Ірина помила посуд і взялася крутити голубці. Раптом на кухню зайшла її свекруха.
– О-о-о, гляньте-но, яка хазяйка у нас тут з’явилася! – заспівала з порога свекруха. – А те що в дітей одяг другий день невипраний лежить, то нічого!
– Господи, та відчепіться від мене вже нарешті! – сплеснула руками Ірина. – Коли що хочу, тоді і роблю.
– Іди звідси, це наша квартира з Олексійчиком! Щоб і близько тебе тут не було! – сварилася свекруха.
– Це і моя квартира теж! Куди я піду? Тут мої діти. Я їх не залишу, я мати, – намагалася щось сказати Ірина.
– І мати ти ніяка! Мені Андрійко все розповів. Ти сваришся і постійно галасуєш.
Ірина оторопіла від почутого.
– Це ви все вигадуєте, щоб мене очорнити! Як вам не соромно?!
– Це тобі має бути соромно. Звідки ти тільки знайшлася на нашу голову. Іди, це моя сім’я і я її захищатиму. Дітям така мати не потрібна. І тобі ці діти не потрібні, Причепилася до мого сина. Тобі лише гроші потрібні!
– Нікуди я не піду! Це мої діти, моя сім’я!
– А це ми ще подивимося!
…Ось такі “бесіди” вели свекруха з невісткою, поки чоловік та син Олексій був на роботі.
Увечері, коли Олексій приходив з роботи, мати скаржилася синові, що Ірина її виживає з квартири.
У неї знову піднявся тиск через її сварки. А починалося все так добре…
…Ірина та Олексій познайомилися ще коли Олексій навчався в університеті, а Ірина – у технікумі.
Наче і любов була. Коли Олексій закінчив навчання, одразу вирішили одружитися.
Мати Олексія Олена розлучилася з чоловіком, коли син закінчив школу і вступив в інститут. Їхній шлюб давно вже тріщав.
Коли він зайнявся бізнесом, з’явилась інша жінка. Але великих грошей бізнес не приносив, а, навпаки, вимагав вкладень. Тому при розлученні спільну двокімнатну квартиру поділили. Олені з сином дісталася звичайна однокімнатна квартира, чоловікові дісталася лише кімната в гуртожитку у старому будинку.
Батько продовжував допомагати синові, стосунки у них були нормальні.
А Олена сварилась на чоловіка за те, що вона втратила “нормальне” житло і звинувачувала в багатьох інших бідах.
Син шкодував матір і намагався у всьому її підтримувати, відчував відповідальність за неї. В однокімнатній матері з сином було тісно.
Коли син Олені повідомив, що збирається одружитися, вона погодилася і навіть зраділа.
– Ірина молода, симпатична і ніби скромна, – подумала вона. – Та й житло в неї є своє.
Ірина жила зі своєю сестричкою у двокімнатній квартирі, щоправда, у старому будинку.
Мати Ірини нещодавно отримала у спадок будинок від бабусі, своєї матері. А коли Ірина з Олексієм одружилися, мати Ірини забрала молодшу доньку жити до себе в хату, повністю звільнивши квартиру молодим.
Незабаром у молодих народився хлопчик Андрійко. Олена була рада, і скаржилася, що вони дуже далеко живуть, а їй хотілося частіше бачити онука. Заміж їй більше не хотілося. Але ж одній жити теж не сподобалося.
– Син моя сім’я, – вирішила вона. – Тим паче будуть онуки.
Невдовзі Олексій зміг купити невелику квартиру в будинку поряд із Оленою. Він тепер працював зі своїм батьком і справи у них ішли вгору. А потім Олена взагалі вмовила сина об’єднатися з нею квартирами і вони незабаром переїхали до великої трикімнатної в новому будинку.
– Ну і що, житимемо великою сім’єю і допомагатимемо один одному, – говорила вона. – Якщо посваримося, то помиримося, адже тепер усі ми рідні. Та й допомога потрібна вам буде з дітьми. Тим більше, Ірина чекає другого.
