Марія з Сергієм одружилися. Вийшло так, що кожен з молодят мав по квартирі. Марія доглядала була одну бабусю. Не рідну, але самотню жінку. Познайомилася вона з нею давно, коли була ще жива рідна бабуся Марії. Старенькі були хорошими подругами… Після того, як не стало рідної бабусі Марії, її квартиру батьки дівчини продали. Подругу бабусі дівчина не забувала, часто провідувала її. Вони разом ходили в магазин, пили чай. Через якийсь час Ганни Дмитрівни не стало. І квартиру вона заповіла… Марії! От тоді й сталося несподіване, чого дівчина точно не очікувала

Марія з Сергієм одружилися. Вийшло так, що кожен з молодят мав по квартирі.

Марія доглядала була одну бабусю. Не рідну, але самотню жінку.

Познайомилася вона з нею давно, коли була ще жива рідна бабуся Марії. Старенькі були сусідами й хорошими подругами.

Після того, як не стало рідної бабусі Марії, її квартиру батьки дівчини продали.

Вони мали невеликі кредити через старшу дочку Катерину. Вчити її довелося тільки платно, потім були витрати на весілля, допомога молодим із дитиною.

А потім було розлучення.

Все це відбувалося на очах Марії. Усі гроші пішли для сестри. Вона ж сама повернулася до батьків разом із дитиною.

Марії від грошей не дісталося нічого. Вона розуміла, що це все неправильно, але так вирішили батьки…

Подругу бабусі вона не забувала, часто відвідувала. Вони разом ходили в магазин, пили чай.

Марія почала робити для Ганни Дмитрівни все, що раніше робила для своєї бабусі.

Через якийсь час старенької не стало, а квартиру вона заповіла Марії.

От тоді й сталося несподіване, чого вона точно не очікувала…

Марії якраз виповнилося двадцять років. І вона вперше серйозно посварилася з батьками.

Марія молода, незаміжня, без дитини, а з квартирою. А сестра живе з батьками, і особисте життя влаштувати не може!

Батьки попросили, а вірніше зажадали, віддати житло сестрі. Не просто віддати, а переоформити!

Квартирою Марія не поступилася…

– Ну і йди у свою квартиру! – сказали батьки.

– Як це іди? – ахнула Марія. – Але ж я ще вчуся…

– Квартира ж твоя! І не забувай, що за квартиру треба платити.

– І ви мені не допоможете? – запитала дівчина.

– Ти ж не хочеш віддати квартиру сестрі, допомогти їй. От і ми тобі не допоможемо. Краще зробити, як ми говоримо. Вигідно буде для всіх.

Батьки очікували, що вона погодиться, але Марія зібрала речі й пішла.

Грошей у неї було небагато, але на їжу для початку мало би вистачити.

У квартирі Ганни Дмитрівни був ще невеликий запас чаю, кави, цукру, круп, кілька банок консервів.

Бабуся ніколи не жила без запасу.

Марія одразу ж знайшла роботу. Бралася за будь-яку.

Починала з миття посуду в ресторані. Потім працювала офіціанткою.

Після отримання диплому вона не стала міняти роботу.

Паралельно вона працювала в Інтернеті. Знання двох іноземних мов дуже знадобилося.

Потім вона познайомилася із Сергієм. Йому терміново був потрібен переклад якогось тексту. Їхній роман тривав всього пів року.

Сергій уже мав свою квартиру, яку він купив сам. Де жити питання не стояло.

Марія мала дві кімнати, Сергій – одну. Вони одразу вирішили, що краще жити на більшій площі, а другу квартиру здавати в оренду.

Вирішили, але це не сподобалося батькам Сергія:

– Як можна здавати нову квартиру чужим людям?! Ти мусиш сам там жити, а квартиру дружини здавайте в оренду.

– Яка різниця? – сказав Сергій. – Нам так зручніше. Там квартира більша, та й до роботи ближче.

– А як ми будемо в гості ходити?! Ти про нас подумав? Якщо не хочеш жити у своїй квартирі, то ти маєш ще й сестру. Нехай вона живе.

– Ні. Гроші від оренди зайвими не будуть. Ми вже все вирішили.

– Це тебе дружина налаштувала?! Навіщо ти таку вибрав?! Ти маєш бути чоловіком у сім’ї. Чоловіком! Що сказав, те й робити треба.

– Перестань, мамо. Наше рішення не слід обговорювати. Квартири наші й вирішувати нам…

…На Марію теж пішов тиск, але з боку її сім’ї. Вони почали знову спілкуватися аж після весілля.

– У тебе тепер чоловік є, чоловік має квартиру. Нормальні дружини переїжджають до чоловіка. Влаштувала своє життя, тож допоможи сестрі. Їй квартира дуже потрібна.

– Це моя квартира. Ми в ній живемо. Каті ви й так допомагаєте. А з дітьми нам в однокімнатній буде тісно.

– Ти вже вагітна?! – ахнули батьки.

– Ще ні, але треба думати про майбутнє.

– Ось потім і подумаєш. Якщо твій чоловік зумів купити однокімнатну, то й трикімнатну купити.

– Звісно купить! П’ять дітей і квартира на шість кімнат тебе влаштує?

– Ти про що?

– Ні про що. Пожартувала! Питання закрите вже давно. Ще коли я в двадцять років пішла від вас. Квартира тільки моя! Крапка.

…Родичі зробили родину Сергія й Марії ще міцнішою.

Вони разом ішли наперекір всім. Через кілька років вони купили спільну квартиру, а дві інші почали здавати в оренду.

Все це не подобалося батькам ні з того, ні з іншого боку.

Сестра Марії була дуже незадоволена. Та й сестра Сергія також. Всі хотіли отримати свою вигоду, але от тільки нічого з того не виходило.

В в новій, великій квартирі Марії й Сергія, уже звучав веселий дитячий сміх…