Залишивши після трудового дня офіс компанії, Наталка попрямувала додому. Слідом за нею з офісу вийшов чоловік. Прискоривши крок, він зрівнявся з дівчиною.
– Наталю Олексіївно, дозвольте я вас проведу, – запропонував чоловік.
– Ні, дякую, Дмитре Вікторовичу, я супроводу не потребую. Тим більше, у мене є правило, ніколи не мати справу з одруженими чоловіками.
– Наталю Олексіївно, ви мене не так зрозуміли. У мене до вас серйозна розмова, від якої багато в чому залежить моя подальша доля.
– Слухаю вас, – мимоволі сповільнила свій крок Наталка.
– Наталю Олексіївно, можна я звертатимуся до вас на ім’я?
– Добре, – погодилася дівчина.
– Нещодавно я дізнався, що моя дружина зустрічається з вашим батьком. Загалом вони мають роман.
– Цього не може бути, – заперечила дівчина. – Моєму батькові нещодавно виповнилося п’ятдесят і, як я розумію, ваша дружина годиться йому в дочки.
– Все вірно, моїй дружині тридцять років, і вона годиться вашому батькові в дочки. Проте вони мають стосунки. Адже ваш батько не якийсь роботяга. Він головний інженер великого підприємства, а моя дружина у нього в підпорядкуванні.
– Мені здається, що ваше твердження – це якась безглузда помилка.
– Я теж у це спочатку не повірив, але тепер маю незаперечні докази. І я можу вам їх надати.
– Навіть якщо це так, то чим я вам можу допомогти.
– Наталя, незважаючи ні на що, я продовжую любити свою дружину. А головне у нашій родині росте семирічний син. І я маю зробити так, щоб припинити ці відносини.
– То поговоріть зі своєю дружиною.
– Я вважаю, що це не можна робити. Адже поки вона приховує ці стосунки від мене, маю шанс повернути її. Якщо ви мені допоможете, і мій план спрацює, ваш батько припинить ці зустрічі. Хіба ви у цьому не зацікавлені?
– Добре, а що я маю робити.
– За моїми відомостями цієї суботи твій батько і моя дружина знімуть номер у готелі «Вікторія» і там проведуть весь день до ночі. Будь ласка, складіть мені компанію. Все, що потрібно від вас, це провести зі мною суботній вечір за столиком у ресторані цього готелю.
– Я поки що нічого не розумію, – спробувала заперечити дівчина.
– Якщо ви відмовитеся від моєї пропозиції, то мені нічого не залишається, як звернутися за допомогою до вашої матері.
– Ні, ні, – захвилювалася Наталка. – Моїй мамі не можна хвилюватися, і вона нічого не повинна знати про це.
У призначену годину Наталя зустрілася із Дмитром біля входу до ресторану. Вони зняли номер на добу, але не піднімаючись до нього, пройшли одразу до ресторану. В очікуванні замовлення вони розмовляли під живу музику, що звучала в ресторані. Дмитро виявився цікавим співрозмовником і, незважаючи на пікантність ситуації, він знаходив у собі сили жартувати, зумівши зняти з дівчини нервову напругу.
І ось нарешті у залі з’явилися батько Наталії – Павло Іванович, та дружина Дмитра – Вероніка.
– Здається, нас викрили, – сказала Вероніка, показуючи кивком голови, в той бік, де за столом сидів її чоловік. (Наталя тим часом відлучилася на кілька хвилин у туалет).
А невдовзі, коли вона повернулася, і вони з Дмитром продовжили розігрувати закохану пару, здивуванню Павла Івановича та його пані не було меж.
– Ось же негідник, – обурювалася впівголоса Вероніка. – Адже завжди клявся мені у вірному коханні.
Ще більше поведінкою своєї дочки був збентежений Павло Іванович.
– Цього не може бути, – обурювався він. – Моя дочка зустрічається з одруженим чоловіком!
А далі ситуація розвивалася експромтом, тому що передбачити поведінку солідного чоловіка та молодої дами було неможливо.
Терпінню Павла Івановича настав кінець, коли він побачив, як чоловік, що танцює з його дочкою, щось шепоче їй на вушко. Павло Іванович підійшов до пари, що танцювала, і буквально витяг з обіймів чоловіка свою дочку.
– Тату, ти! – Зробила здивовані очі Наталка.
– У мене тут ділова зустріч, – не моргнувши оком сказав батько.
– Тату, але в мене тут теж зустріч.
Розмова продовжилася, коли вони відійшли вбік.
– А ти хоч знаєш, що цей негідник, що запудрив тобі голову, одружений? – продовжував обурюватися батько.
– Та знаю, але він сказав, що скоро розлучиться, – продовжувала грати свою роль Наталя.
– Та зрозумій, доню, у нього є син, – не заспокоювався батько.
– Тату, а звідки в тебе такі подробиці, що ти слідкував за мною?
– Так, – схопився за цю фразу батько Наталки, запереживавши через розкриття. – І його дружину, між іншим, я спеціально привів сюди, щоб вона помилувалася, що творить її чоловік.
– Тату, а що мені робити, якщо він дійсно мені дуже подобається, – ніяк не могла вийти з ролі Наталка.
– Ходімо швидко звідси! – Дав команду батько. – Завтра звільняєшся з роботи і тепер працюватимеш під моїм наглядом.
– Ну добре, добре. Ти тільки не хвилюйся, адже в тебе все-таки вік. Коли Павло Іванович разом із донькою розташувався у салоні таксі, то звернувся до неї.
– Давай не будемо засмучувати твою маму і про сьогоднішній вечір їй нічого не скажемо.
Наступного дня, на прохання свого батька, Наталя написала заяву на звільнення. А за три тижні вона вже працювала на підприємство, де її батько обіймав одну з керівних посад.
Колись, одразу після закінчення університету, Наталя відмовилася від посади, яку їй запропонував батько, пославшись на те, що їй набридла постійна опіка батьків. Але тепер вона зрозуміла, що її «опіки» потребує тепер батько.
Через тиждень, після того як Наталя опинилася на новому робочому місці, кохана батька Наталі Вероніка написала заяву про звільнення і була розрахована без відпрацювання.
Якось зовсім випадково в одному з Гіпермаркетів Наталя віч-на-віч зіткнулася з Дмитром Вікторовичем.
– Я сподіваюся у вас все добре? – Поцікавилася вона.
– У мене все чудово, – підтвердив він її припущення. – Від дружини я пішов, але всі вихідні проводжу разом із сином. І про розлучення анітрохи не жалкую.