– Не гульбанить, не зраджує. Що тобі ще треба, невдячна? Якщо ти зі своїм чоловіком розлучишся, додому можеш не повертатися – не пущу! Зрозуміла мене?
– Мамо, невже ти не розумієш, що у шлюбі мені погано? Ми одне одного не чуємо, сваримося щодня.
– Нічого! Теж мені, пані знайшлася! Ось я з твоїм батьком намаялася, і то нікуди не пішла, заради вас жила. І ти не смій розлучатися!
Ольга ще півроку тому почала замислюватися про розлучення. Думка про те, щоб закінчити шлюб зі своїм чоловіком Олексієм, жінці на думку спала несподівано, після чергової сварки:
– Безлад кругом! – Олексій повернувся з роботи без настрою, тому весь свій негатив переклав на дружину. – Чого лежиш? Вставай, берись за прибирання!
– Олексію, я втомилася не менше за тебе. Я, між іншим, теж працюю та маю право на відпочинок. Я пізніше тебе додому повертаюся.
– До речі, давно хотів про це поговорити з тобою! Виявляється, ти приїжджаєш з роботи не о 8 вечора, а о 7. Ти цілу годину стирчиш у машині під вікнами! Що ти там робиш? З коханцями спілкуєшся?
Оля раптом подумала, що справді так і є: вона вже рік не поспішає додому з роботи, приїжджає, паркується біля під’їзду і ще хвилин 40 сидить у телефоні, гортає соцмережі, читає новини, дивиться цікаві відео. Її абсолютно не тягне до чоловіка!
***
Спочатку все було добре, як у всіх. Олексій та Оля одружилися за коханням, разом вили затишне гніздечко, купували квартиру в іпотеку та обживалися.
Потім, напевно, почуття з’їв побут, сварки між Олею та Олексієм виникали здебільшого саме на цьому ґрунті.
Оля просила до себе нормального ставлення, багато разів пояснювала чоловікові, що теж працює нарівні з ним, тому не зобов’язана все тягнути на собі:
– Олексію, ну невже тобі складно взяти сміття по дорозі до магазину? Ти все одно спускаєшся до машини, там до бака 15 метрів від під’їзду пройти!
– Ось ще, не носився я з цими пакетами! Ти мене до магазину відправила? Я поїхав, а ти йди та сміття винеси.
Оля йшла та викидала. Переконати Олексія помити за собою чашку або помити тарілку просто неможливо.
Чоловік на повному серйозі вважав, що якщо він – чоловік, то торкатися миття, пральної машинки, пилососа, швабри він не повинен.
– Ось тут протри, – пальцем вказував Олексій дружині на “брудне місце”, коли та проводила генеральне прибирання, – весь час ти в цьому місці пил залишаєш! Відсунь тумбочку, помий нормально.
– Візьми і допоможи, – починала ображатися Оля, – я ще й меблі тягати повинна? А ти тоді на що?
– Я працюю, – відповів Олексій, – і гроші заробляю!
Щось чоловікові пояснювати було марно, тож Оля й наважилася на розлучення. Дітей з Олексієм у них не було, а іпотека… Та начхати, це питання залагодити не проблема.
Перед тим, як подати заяву на розлучення, жінка вирішила порадитись із близькими людьми.
Першою про свою проблему вона розповіла мамі – Інна Федорівна несподівано зайняла у бік зятя:
– Ти, Ольго, сама не знаєш чого хочеш! Чим тебе Олексій не влаштовує? Гарний чоловік, гроші заробляє, на сторону не дивиться, все додому тягне. Ти де ще знайдеш такого?
– Мамо, невже ти не розумієш, що мені поряд з ним некомфортно? Але ж це не життя! Ми щовечора сваримося через дрібниці, він вважає, що якщо я – жінка, то зобов’язана все тягнути на собі!
– Правильно вважає, – сказала Інна Федорівна, – він – чоловік, і підлогу мити в квартирі не зобов’язаний! Ти тоді навіщо?
– Мамо, але ж я теж працюю! Я втомлююся, іноді до пізньої ночі в офісі затримуюся, щоб вчасно звіт доробити і отримати премію. Чому це не враховується? Чому ви всі вважаєте, що я комусь щось винна?
– Усі так живуть! І я так жила. Якщо ти пам’ятаєш, я теж працювала на фермі, увечері додому приходила і заступала у другу зміну – прибирання, прання, приготування їжі наступного дня.
Причому робила все руками, у нас ні посудомийки, ні пральної машинки не було. Про мікрохвильові печі я взагалі мовчу! І справлялася якось.
Ти зрозумій, Олю, що чоловіками зараз не розкидаються. Твого Олексія миттєво підберуть. Не смій розлучатися, я тобі сказала! Навіть не думай!
Подруги в один голос твердили те саме, що й мати:
– Мені здається, Оля, ти поспішаєш, – вислухавши подругу, задумливо промовила Віра, – я не зрозумію, чого тобі не вистачає?
Ти на мого Бориса подивися: заробляє 2 копійки, щовечора бовтається з друзями невідомо де, додому повертається пізно!
Дітей майже не бачить, ними не займається. А твій Олексій хороший чоловік!
– І справді, – вторила Вірі Олена, – у мене теж саме! Та якби мені попався такий, як Олексій, я б свого Дмитра моментально б з дому виставила! Ось одразу ж, у ту ж секунду!
Олі було прикро. Чому її ніхто не розуміє? Чому і подруги, і мама живуть якимсь минулим?
Із твердженням «нахабніла» Оля погодилася б, якби не працювала. Однак зарплата у неї і у чоловіка була приблизно однакова, тому жінка вважала, що має право на відпочинок і поділ домашніх обов’язків.
