-Мамо, приїжджай. Мені їсти нічого, в холодильнику порожньо. Одягнути немає що, все брудне – подзвонив Максим матусі. У відповідь йому пролунав гучний кашель: – Вибач, синку. Я не можу, заслабла. Так що зроби все сам. Машина пральна у тебе є. Магазин поруч за рогом…Мама без слів, поклала трубку. Максим знизав плечима, але передзвонювати не став.

-Мамо, приїжджай. Мені їсти нічого, в холодильнику порожньо. Одягнути немає що, все брудне – подзвонив Максим матусі. 

У відповідь йому пролунав гучний кашель: – Вибач, синку. Я не можу, заслабла. Так що зроби все сам. Машина пральна у тебе є. Магазин поруч за рогом. І невже тобі в твої двадцять п’ять просити допомоги у матері, не соромно? Сам не можеш, одружуйся або заведи собі подружку. А у мене сил вже немає вигрібати за тобою бруд. Тим більше я слаба. І ти, якщо був би хорошим сином, приїхав і доглядав за мною. 

– Ну, мама, я не можу. Від тебе на роботу далеко їздити. І за слабими доглядати не вмію. Попроси тітку Люду, сусідку, вона тобі допоможе – заскиглив Максим. 

Мама без слів, поклала трубку. Максим знизав плечима, але передзвонювати не став.

Посидів ще в інтернеті, але зрозумів, якщо зараз нічого не з’їсть, то почне гризти свій мобільник. Покопавшись в брудних речах, він виловив більш менш чисті джинси і светр. Взувся і сунувши картку в кишеню, пішов в магазин. Походив по рядах, набрав майже повний кошик і на касу. Молоденька продавчиня, пробила всі його покупки. Він недбало поклав карту, але у відповідь пролунав жалібний писк. «Недостатньо коштів» – вийшов чек. Максим відклав половину, але знову писк, що грошей немає. Під невдоволення черги, в кінці кінців, йому вистачило коштів тільки на булку хліба і пачку спагеті.

Він вийшов з магазину розгубленим. Три дні тому йому прийшла зарплата на карту, а сьогодні вже порожньо. Так, не треба було Вікторії, його співробітниці, пил в очі пускати. А то шикарний ресторан і стильні окуляри, та ще й ця нескінченна подорож по місту, по барам на таксі. Тож не дивно, що у нього не залишилося ні копійки. Добре б толк з усього цього, так Віка його ще й продинамила. У черговому барі зустріла своїх знайомих і поїхала з ними. Навіть рукою не помахала, динамо.

А поки Максим рахував, скільки витратив, його мама Таня мирно пила чай зі своєю сусідкою Людою. 

– Ти його просто розбалувала. Все йому і для нього. Навіть заміж вдруге не вийшла через нього, після того як пішов чоловік. Бачте Саша йому не сподобався. Але ж чоловік хороший був. З руками, он плитку в твоїй ванній виклав, ні одна плиточка ще не відпала. І заробляв добре. Правильно, що не поїхала до нього. Не хлопчик вже, нехай сам до життя самостійної звикає. А ти більше трубку не візьмеш, якщо що я візьму. Якщо любить тебе і турбується, сам приїде – вчила Таню Люда.

– Тобі добре говорити. У тебе дочка прилаштована, заміжня і онуком вже порадувала. А мій телепень нічого не вміє. Ні яйця посмажити, ні білизну в машинку закинути. Знаєш, як серце за нього болить? – поскаржилася Таня. 

– Так розумію я тебе прекрасно. Знаєш, як спочатку мої лаялися? Марію я теж до домашньої роботи не надто допускала. А у Миколи мама добре готує. Ось прямо сказати, з нічого таку смакоту готує. Він і звик. А у моєї, то картопля згорить, то котлети пересушить. Сварилися дуже, вона навіть йти від нього хотіла. Але я їй сказала, у тебе такий приклад перед очима. Іди до мами Миколи, і попроси її навчити всім премудростям кулінарії. Заодно і зблизилися. Послухала мене дочка і ось результат. Чоловік задоволений, з його мамою у них хороші відносини, весь час рецептами обмінюються. Це до мене потім дійшло, що cтycaнa в життя треба давати без жалю і сліз. А то ми готові до старості їм попи підтирати – підсумувала Люда. 

Таня згідно кивала головою.

А Максим спробував приготувати собі вечерю. Слава Богу, здогадався заглянути в інтернет, а то б спагетті зарядив прямо в холодну воду. Ніби як впорався, навіть шматочок сиру в холодильнику знайшов, натер в тарілку. І з гордістю подумав, що він може готувати не гірше за маму. Потім вирішив випрати. Вийшло, але не з першого разу. То кришку нещільно закрив і довелося підлогу помити. Розвісив білизну і взявся за прибирання. Знайшов багато брудних шкарпеток, та двісті гривневу купюру під диваном. На їжу на пару днів вистачить. Стомлено завалився на диван і раптом згадав. У нього ж мама нездужає. Подивився в ноутбуці, що допомагає від кашлю і сунувши 200грн в кишеню, побіг в аптеку. Грошей залишилося тільки на проїзд. Назад пішки піду, вирішив він і пішов на зупинку.

-Мамо, мамо, як ти? Я тобі тут дещо привіз, лікуйся. Якщо хочеш, я у тебе поживу? Мені не важко, повір. Головне щоб з тобою все в порядку було – обіймав він Таню, як в дитинстві, міцно. 

– І вибач мене, я егоїст. Весь час тільки про себе думав. Але обіцяю, більше такого не буде – сльози покотилися йому з очей – Головне ти тільки будь здорова і живи довго.

Таня і сама заплакала: – І ти мене вибач. Я трохи схитрувала. Здоров’я у мене в порядку. Я просто хотіла, щоб ти нарешті подорослішав. Давай я тебе погодую, голодний напевно? Максим гордо сказав: – Я вже поїв, мамо. Спагеті з сиром. Сам приготував. А чаю із задоволенням поп’ю. Тільки прошу тебе, не лякай мене так більше, будь ласка. 

Таня погладила його по волоссю: – Не буду. Обіцяю. Але і ти прислухайся до мене, Максим. Одружись нарешті і народи мені онуків.

Максим згадав Віку і посміхнувся: – Це звичайно, проблематично, але я постараюся.

Діти! Маленькі, великі. Допомагайте своїм матерям, не кидайте їх. Повірте, коли ви їх втратите, буде дуже боляче і важко. Любіть їх при житті, а не тоді, коли їх ім’я висічені на холодному камені.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.