-Ну все, Наталко, ти попалася! – сказала Юля в слухавку. – Мій шеф тобою цікавиться! – Що означає – цікавиться? – здивувалася Наталка. – Я ніби роботу не шукаю. – Не вигадуй! – відповіла Юля. – Він цікавиться тобою як жінкою. Вчора м’явся-м’явся, потім запитав у мене: – Тут світленька така заходить, це ваша подруга? Така гарна… Наталя густо почервоніла

-Ну все, Наталко, ти попалася! – Сказала Юля в трубку телефону. – Мій шеф тобою цікавиться!

Юлька працювала в салоні з продажу косметики та парфумерії, Наташа іноді заскакувала до неї за новинками або просто побачиться і побалакати. Іноді в салон заходив Юлькін шеф, і тоді Юлька витягувалася стрункою біля каси – мовляв, працює і не відволікається, все ж таки шеф строгий.

Наташка розуміла цей маневр і вдавала, ніби довго розглядає товар. Шеф звик бачити гарну клієнтку салону і вже сам почав з нею вітатись мимохідь.

-Що означає – цікавиться? – Здивувалася Наталка. – Я начебто роботу не шукаю, мене своя влаштовує.

-Не корч із себе д*рненьку! – відповіла Юля. – Він цікавиться тобою як жінкою. Вчора м’явся-м’явся, потім запитав у мене:

-Тут світленька така заходить часто, це ваша подруга?

Я відповідаю:

-Так, моя подруга, до речі – незаміжня!

Він такий:

-Гарна! А вона ще заходитиме до нас? Можливо, познайомите нас?

Прикинь!

Наталя густо почервоніла, добре, що цього не бачить Юля, інакше б засміяла, хоч і жартома, і від дотепів її не було б порятунку.

-А він що – не одружений? – Поцікавилася Наталка.

-Ні, абсолютно вільний! – відповіла Юля. – Ну, був одружений років 10 тому в іншому місті, дитина від першого шлюбу навіть є, вже підліток. Ну так і шефу 41 рік, не молодий уже. А ти ось для нього молода – майже 10 років різниці, хоч і вважаєшся старою дівою.

-Ну ти ж сама знаєш, чому мене не беруть, якщо я не можу мати дітей? – сумно відповіла Наталка. – Сергій від мене втік і навіть не одружився.

-Так мій шеф для тебе найкращий варіант – дитина в нього вже є, сама заможна, начебто б у неї були там недавно якісь стосунки, але панночка у нього була примхлива, а ти не така. Але дивися – він естет, одягається з голочки, явно йому потрібна гарна господиня, а ти якраз така.

Знайомство відбулося просто в салоні, начебто випадково. Шефа звали Олегом. Місце першого побачення – дорогий ресторан, загалом класичний варіант. Наталка з жахом дивилася на всі ці незрозумілі виделки та ложечки з обох боків тарілки і не знала, що з ними робити, хоч і робила з себе знавця.

Страви були не зовсім зрозумілі, але Наталя вдавала, що харчуватися такими блюдами для неї звична справа.

-Я й сама таке можу зробити, готую я чудово! – Збрехала вона Олегу. Їй хотілося показати себе ідеальною у всьому.

-Хотілося б спробувати, як ти готуєш, – усміхнувся Олег. – Я люблю смачно поїсти.

Наталці стало жарко. Що вона має? Яке «чудово»? Її страви більш ніж буденні – ну супчик, ну картопля смажена, ну котлетки. Вона жила одна і останнім часом взагалі харчувалася напівфабрикатами, навіщо час витрачати? А іноді й на дієтах сиділа – яблучко, кефірчик. З домашньої живності лише рибки, яким теж готувати нічого не треба. Ну можна і в інтернеті навчитися якихось делікатесів.

Олег напросився на друге побачення додому до Наталки, якраз під приводом скуштувати її чудові страви.

Що робити? Ну так – інтернет на допомогу. Що можна зробити вишукане? Качка по-пекінськи, лазанья – гарно звучить, можна спробувати зробити. І от жах, за годину до приїзду Олега, Наташа зрозуміла, що це повний провал: качка була гумова і якась чорна, а лазанья нагадувала ганчірку для підлоги, замочену в тазику. Жах! Наталя подзвонила Олегу і скасувала побачення, пославшись на погане самопочуття.