***
Коли думка про розлучення в голові Олі набула цілком виразних форм, про своє рішення вона повідомила чоловіка.
Олексій, який не чекав від дружини такої «підстави», обурився:
– Навіщо розлучатися? Я не зрозумію, що тебе не влаштовує?
– Насамперед, Олексію, мене не влаштовує твоє ставлення. Я не розумію, чому ти весь домашній клопіт переклав на мене?
Я потребую допомоги, розумієш? Я втомлююсь, зараз фірма переживає дуже складний період, ми всі багато працюємо.
Я, приходячи додому, лягаю відпочивати і ти мені через це влаштовуєш сварки! Чому тобі можна лежати весь вечір перед телевізором, а мені – ні?
До того ж, ти щодня просиш свіжу їжу і на обід, і на вечерю!
Я коли, на твою думку, все встигати повинна? Магазинні вареники у нас тепер на столі стояти не повинні, котлети – виключно із власноруч приготованого фаршу.
Тобі треба, ти й роби! Я із задоволенням спробую твою їжу!
– Олю, ти чого привід шукаєш? Мене, наприклад, не влаштовують твої посиденьки в машині цілу годину. Я не зрозумію, чим ти там займаєшся? Ти толком так і не відповіла мені на це запитання!
– Я відпочиваю, розумієш? Відпочиваю і від роботи, і від тебе! Я чудово знаю, що як тільки я переступлю поріг цієї квартири, ти накинешся на мене зі звинуваченнями!
Я добираюся годину додому пробками і цілу годину сиджу в машині, щоб зібратися з думками. Видихнути, зрештою.
Загалом, Олексію, я майбутнього не бачу з тобою, ти вибач. Давай розлучимося?
З квартирою якось вирішимо, це не проблема.
Олексій дружину відпускати не збирався. Чоловік зробив усе, щоб Оля змінила своє рішення:
– Я тебе зрозумів. Давай дамо один одному шанс? Ось зараз сядемо та розподілимо обов’язки.
Кажу одразу: готувати я не буду просто тому, що не вмію. Ну навіщо даремно псувати продукти?
Я обіцяю, що з сьогоднішнього дня почну виносити сміття, допомагатиму тобі з прибиранням. Якщо хочеш, речі складати стану. Не треба нам розлучатися!
Оля вирішила чоловіка послухати та погодилася на новий для себе експеримент. Перший тиждень все було добре, слово, дане дружині, Олексій тримав, виносив сміття, мив посуд, допомагав розкладати білизну.
А потім чоловікові, мабуть, набридло і почався новий виток сварок:
– Я тут, Олю, подумав і вирішив… А чого це, власне, я тобі допомагати маю? Я більше заробляю!
– На три тисячі? – Посміхнулася Оля, – Я додому всю зарплату приношу, а ти – 2/3! Бо кредит за свій дорогий автомобіль виплачуєш. Я не зрозумію, Олексію, знову починається, чи що? Ми ж домовились!
– Та не хочу я цим займатися, – не витримав Олексій, – чому я маю? З мене навіть мати тепер сміється.
Вона в нас позавчора в гостях була, бачила, як ти мною зневажаєш! Потім подзвонила та сварила!
Експеримент закінчився невдало, його повторення не хочу. Ти – жінка, тому будь так люб’язна всіма домашніми справами займатися сама!
Оля подала на розлучення. Вона зібрала свої речі та поїхала до матері, але Інна Федорівна доньку на поріг не пустила:
– Довго я маю ці твої викрутаси бачити? Ти подивися, яка ніжна знайшлася! Посуд мити вона не хоче, до плити ставати не хоче. Королева!
Негайно повертайся додому та вибачся перед Олексієм! Мені соромно за тебе! Невже ти не розумієш, що навмисно руйнуєш сім’ю з чудовим чоловіком?
Ні, в моїй голові це просто не вкладається! Як так можна? Та якби я свого часу твоєму батькові так сказала, то навряд чи до своїх років дожила б!
Давай, Олю, повертайся додому.
Ольга тоді зрозуміла, що варто переглянути своє коло спілкування. Було дуже прикро, що навіть мама у тяжкий для неї час Олю не підтримала.
Подруги теж вернули носи, вчили життя:
– Ну ось і залишишся ти у свої 33 одна. Хороших чоловіків, Оля, ще цуценятами розбирають. Комусь пощастить, зустрінеться їй Олексій і житиме вона, як у Христа за пазухою!
Олексій кілька разів дружині дзвонив:
– Ну що, не схаменулась? Додому повертатися не збираєшся?
– Ні, – відповіла Ольга, – навіщо? Нічого хорошого на мене там не чекає.
– Тебе тут чекає чоловік, поки що законний. Довго я тебе вмовлятиму? Бери свої валізи та повертайся. Пожартували, і годі!
– Олексію, я не повернуся. Невже ти й досі цього не зрозумів? Я коли з’їхала, зрозуміла одну важливу річ: між нами і любові давно вже немає, ми просто живемо, бо так зручно. До того ж, тільки тобі!
Я жодної вигоди від цього сімейного життя не отримувала. Відпусти мене, будь ласка. Я собі все вже давно вирішила!
Олексій з розлученням змиритися так і не зміг, чоловік вважав, що Оля від нього пішла через коханого. Ну не дарма ж вона годинами сиділа в машині і не поспішала додому?
Іпотека залишилася Олексію, Оля пішла на орендовану квартиру. У планах переїзд – Оля хоче розпочати своє життя заново. У цьому місті її все одно більше ніхто не чекає.