Марина, розвішувала одяг, коли до неї підійшла її дочка. – Мамо, ти можеш ображатись, але я не хочу, щоб ти йшла до мене на випускний, – раптом заявила вона. Марійка пішла, грюкнувши дверима. – Треба поговорити з чоловіком, хай поговорить з нею, – подумала Марина. Повернувся чоловік. Марина хотіла почати розмову, як раптом Олексій зупинив її: – Марино, нам треба розлучитися. Вибач. Марина не розуміла, що відбувається

– Червень видався жарким, гаряче повітря куполом накрило місто, хоч би вітерець подув, – мріяла Марина, перебираючи в шафі свої вбрання. Завтра у дочки у школі випускний, а в неї, як на зло, жодного відповідного літнього плаття.

У дверях спальні з’явилася Марійка. Вона окинула критичним поглядом маму з ніг до голови, а потім заявила,

– Мамо, ти можеш на мене ображатись, але я не хочу, щоб ти була на випускному вечорі. Не псуй мені свято! Нехай від нашої родини буде один тато. Він чоловік видний і одягається красиво. А в тебе немає жодної модної речі. Я забороняю тобі з’являтися на випускному!

Марійка пішла, грюкнувши дверима, а Марина залишилася стояти в заціпенінні.

А чому дивуватися? Марина давно помітила, що чоловік почав соромитись її. Він із нею нікуди не виходить, а тим більше не бере на заходи у компанії. Багато хто приходить із дружинами, тільки не він.

Він відверто каже, що вона постаріла, не вміє одягатися і стежити за собою, очі б підфарбувати, брови, зачіску, щоб була схожа на дружину успішного бізнесмена.

А найсумніше, що й донька швидко перейшла на бік батька. Вона пишається його успіхами, всім розповідає, який у неї просунутий, процвітаючий тато. На батьківські збори ходив батько. Марійка не хотіла, щоб мама з’являлася у школі.

Марина підійшла до дзеркала. Нормальне обличчя, і вона ще далеко не стара, лише 38 років. Темне волосся у хвіст, очі… очі сумні.

Увечері треба поговорити з чоловіком, хай приструнить свою улюбленицю.

Марина розуміє, що зробила велику помилку, коли покинула медичний інститут і пішла працювати, щоб дати можливість вчитися Олексію.

Вони були студентами, коли познайомилися і без пам’яті закохалися одне в одного. Марина навчалася на другому курсі медичного, Олексій на третьому курсі політехнічного.

Вони просто розписалися. Грошей на весілля не було. У Марини одна мати, з дуже скромним статком. Олексій із багатодітної сільської родини.

Квартиру винаймали. Ось тоді Марина і взяла академічну відпустку, влаштувалася санітаркою до лікарні. Народилася Маріяйка. Донечці виповнилося 9 місяців, і Марина знову вийшла на роботу. З онукою залишалася бабуся.

Марина працювала, а її коханий Олексій зміг спокійно закінчити інститут. Потім йому пощастило і він влаштувався менеджером у процвітаючу фірму.

Марина хотіла повернутися на навчання, але чоловік умовляв, – Давай почекаємо ще рік, я стану на ноги, а потім я тобі допоможу, і ти повернешся до інституту. 

А потім була інша потреба … кредити, покупка квартири. Чоловік налагоджував свій бізнес. Усі його гроші йшли на розкручування.

Про інститут довелося забути. Марина працювала в поті чола, щоб забезпечити потреби сім’ї. Вона не нехтувала підробітками у свята та вихідні, могла працювати цілодобово. Марійка вже навчалася у школі. Дякую бабуся не кидала їх, допомагала.

Минули роки.

Олексій процвітаючий бізнесмен, власник фірми. Марина вже років п’ять працює кастелянкою у лікарні, пішла на підвищення, так би мовити.

Увечері після вечері Марина викликала чоловіка на відверту розмову,

– Що відбувається у нашій родині? Чому ви з дочкою витираєте об мене ноги? У чому я перед вами завинила?

– Марино, ти доросла жінка, невже ти сама не розумієш, що ми з тобою давно вже не пара? Студентське кохання зникло, немає його! А іншого кохання не з’явилося. У нас із тобою різний інтелектуальний рівень. Мені соромно, що в мене така сіра та нецікава дружина. Я не люблю тебе, вибач! І жити з тобою далі не можу. Давно збирався сказати, – закінчив Олексій.

