Наталя йшла з роботи додому втомлена і трохи зла. У руках у неї було два, важкі пакети. Жінка підійшла до квартири і подзвонила. Двері довго ніхто не відчиняв, а потім замок клацнув. Наталя відчинила та зайшла. Чоловік відчинив двері і одразу пішов у кімнату. – Вадиме, ну ти чому навіть пакет не взяв? – З роздратуванням запитала Наталка. – Постав поки що, мені ніколи, – вигукнув чоловік вже з кімнати

Наталя йшла з роботи додому втомлена і трохи зла. Цілий день вона працювала, та ще й довелося трохи затриматися після роботи, щоб закінчити всі важливі справи. Дорогою вона зайшла в магазин і набрала цілий пакет продуктів. Як же їй усе набридло, хотілося у відпустку чи на море! Ну чи хоча б просто відпочити кілька днів.

У під’їзді було темно, знову не працювала лапочка на сходовому майданчику. Наталя на дотик пройшла до своєї квартири та подзвонила у двері. Двері довго ніхто не відчиняв, а потім замок клацнув. Наталя відчинила двері та зайшла.

Чоловік відчинив двері і одразу пішов у кімнату, тільки ноги майнули.

– Вадиме, ну ти чого навіть пакет не взяв? – З роздратуванням запитала Наталка.

– Постав поки що, мені ніколи, у мене там гра! – вигукнув чоловік з кімнати.

Вадим дуже любив грати у комп’ютерні ігри. Ось і зараз сидів перед монітором. Наталя роздяглася і пройшла на кухню розвантажувати пакет. У раковині стояла немита посуда.

– Вадиме, ну ти що навіть посуд не помив?

У відповідь лунав лише шум комп’ютера та переговори чоловіка з друзями по грі. Жінка зайшла до кімнати, Вадим навіть не повернув голову. Він напружено водив мишкою і клацав по клавішах.

– Ти що не чуєш? Я ж з тобою розмовляю!

– Ну Наталя, не галасуй, тебе ж хлопці чують! Я зараз не можу відірватися!

– Та в тебе постійно, є якісь виправдання. Краще б мені допоміг!

Наталя ображено надула губи і відвернулася. Вадим майже завжди приходив раніше за неї з роботи. І сідав чи перед телевізором, чи перед комп’ютером. А Наталя приходила трохи згодом, а потім ще варила вечерю.

– Міг би щось приготувати, я так втомилася сьогодні на роботі?

Наталя зачепила чоловіка за лікоть.

– Наталя, ти що? Я ж граю, а ти мене зачепила! Промазав через тебе! Я підведу всю команду! Іди краще, мені поїсти щось зроби, – обурено промовив чоловік і смішно засопів.

Жінка розвернулася, зачинила двері в кімнату, щоб не чути шуму гри, і пішла на кухню. Як же їй все набридло! Хоч розлучайся! Вадим все більше вільного часу проводив за своїм комп’ютером. Стало так прикро, грудка підкотила до горла, жінка зашморгала носом. Але вчасно взяла себе в руки і заспокоїлася, ще не вистачало, щоб чоловік побачив, що вона розплакалася! Хоча він зараз довго через комп’ютер не вийде, навіть якщо жінка піде кудись, то не помітить. Наталя швидко відварила макарони із сардельками. І сіла вечеряти, чоловіка вона не покликала принципово. Нехай сидить голодний!

Тут зателефонував телефон Наталі, жінка встала з-за столу і взяла його. Дзвонила Марина, її найкраща подруга.

– Алло, – відповіла Наталя, – Марино, привіт!

У трубці пролунали схлипування жінки.

– Марино, щось трапилося?

– Наталя, ти вдома? Можна я зайду, мені треба з тобою поговорити? – Відповіла жінка і знову схлипнула.

– Звичайно, – відповіла Наталка, – заходь, я чекаю на тебе.

Марина жила у сусідньому будинку. Жінки дружили з дитинства, часто бачилися та підтримували одна одну. Наталка доїла свої макарони, помила посуд і поставила чайник. Добре, що вона взяла тістечка в магазині, Марина була просто великим ласуном смачненького. А якщо вона засмучена, то взагалі може за раз з’їсти цілий торт і не набирає!

У двері подзвонили, Наталя відчинила двері. На порозі стояла Марина. Обличчя у неї було заплакане, очі почервоніли, і був такий вираз обличчя, що всі проблеми Наталі одразу відійшли на другий план.

– Заходь, Марино, – покликала вона подругу і пропустила до коридору.

– А де Вадим? – Запитала вона.

– У кімнаті грає, де ще йому бути! – відповіла Наталка.

– Ох і добрий у тебе чоловік, не те що мій сидить собі вдома! Хоч би й мого навчив грати!

– Та ти що? Навіщо тобі це треба? Він же готовий так сидіти цілодобово!

– А мій знову загуляв після роботи, то це краще, на твою думку?

– Ну ні, звичайно, – відповіла Наталя.

– Я так втомилася від цього, останнім часом він щось зачастив.

– Пішли чай пити, у мене тістечка є, – покликала Наталя свою подругу.

Жінки пішли на кухню, чайник вже скипів. Наталя швидко налила дві чашки чаю і поставила перед подругою коробку з тістечками. Марина з’їла відразу дві штуки та запила чаєм. А коли закінчила, знову почала схлипувати.

– Марино, все налагодиться, поговори з ним і все.

– Ти думаєш, я не розмовляла з ним, щоразу він обіцяє мені більше не загулювати.

Марина голосно заплакала.

– Що ж мені робити? Так більше не може продовжуватися! Адже я люблю-ю-ю Олега-а! Але й терпіти його гулянки не можу! Ти ж знаєш, яким він стає, просто нестерпним.

Справді, Олег, коли не гуляв, був просто ідеальним. Робив усі домашні справи, любив готувати. Але, мабуть, у кожного свої недоліки і в Олега – це його загули. Чоловік любив загуляти, а потім ставав трохи неконтрольованим. Після кожного разу він обіцяв Маринці, що це більше не повториться. Але останнім часом це повторялося дедалі частіше. Марина нічого не могла з цим поробити і дуже засмучувалася.

– Може ще налити чайку?

– Так, мабуть, – відповіла Марина.

Наталя налила подрузі велику чашку чаю і поставила на стіл. Марина шумно сьорбнула з кружки і з’їла чергове тістечко. Через деякий час вона трохи заспокоїлася і збиралася додому. За годину, яку провела Марина у Наталі, Вадим так і не вийшов із кімнати.

– Добре, піду я, – сказала Марина, – таки хороший у тебе Вадим, сидить собі і жодних проблем!

Наталя зітхнула і знизала плечима.

– Може ти і права, – відповіла Наталка, – але ці ігри мені його вже набридли!

– Мені б твої проблеми, – відповіла Марина і вийшла за двері.

Наталя зачинила за подругою двері. А потім зайшла на кухню і поклала макарони із сарделькою для Вадима. А то там сидить голодний!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.