Марта збиралася в понеділок вранці на роботу, аж раптом – хтось стукає в двері. Подивилася у вічко – сусід. Чоловік симпатичний, вже третій місяць квартиру знімає.
Спілкування у них з сусідом було обмежене: “Добрий день!”, “До побачення!”. Іноді парою слів про погоду перекинуться, і більше нічого.
На його стук у двері Марта здивувалася – в перший раз таке. Цікаво, що йому потрібно? Відкрила.
-Добрий ранок! Вибачте, що турбую, – почав він. – А у вас є комахи?
-Які комахи? – розгубилася Марта.
-У моїй квартирі навала мокриць, лізуть незрозуміло звідки. Подумав, що з вентиляції, поприскав, ніякого толку. Викликав спеціальних людей, сьогодні виводити будуть їх. Вам не потрібно часом?
Мокриць Марта іноді в себе бачила, але дуже рідко.
-Ні, у мене, на щастя, немає, – невпевнено відповіла вона.
Вислухавши її напівправдиву відповідь, сусід розчаровано зітхнув, вибачився і пішов.
-Напевно думав, що я зрадію і підтримаю його ініціативу, візьму участь у витратах. Але ні, – подумала Марта.
Увечері Марта сиділа і дивилася серіал, аж раптом знову стук у двері. Вона відкрила, а там той самий сусід, Сергій. Скромно так питає:
-Дозвольте, я ввійду. Мені б з вами поговорити.
Впустила. Увійшов.
-Розумієте, сьогодні у мене мокриць виводили, – сказав він. – Такий сморід стоїть, що я не знаю, як спати буду.
Марта потягнула носом, нічого не відчула, але вирішила дати пораду:
-А ви вікна відкрийте ширше!
-Намагався, але холодно дуже.
Марта розуміюче кивнула і для підтримки розмови поцікавилася:
-А я чим можу допомогти?
-Хочу попроситися до вас на нічліг. У вас же дві кімнати. Ви не дозволите поспати у вашій вітальні на дивані? Всього одну ніч.
Несподівана пропозиція поставило Марту в безвихідь.
-Але це якось незручно, – зніяковіла вона, намагаючись пригадати, де лежить її нова піжама. – Може, вам краще в готель?
-Куди ж я піду проти ночі?! Невідомо, чи є вільні номери. Та й, чесно кажучи, у мене з фінансами не дуже, до зарплати ще два тижні. Плюс – паспорт прострочений, не можу ніяк зібратися поміняти.
-Значить, йому вже сорок п’ять, – подумала Марта, – хоча виглядає молодше.
-Гаразд, проходьте! – погодилася вона. – Тільки я серіал додивлюся, у мене в спальні немає телевізора.
Розмістилися в вітальні. Марта помітила у нього в руках коробочку, але розпитувати не стала, тільки попередила:
-У мене не к*рять.
-Не турбуйтесь! Це карти, захопив про всяк випадок, якщо буде нудно. Може, після серіалу пограємо?
Чому ні? Не на гроші ж! Марта погодилася.
Як серіал закінчився, Марта приготувала чай, і вони сіли грати. Першу партію виграла вона, пощастило з козирями. Надихнулася, адже Марта любила перемагати.
-Давайте, на що-небудь зіграємо, – запропонував сусід.
-А на що?
-Та хоч на сніданок, – посміхнувся він і подивився так по доброму, що у Марти навіть голова злегка закрутилася.
Марта порадилася сама з собою і вирішила, що їй, як гостинній господині, все одно потрібно гостя сніданком пригостити. Не перетрудиться, якщо в мультиварку ще пару ложок крупи кине, та зайвий бутерброд зробить.
Вона і погодилася. Програла, але не засмутилася. Не скнара ж! Гру кидати не стала, але уточнила, на що граємо.
-Може, на вечерю? – відповів Сергій і запитально подивився на Марту.
-Вечеря – справа серйозна, – подумала вона і запитала:
-А чому не на обід?
-Зазвичай я на роботі обідаю.
Продовжили грати. Знову програла. Спочатку Марта засумувала, а потім розсудила: мужик симпатичний, чому б вечерю не приготувати?
Стали грати ще, знову програш. Стало прикро, Марта почала гарячкувати, намагалася відігратися. В результаті програла сніданки і вечері на два тижні вперед.
Вночі ледве заснула, переверталася з боку на бік, все думала, чим сусіда годувати буде. Треба ж різноманітно, а то подумає, що жадібна або невміла.
Вранці Марта зробила каву, омлет з помідорами і тости з сиром. Добре вийшло. Сергій поїв, подякував і пішов. А вона задумалася: чим його ввечері годувати буду? А попереду ще два тижні сніданків-вечерь…
Мимоволі в голові у Марти спливла крамольна думка: а чи були мокриці?
Увечері Сергій прийшов на вечерю. Марта приготувала курячу грудку, салат і картопляне пюре. Сусід залишився задоволений. Посміялися. У карти грати Марта відмовилася. Коли сусід ішов, натякнула, що по-сусідськи міг би пробачити їй картковий борг. Сергій обіцяв подумати.
Вранці, як завжди, сусід вийшов на пробіжку, Марта бачила з вікна. А повернувся з квітами.
-Невже на останні гроші купив? – подумала Марта. – Приніс мені на сніданок айстри. Приємно…
Вона нагодувала його вівсяною кашею і сирниками з какао. Сергій сказав, що борг прощає, але чекає продовження приємного спілкування. Марта обіцяла подумати.
Наступного дня Марта побачила на підлозі у ванній мокрицю.
-Значить, все таки були. Невже від нього до мене прибігли? – подумала вона. – Виводити чи що? А де ночувати буду? У Сергія – однокімнатна квартира. Доведеться мабуть капцем їх…