Дочка залишилася із батьком.

Марина пішла до матері.

Сказати, що для неї це була несподівапака – нічого не сказати. Її звичний світ, який вона стільки років збирала по крихтах – впав. Вона жила як в тумані. Ходила на роботу, розмовляла з людьми, усміхалася, а в душі була образа.

Марина дзвонила дочці, але Марійка попросила не турбувати її більше.

Чоловік спочатку залишався на зв’язку. Він розповів, що Марійка вступила до університету на юридичний, живе із ним.

Правда, Олексій недовго мешкав один. Незабаром він одружився. Нова дружина була на 15 років молодша і відповідала його статусу.

Марійку батько відселив у орендовану квартиру, від гріха подалі. Вона хоч і ладнала з його новою дружиною, але хто його знає, як там далі розвиватимуться їхні стосунки?

Марина потихеньку відійшла від подвійної зради.

Чоловіку та дочці вона більше не набридала. Багато в чому вона звинувачувала себе. Не можна було так розчинятися у чоловіку, жити тільки для нього та доньки. Не можна було так байдуже ставитися до себе.

І Марина вирішила змінити своє життя.

Вона зробила собі модну стрижку, сходила до відомого у місті візажиста і… не впізнала себе у дзеркалі. Красуня!

– Я тепер завжди виглядатиму так! Тим більше, у мене з’явився час для себе та гроші, – вирішила Марина.

Вона закінчила платні курси масажистів, все ж таки зачатки медичної освіти у неї були. Марина працювала у приватній клініці, отримувала непогану зарплатню.

На час відпустки виїжджала на південь, влаштовувалась у санаторії, масажистів завжди не вистачає. Поєднувала приємне з корисним: і працювала, і грілася на південному сонечку.

Були, звичайно, кавалери. Були й із серйозними намірами, але вона більше не хотіла заміж. Не хотіла жити для когось, знову догоджати, підлаштовуватися. Ні ні, вистачило одного разу!

Так непомітно минули чотири роки.

Марина, звичайно, сумувала за дочкою, але ображатися на неї вона собі заборонила. Якщо не дзвонить і не приходить, значить все добре.

Сталося в неї нове горе. Не стало мами. Раптово. Несподівано.

Марина продала квартиру, зібрала всі свої заощадження та переїхала в Одесу. Вона завжди мріяла жити біля моря.

Марина купила однокімнатну квартиру, працює масажисткою у санаторії.

Несподівано зателефонувала дочка. У Марини тремтіли руки, коли вона взяла телефон.

– Мамо привіт! – начебто вони вчора розлучилися.

– Мамо, ти не могла б взяти до себе на час онучку? Мені треба довчитися, я брала академічний, а Оксану нема з ким залишити. Вся надія на тебе, – щебетала, як ні в чому не бувало Марія.

– Доню, як ти можеш довірити дитину, такій невдасі як я? До того ж, у тебе поряд є молода і красива мачуха, успішний тато, і чоловік у тебе, напеано, є. Наймайте няню, а я не можу. Я живу далеко в Одесі, і багато працюю, – спокійно відповіла Марина.

Марія не побоялася відстані та приїхала з донькою до матері. Оксані було вже півтора роки, чарівне блакитнооке створіння. Марина, звичайно, зраділа їхньому приїзду, а внучку полюбила з першого погляду.

Марійка попросила у матері вибачення. І мати вибачила.

Дочка розповіла, що чоловік у неї був цивільний, нещодавно пішов до іншої. Він сподівався на протекцію батька Марії, але у батька настала чорна смуга. Бізнес капітально просів. Квартиру він продав, намагається втриматись на плаву. Зараз живе на орендованій. Молода дружина пішла, вона не про таке життя мріяла.

Марія поїхала. Марина залишилася з онукою. Вона найняла їй няню, а коли онука підросте, влаштує її в приватний дитячий садок поряд з будинком.

Дзвонив колишній чоловік, пропонував почати знову, просив дати йому ще один шанс.

– Ні. Я не можу вибачити тебе. Не дзвони мені більше, – відповіла Марина.

Ось така історія. Звичайна, загалом, яких багато.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.