Ірина опиралася, як могла. Олексій її спроби тримати свекруху на дистанції не схвалив.
– Як ти можеш? Вона ж моя мати, їй одній важко. І нам тільки допомога від неї, – дорікнув він дружині.
Але дружно жити не вдалося. Олексій ішов на роботу, і відразу починалася боротьба між свекрухою і невісткою хто кого. Паралельно обидві почали будувати плани, як позбутися одна одну.
Олена виявилася хитрішою. Коли Ірина займалася дітьми, намагалася виховати їх, насварити, Олена завжди ставала на бік дітей, звинувачувала невістку у всіх гріхах.
Говорила, що вона недолуга, нічого не знає, бо виросла в неповній сім’ї – в Ірини батьки рано розлучилися і вона сама безбатченко і не знає, як правильно виховувати дітей.
І що й мати, і вся родина Ірини вся така нікчемна. Все це відбувалося при дітях, і діти починали вірити в те, що каже їм бабуся.
Але в тому ж таки Олена поступово переконала і Олексія. Ірина не знала, що їй робити. Її рідна мати у справи доньки намагалася не втручатися, вона жила своїм життям.
Ірина нікуди не ходила, сиділа у декреті тепер із молодшим сином. Старший син Андрійко її не слухався. Бабуся його повністю залучила на свій бік.
Ще Ірина почала підозрювати, що у чоловіка з’явилася інша жінка. Ірина і не помітила, як дуже засумувала і не знала, як з цього стану вибратися.
Вкотре після сварки з чоловіком вона злягла. Викликали швидку. На щастя, все обійшлося, але їй довелося довго лікуватись.
Коли Ірина заговорила про розлучення, чоловік не став опиратися.
– Може, так воно і краще, – сказав він, бо сам не раз думав про те саме. Тільки діти залишаться зі мною, – заявив він.
– Як так, я їм мати!
– Ти погана мати, – заявив Олексій. – Не будемо ж ми їх ділити. Діти мають рости разом. І зі мною їм буде краще, я можу створити їм найкращі умови. Та вони самі хочуть жити зі мною, а не з тобою.
Ірині від цих слів стало не по собі. Вона подивилася в очі чоловікові і побачила в них лише холод та байдужість.
Вона зрозуміла, що насправді вона втратила все
Після розлучення Ірині дісталася зовсім невелика сума грошей. Бізнес та все що можливо було оформлено на свекруху та свекра.
Дітей присудили залишитися з батьком, хоч Ірина могла бачитися з ними, брати їх до себе. Але Ірина бачилася тільки з молодшим сином, якому на той момент було всього чотири роки, він ще тягнувся до матері, хоча теж нерішуче, йому не вистачало материнської ласки.
В той же час, мабуть, він боявся, що ці зустрічі з матір’ю в сім’ї не схвалять.
Старший син не хотів зустрічатися з матір’ю. Свекруха повністю привернула його на свій бік.
Ірина довго вибиралася із цієї ситуації. Жити їй виявилося ніде.
Її сестричка вийшла заміж і вони жили з чоловіком у їхній спільній квартирі. Вони виплатили Ірині її частку, і вона ледве купила студію в новобудові. Але до кінця від усього, мабуть, вона так і не оговталася.
Більше заміж вона так і не вийшла. Олена потім скаржилася, що дітям все ж таки потрібна мама, особливо молодшому не вистачає материнської ласки. Що синові треба одружуватися.
Але нові подруги Олексія їй не подобалися. Не подобалося їй, як син виховує дітей, все критикувала. А ще скаржилася на те, що їй з ними важко, вона вже у віці.
У результаті син купив Олені однокімнатну квартиру в іншому районі міста, подалі від себе.
Тепер Олена скаржиться, що на старість вона знову змушена жити сама. Що здоров’я ніяке і, якщо щось трапиться, то не буде кому склянку води подати.
І що син так і не одружився. І найголовніше, ставлення сина та онуків до неї не таке, як їй хотілося б.
А діти так і виросли практично без матері. А хто ж винен у цьому всьому?