-Ну хто тебе за язик тягнув: «Чудово»! – Передражнювала її наступного дня Юлька по телефону. – Знаю я, як ти готуєш, як село. Приготування не твій коник, треба було чесно зізнатися. Ну а тепер тримай марку – вигадуй щось. Ходи на кулінарні майстер-класи – але це буде довго. У крайньому випадку – купуй страви в ресторанах або в тих, хто готує вдома на продаж. А там, коли шеф тебе покохає, то пробачить твої хвастощі.

Ну що ж, побачення все ж таки відбулося. Пару ресторанних салатів, перепела в брусничному соусі звідти ж, прикрасити страви допомогла сусідка – така ж кулінарка в лапках, але натомість у неї був набір для карвінгу, розібралися. Свічки на столі, приглушена музика. Олега все вразило.

-Ти молодець! – Похвалив її Олег і посміхнувся. – Справді страви – найвищий клас, у ресторані так не приготують.

-Я старалася! – гордо сказала Наталка і густо почервоніла.

Потім Олег запрошував Наталю в театр, на ковзанку і знову прийшла її черга кликати залицяльника додому, а значить, знову хитрувати зі стравами. Вдень вони зідзвонювалися, і Наталка розповідала Олегу, як їй ніколи і вона зайнята на кухні.

Але цього разу щось пішло не так: якщо відбивні з печеною картоплею прибули вчасно кур’єром, то з салатами сталася плутанина. У ресторані вибачилися та пообіцяли надіслати найближчим часом зі знижкою. Наталка сварилася і хотіла відмовитися від замовлення, але виходу не було, довелося чекати.

Вже скоро 17-00, має приїхати Олег, а кур’єра немає! Ух, нарешті дзвінок у домофон – прибув доставник! Але коли Наталя відчинила двері, вона оторопіла: там стояв молодий хлопець зі служби доставки, а за ним – Олег з букетом троянд, він зайшов у під’їзд разом з кур’єром! Уся трійця розгублено перезиралася один з одним.

-Ой, Олежко, заходь, – запросила Наталка свого кавалера. – А це мені соуси нарешті доставили, я не встигла їх зробити.

-Хвилинку, дівчино, тут взагалі то салати, тепер все чесно, ми нічого не наплутали, – обурився кур’єр. – Це вдень із відбивними була заминочка, але ми перед вами вибачилися, знижку зробили, і ось ваші салати!

Ех! Наталці хотілося крізь землю провалитися! Розплатившись із кур’єром, вона збентежено розставила на стіл усі ресторанні страви і з винним виглядом подивилася на Олега, що посміхався.

-Я дуже перепрошую, я тут тобі трохи набрехала, мені сьогодні було ніколи, я не встигала, довелося ось замовити все з ресторану.

-Я розумію, і перепілки були з ресторану також, – відповів Олег.

-З чого ти взяв? Думаєш, я не змогла б їх приготувати?

-Ні, просто якщо щось смажиться, то по всіх кімнатах аромат розноситься, а такого не було, – зауважив Олег.

-Ти маєш рацію, – зітхнула Наталка. – Якщо чесно зізнатися, я так собі готую. Ти мене привів у ресторан, де вишукані страви. Розумію, що ти любиш делікатеси, ось і вирішила тобі набрехати.

-Ну так і я ж думав, – відповів Олег. – Не міг же я красиву дівчину запросити в якусь чебуречну, правда? Але, якщо щиро, я не люблю делікатеси. Мій улюблений суп – розсольник, обожнюю пюре зі смаженою ковбаскою та солоним огірком, люблю вранці яєчню із сосисками.

Я взагалі не вибагливий до їжі, навіть навпаки – мені чим простіше, тим краще. Давай один перед одним не ламатимемо комедію? Краще виходь за мене заміж, га? Я тебе просто люблю, бо ти дуже гарна дівчина.

Нещодавно подружжя відзначило другу річницю свого весілля. Для гостей були приготовлені нехитрі салати від дружини, і смажена курка від чоловіка. Картопелька, кисла капусточка, нарізки. Все просто, але страшенно смачно, гості дуже хвалили.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.