Оксана мовчки сиділа на кухні. Перед нею на столі стояла жіноча сумочка. Вона уважно дивилася на неї з задумливим виглядом. – Оксано, що в нас на вечерю? – запитав чоловік, який щойно прийшов з роботи. – Михайло, мені треба тобі дещо сказати. Я знайшла сумочку, а там… – Що там? – А там гроші

Оксана мовчки сиділа на кухні. Перед нею на столі стояла жіноча сумочка. Вона уважно дивилася на неї з задумливим виглядом.

-Оксано, що в нас на вечерю? – запитав чоловік, який щойно прийшов з роботи.

-Міша, мені треба тобі дещо сказати. Я знайшла гроші.

-Як це знайшла? На дорозі валялися, чи що?

-Ну чому одразу на дорозі? В таксі. Бачу, лежить сумочка на сидінні, зазирнула туди – а там гроші. Я спочатку хотіла водієві сказати, але щось він не вселив мені довіри, обличчя якесь таке, думаю, ще він ці гроші собі залишить і все… А там 50 тисяч гривень…

-Скільки?! А ти що, повертати їх збираєшся? Ти що? Що знайшла, то твоє, нічого було губити. Ух, ось це привалило нам, Оксано! Машину нову купимо, стару продамо. Оце удача! Потрібно це діло відзначити!

-Стривай. Я не збираюся залишати ці гроші собі, вони не наші!

-Були чужі, стали наші! Та яке твоє діло взагалі, чиї ці гроші? Бідні люди не возять у таксі такі гроші, ти на сумочку подивися, вона ж дорога! А що там є, дай гляну.

Мишко відкрив сумку, дістав прозорий пакет із новенькими пачками. Помада, туш, чек та візитка салону краси.

-Ось, бачиш, візитка є, можна якось знайти по ній, може, ця дівчина відвідує салон. Ну, хоч якась зачіпка.

-Оксано, досить. Гроші наші і крапка. Думай краще, яку машину візьмемо.

-Ні, Михайло. Я спробую знайти власницю, а якщо не знайду – віднесу куди треба, щоб знайшли. А раптом вона ці гроші везла мамі, чи дитині, а я тут машині радітиму. Ні, я не можу так.

-Ой, досить вигадувати. Ось твоя подруга Аня такого не вигадувала б, забрала і раділа життю, а ти щось собі понавигадувала.

-Ну ось і йди до Ані, ви два чоботи пара, значить!

Михайло вийшов з кімнати і демонстративно голосно гримнув дверима.

Оксана вирішила зателефонувати мамі. Та теж вважала, що гроші можна залишити собі, тим більше немає жодних даних про власницю. Оксана вирішила нікому більше не говорити про знахідку, а спробувати знайти її по візитці.

Наступного дня вона поїхала в салон краси, адреса якого була написана у візитці. У пакеті вона несла ту сумочку, але без грошей. Пояснила адміністратору, що їй треба поговорити з майстрами, вона провела її.

Усі кивали головою, говорячи, що не знають власницю сумочки. І тільки одна з них впізнала сумку.

-Так це ж сумка Анастасії, остання колекція, вона мені особисто вихвалялася, що ледве знайшла таку. Я цю сумку з жодною іншою не сплутаю. Вона якраз була у мене того дня, коли ви кажете, знайшли сумку.

-А як мені знайти Анастасію, є у вас її номер телефону?

-Так, десь був, вона часто до мене приходить. Ось тримайте.

Оксана взяла листок із номером, подякувала дівчині, і вийшла з салону.

Набрала номер із папірця, довго ніхто не відповідав.

-Так, алло, хто це?

-Доброго дня. Ви мене не знаєте, мене Оксана звуть. Справа в тому, що я знайшла вашу сумку, і там були гроші та візитка. Ось по цій візитці я вас і знайшла. Як мені повернути сумку?

-Ох, нічого собі. Дивно, звичайно, що мені подзвонили. Я собі залишила б ці гроші, однозначно!

У слухавці пролунав гучний сміх.

-Нууу, знаєте що, Оксано, давайте зустрінемося в кафе, ближче до вашої дому, згодні?

-Так, звичайно, я зараз скину вам адресу. Давайте сьогодні о 18:00. Влаштує час?

-Так, добре, я під’їду.

В Оксани стало легко на душі. Прийшовши додому, вона все розповіла чоловікові.

-Ну ти і… Навіщо ти її шукала? Це вона тебе шукати мала. А я вже машину придивився собі. Розмріявся. Але з тобою каші не звариш.

-Знаєш що, Міша, може тобі пошукати більш грошовиту роботу, щоб ти не нив, що в нас мало грошей. Все в твоїх руках.

-Увечері я з тобою піду, мало що… Хоч ти і д*рненька, але моя, люблю я тебе, що тут вдієш.

-Добре, ходімо разом.

Оксана зайняла столик і замовила каву. Чоловік сів за сусідній вільний стіл. Анастасія прийшла із запізненням. По сумці, що стоїть на стільці, вона зрозуміла, що це Оксана і є.

Оксана з цікавістю розглядала дівчину. Висока брюнетка, волосся нарощене, вії величезні, а губи займали майже половину обличчя.

-Привіт. Фух, пробки на дорозі, ледве доїхала. Каву теж замовлю. Я здивована, звичайно, що ти мене знайшла, ще одна перевага купувати брендові сумки, які багатьом не по кишені. Таких сумок, як ця – дуже мало, мені на замовлення привозили.

Знаєш, ці гроші, що ти знайшла, я збиралася витратити на свою красу. Знайшла класний салон, хочу всілякі процедурки, а це зараз недешеве задоволення.

Коли побачила, що загубила сумочку, засмутилася звичайно, а мій чоловік сказав, що я і так гарна, і щоб я не сумувала, дав мені ще стільки. Багатенький він у мене…

Ну добре, мені час бігти. За каву заплатиш, бо в мене дрібних грошей немає. І, так, дякую, що повернула сумочку. Бувай.

Анстасія відкрила сумочку, побачивши там пачки, закрила і швидким кроком вийшла.

До дружини підійшов чоловік.

-Ну що, мамі, дитині… Вона забула вже про ці гроші… Витратить їх на дурниці всілякі, а ми могли їздити на новій машині і радіти! Ех, ти… Вона навіть за каву не заплатила, а могла б і віддячити тобі. Коротше, наївна ти Оксано, пішли додому.

Весь вечір чоловік обдзвонював знайомих і скаржився, на вчинок дружини.

Оксані було прикро, вона вважала, що вчинила, як порядна людина, і вірила, що ці гроші не принесли б їм щастя.

Адже не дарма кажуть – втратиш, не сумуй, знайдеш – не радій.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.