, тим більше вона їм показала свої колишні роботи, зокрема абстракцію, що їм дуже сподобалося. Задоволена Оксана наступного дня розпочала роботу. Вдень у хлопців, увечері свою квартирку. За тиждень вона так вимоталася, що в суботу ввечері, присівши відпочити з філіжанкою кави і заснула в кріслі і їй наснився сон:

Стоїть біля стіни з лугом та сама бабця і каже: «Ну ось. Можеш красу робити і як ти вгадала, що я ромашки люблю». Оксана їй  каже: «Вам яка діло до мого ремонту. Що хочу, те й роблю». А та так сердито на неї глянула і каже: «А ось грубити мені не треба, а то розсерджуся, адже я до тебе всією душею».

Оксана прокинулася від гуркоту, в неї з рук філіжанка випала. І тут же пролунав дзвінок у двері – Вадим. Він приніс їй новий змішувач на кухню, її сьогодні вранці зовсім зламався, і хлопець обіцяв не тільки купити після роботи, а й встановити. До речі вони перейшли з ним на ти. Він зайшов у кімнату і захопився:

– Як гарно. Ти знаєш, Анастасії Павлівні сподобалося б, вона дуже ромашки любила.

І тут Оксану осяяло.

– А ти маєш її фото?

Вадим дістав телефон і відкривши галерею, показав їй стареньку зі снів. Так от хто її ремонт курирував. Хлопцю вона нічого не стала говорити, він полагодив кран і пішов, попередньо запитавши:

– Може, ще щось потрібно? Ні, ну тоді, якщо що, я завжди на зв’язку.

Найцікавіше, вночі їй знову приснилася Анастасія Павлівна і сказала: «Ти дівчино Вадима від себе не відштовхуй, він дуже хороший хлопець, таких пошукати треба. У нього гарне майбутнє, а поруч із ним і ти будеш щасливою».

З кожним днем ​​Оксана все більше і більше переконувалася в словах бабусі, що Вадим справді чудовий хлопець. Поступово вони зблизилися і обидва зрозуміли, що в них взаємне кохання і вирішили жити разом.

Замовникам з ігрової кімнати її оформлення сподобалося, і вони зробили Оксані непогану рекламу в місті. Тож роботи тепер вистачало. Незабаром Оксані знову наснилася Анастасія Павлівна, її сваха з того світу:

«Дякую тобі і за квартиру, привела її в нормальний вигляд і за Вадима. Адже я йому у спадок житло залишила, а не дочці, яка матір забувала за життя. А він мені, як онук, був до останніх моїх днів, Антона замінив. Тепер він у надійних руках, і я йду зі спокійною душею. Щастя вам, дітки»

Більше вона їй ніколи не снилася. З Вадимом одружилися, потім народився син і вони дійсно були щасливі завдяки примарній свасі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.