Настя прокинулася рано. – Пора вставати! Скоро прокинеться Олежик. Треба приготувати його улюблені сирники! – подумала дівчина. Вона встала з ліжка і пішла на кухню. Раптом у двері подзвонили. На порозі стояла її майбутня свекруха. Вона зайшла в квартиру і радісно заявила: – Я говорила з Олегом. Мій Сергійко поки поживе у вас. Настя здивовано відкрила рота

Настя прокинулася рано. Поруч солодко спав коханий.

-Пора вставати! Скоро прокинеться Олежик – настав час готувати сніданок!

Настя бадьоро вискочила з-під ковдри і вирушила на кухню – її Олег дуже любить сирники на сніданок.

Наминаючи за обидві щоки рум’яні сирники, Олег раптом зробив Насті несподівану пропозицію.

Ні, не руки й серця – ця пропозиція була зроблена і прийнята Настею раніше. Через два тижні в Олега і Насті було призначено весілля.

Олег запропонував інше.

-Слухай, Настю, – почав він. – Ми ж маємо гроші, які ти відклала на весільну подорож. Давай може краще за них машину купимо в кредит?

Буде набагато практичніше купити потрібну річ, ніж розтринькати гроші на якусь там подорож.

Свої гроші Олег витрачати не планував – їх він збирав на квартиру в новобудові.

-Не все життя ж ми житимемо в цій старій квартирі на околиці! – мріяв майбутній чоловік.

Насті ця двокімнатна хрущовка дісталася у спадок від бабусі, найближчої та найріднішої їй людини.

Коли Насті було десять років, вона остаточно перебралася від матері до бабусі, матері її покійного батька.

Дівчинці набридло раз у раз бігати сюди з рідного дому, коли до матері приходив черговий “коханий”, набридло слухати скарги матері на те, що така доросла дочка дуже її старить і заважає влаштовувати особисте життя… Тож матір їй замінила бабуся.

У бабусиній квартирі й жили тепер Настя з Олегом. Кімнату, яку за життя займала бабуся, Настя тримала зачиненою і нічого в ній не міняла.

Вона любила вечорами у задумі посидіти в бабусиному кріслі, дивитися на бабусині ікони. В цей час їй здавалося, що бабуся тут поруч і молиться за Настю або хоче їй щось сказати…

Ідея з автомобілем замість подорожі Насті не сподобалася. Настя ніколи не була на морі, і їй найбільше хотілося побачити його, почути шум прибою і поринути в ласкаві солоні хвилі…

Гроші на відпочинок вона назбирала. Вже стояла в кутку бабусиної кімнати дорожня сумка з її речами.

-Але… Ми ж домовилися… – розгублено сказала вона до нареченого.

Раптом у двері подзвонили. Олег пішов відчиняти. Через кілька секунд на порозі з’явилася Настіна без двох тижнів свекруха Олена Іванівна з братом і сестрою Олега.

Радо привітавши нареченого і наречену, Олена Іванівна так само радісно повідомила:

-Вчора я з Олегом домовилася, що Сергійко, поки що поживе у вас. Він же першокурсник, а від вас йому зручно в інститут їздити – десять хвилин на трамваї. А з дому цілу годину добиратися треба!

Настя здивовано відкрила рота.

-Дітей у вас поки що немає, – продовжила вона. – Сподіваюся, ви не будете з цим поспішати, а кімната вільна є – от і нехай у вас поживе! Він же з Настею без двох тижнів рідня!

Олег у цей час метушливо перетягував сумки з речами брата до дверей бабусиної кімнати, а його мама продовжувала “радувати” майбутню невістку:

-Я згодна з Олегом – не треба вам даремно витрачати гроші на подорож – чудово відпочити можна і на нашій дачі! А з покупкою машини Лідочка може допомогти: її чоловік нову машину купує, а стару продає. Ось і купіть її. Він на ній лише п’ять років поїздив.

Олег якось проговорився Насті, що чоловік його сестри Ліди давно своє старе авто ніяк продати не може. На його ціну покупців не було…

-Відчиняй, відчиняй, Настя, кімнату! – бадьоро командував Олег. – Бабусине крісло відвеземо на дачу, а на дивані поки що Сергійко спатиме…

Настя не розуміла що відбувається.

Олег уже кликав свою сім’ю на кухню, щоб почастувати приготовленими Настею сирниками. А Настя так і не поснідала.

Вона пішла до бабусиної кімнати, сіла в крісло і заплакала.

На кухні шуміли майбутні родичі, обговорюючи переїзд Сергійка і майбутню покупку автомобіля – таку вигідну всім.

-Дівчинко моя! – Настя не те, щоб раптом почула бабусю, швидше відчула її присутність у той час, як слова бабусі ставали Настіними думками. – Не поспішай із заміжжям. Виходити заміж треба за людину, яка дбатиме про тебе. Адже кохання і проявляється у турботі, а решта – просто порожні слова…

Настя витерла сльози. Видихнула. Взяла телефон і подзвонила на роботу.

Попросила, щоб відпустку їй дали на два тижні раніше.

Потім вона домовилася з турагентством про гарячу путівку. До подорожі у неї все давно було готове.

Вона вдяглася, тихенько взяла речі і вийшла з квартири.

Ніхто навіть і не помітив, що Насті немає вдома. Олегові родичі і він сам були дуже заняті своєю машиною і Сергійком.

Виліт був з Києва. Один квиток на поїзд у день від’їзду проблемою ніколи не був. Все, повний вперед, до моря, до своєї давньої мрії!

Вона ще зателефонувала найкращій подружці Марійі і доручила їй забрати в Олега ключі від квартири.

З поїзда вона написала Олегу повідомлення:

«Прощавай! Шукай собі іншу наречену – наше весілля скасовується! Ключі від квартири сьогодні ж віддаси Марійці!»

Телефон Настя вимкнула, бо від Олега посипалася купа повідомлень.

А Настя була щаслива. Нарешті вона побачить омріяне море… І ніхто не має права розпоряджатися, що їй робити в житті…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.