У Олени й Олексія була гарна, міцна й дружня сім’я. Пара жила разом уже 20 років, мала двох дорослих дітей, затишний будинок, машину й дачу.
Багато хто навіть заздрив їхнім стосункам, адже мало кому вдалося зберегти почуття такими ж, як у молодості. Вони були не просто подружжям, а й справжніми друзями: мали спільні інтереси, часто ходили разом на рибалку, футбол, подорожували, розповідали один одному все.
Олену не можна було назвати красунею, за нею ніколи не стояла черга з шанувальників. Олексій же, навпаки, був хлопцем видним, так що багато хто з дівчат мріяли стати його дружиною.
Пристрасного кохання між ними ніколи не було, а була, скоріше, дружба, тепло, взаємоповага та взаєморозуміння, які з роками тільки зміцнішали та переросли у справжню любов. Друзі Олексія, які спочатку не сприйняли його вибір із захопленням, тепер дивилися на сім’ю з неприхованою заздрістю.
На початку зародження їхніх стосунків Олена трохи соромилася того, що в неї такий гарний наречений, а вона зовсім проста, але хлопець щодня переконував, що для нього не існує красивішої, і дівчина згодом заспокоїлася.
Одного разу Олена мила посуд після вечері, а закінчивши пішла до Олексія. Вона зайшла до кімнати так тихенько, що чоловік, який сидів біля комп’ютера й слухав музику, її не почув.
Тоді Олена вирішила підкрастися до нього ззаду та обійняти. Жінка підійшла, хотіла вже простягнути руки, але раптом застигла на місці, як вкопана: Олексій дивився на фото жінки, розкрите на весь екран монітору!
Вона була здивована й просто застигла. Жінка з екрану була справжньою красунею: довге біле волосся, очі зі стрілками та довгими віями, пухкі яскраво-рожеві губи. Вона посміхалася так кокетливо й дивилася так упевнено, що було ясно — знає собі ціну.
Олена, не розуміючи, що робити, просто так само тихо вийшла з кімнати. Вона зачинилася у ванній. Жінка сіла на підлогу, закрила обличчя руками й почала плакати.
-Господи, а я ж думала, він не такий, як усі! — думала Олена. — Така красуня, звичайно, куди мені до неї? — вона заплакала ще більше.
-Оленко, ти тут? — постукав у двері Олексій. — Іди до мене дивитися фільм.
Олені хотілося крикнути щось на кшталт “іди до тієї білявки дивитися”, але натомість вона відповіла, що прийде за 5 хвилин.
Олексій чекав на Олену в ліжку, щоб подивитися фільм. Вона не знала, як поводитися. З одного боку, це фото ще нічого не значить, подивився та й усе, а з іншого — хіба це нормально для одруженого чоловіка, розглядати жінок? Олена намагалася стримати свої емоції та вирішила поки що ні про що не розпитувати, а поспостерігати.
Пройшов тиждень. Олексій поводився, як завжди. Він був ласкавим, уважним, з роботи приходив вчасно, телефон не ховав. Але Олена не могла забути той випадок і пильнувала.
-Якби залізти до нього в комп’ютер і пошукати те фото, — думала вона, — але ні, я до такого ніколи не опущуся.
Через кілька тижнів, коли Олена трохи заспокоїлася й забула про фото, ситуація повторилася. Олексій так само слухав музику, а вона увійшла до кімнати. На екрані була та ж жінка, тільки фото інше. Олена дуже засмутилася. Але цього разу чоловік повернувся, побачив її і, ані трохи не занервувавши, сказав:
-Оленко, це ти!
Вона була здивована його спокоєм:
-Так, це я, — відповіла вона з образою. — А от хто ця жінка, яку ти постійно роздивляєшся, невідомо!
Олексій посміхнувся і підійшов до дружини.
-Та ти що, ревнуєш?
-А ти як думаєш? — здивувалася Олена.
Тоді Олексій розповів їй усе:
-Ця жінка — моє перше шкільне кохання.
Олену від цих слів застигла — вона ні про яке перше кохання ніколи не чула.
-Її звати Оля, — продовжив чоловік, — ми зустрічалися з 11 класу й приблизно до 2 курсу університету. Я її дуже кохав, хотів одружитися, — тут Олені знову стало не по собі, — але вона від мене пішла до якогось багатія, що годиться їй у батьки. Багатого життя їй, бачте, хотілося!
А я був звичайним студентом, що я міг дати, крім свого кохання? Через кілька років після того спільні друзі розповіли, що бачили її й вона сказала, що досі не може мене забути й відчуває свою вину, але не хоче жити в бідності. Я в той час уже зустрів і покохав тебе й мені було нецікаво, як вона і що. Вона мене зрадила, то ж це був її вибір.
Від останніх слів Олена трохи полегшено зітхнула, але все одно була напруженою.
-Оце так історія… — зітхнула вона. — Але чому ти зараз роздивляєшся її фото? Навіщо її знайшов?
-Я не шукав, вона сама. Наш клас організовує вечір зустрічі випускників уперше за стільки років і однокласники запросили Олю, але виявилося, що вона з тим багатієм живе в Америці. — Олена заспокоїлася від цих слів, та ненадовго. — Вона сказала, що прилетить…
-Навіщо прилітати з Америки на якусь там зустріч випускників? Може це просто привід, щоб побачити тебе? — Олена дуже занервувала й встала.
-Мені, якщо чесно, байдуже, до кого чи для чого вона прилетить. У мене є ти, а зрадники мені не потрібні. — Сказав Олексій і підійшов до дружини.
-Якщо вона заміжня, навіщо тебе розшукує? Не будь наївним, Олексію! Я бачила її на фото, яка вона з себе! Порядні жінки, тим паче заміжні, так себе не виставляють! Очевидно, що вона не любить того чоловіка й робить усе, щоб привернути до себе увагу інших!
-Чесно кажучи, я роздивлявся її, бо не міг упізнати. — Сказав Олексій.
-От тільки не говори дурниць! — Олена відвернулася.
-Це правда! Якби ти знала, якою вона була, теж би не впізнала: сором’язлива дівчина, без цього всього яскравого макіяжу, з довгою косою й у скромному одязі, не те що зараз…
-Позбав мене подробиць, будь ласка, — не витримувала Олена.
Олексій обійняв її.
-Оленко, вона додалася до мене в друзі у Фейсбуці, але я зараз її видалю, можу взагалі заблокувати. Я через неї і на зустріч не піду, тільки не хвилюйся, будь ласка. Повір, що я люблю лише тебе, а вона мене зовсім не цікавить, тим паче у такому вигляді, як зараз.
Вона мене зрадила, а ти прожила зі мною половину життя, завжди була вірною й люблячою дружиною, подарувала дітей. Яким я маю, щоб усе це зруйнувати!
Олена почала трохи заспокоюватися.
-Ну, якщо ти хочеш, іди на зустріч, ти не маленький хлопчик, щоб я тобі давала вказівки.
-Ні, якщо вона прилетить, я нікуди не піду!
Олексій міцно обійняв свою дружину і вони стояли так довго-довго, поки вона не заспокоїлася остаточно…