Ганна йшла з роботи додому та обмірковувала своє рішення. Як так зробити, щоб відучити свекруху від втручань у їхній сімейний бюджет? Ганна не була жадібною жінкою. Вона завжди була готова прийти на допомогу, завжди намагалася брати участь у численних проблемах найближчих родичів. Але зараз вона почала розуміти, що її сім’ю використовують у своїх інтересах, причому використовують ті, від кого і не чекаєш каверзи.
Ганна та Роман одружилися трохи більше півроку тому. До знайомства з Романом Ганна вже закінчила інститут, влаштувалася працювати. Вона любила цифри та професію економіста обрала до душі. Роман працював на будівництві на заробітках. Він їздив на 4 місяці, потім він відпочивав вдома місяць і знову їхав.
Здавалося б, Ганна та Рома були люди з різних світів, але як цікаво випадок тасує колоду людських доль. Вони зіткнулися біля виходу з магазину, познайомились і не розлучалися. Ганна мала свою однокімнатну квартиру, її батьки подбали про майбутнє спокійне життя доньки. Роман жив разом із матір’ю та старшою сестрою. Було логічно, що після весілля Роман переїхав жити до Ганни. Молоді були щасливі. Обидва красиві, працьовиті. Вони навіть зовні були трохи схожі один на одного.
Лише один нюанс трохи затьмарював молоду жінку. За першого знайомства з рідними Романа Ганна інтуїтивно відчула, що ті їй не раді. Алла Петрівна, мати Романа, посміхалася, вітала її у своєму будинку. Майбутня зовиця, старша сестра Романа, Рита намагалася запевнити її у щирій дружбі, але Ганна відчула фальшивість у їхніх голосах.
Ганна мимохідь помітила оцінюючий погляд Рити та іронічно підняту її брову. І холодний погляд Алли Петрівни, коли та думала, що Ганна відволіклася на хвилину, і відразу цей холодний погляд був захований під щирою усмішкою. Загалом, у Ганни після знайомства з ріднею нареченого залишилося подвійне почуття. Але любов до Романа заступила всі недоліки його рідних.
Ми ж все одно у мене житимемо, то яка різниця, що мені здалося, вирішила вона. Ми з Романом любимо одне одного. Алла Петрівна бачить, що її син щасливий зі мною. Невже вона бажатиме поганого своїй дитині та власними руками руйнуватиме нашу сім’ю?
Вона заспокоїла себе. Медовий місяць після весілля пролетів непомітно. Молоді два тижні провели на морі. Казкова романтика поглинула їх з головою, і здавалося, що й попереду у їхньої маленької сім’ї все буде добре. Подружжя повернулося додому. За місяць Роман поїхав на заробітки. Для Ганни потяглися повільні сірі будні без свого коханого чоловіка. Свекруха із зовицею не нагадували про себе. Ганна періодично дзвонила Аллі Петрівні і розповідала, що їй говорив чоловік по телефону.
Свекруха Ганні зателефонувала лише один раз перед поверненням Романа. Алла Петрівна просто уточнила, коли саме Роман буде вдома. Ганна зустрічала чоловіка одна. Вона так скучила за ним, але вдома молодим залишитися наодинці не вдалося. Через 20 хвилин у вхідні двері подзвонили, і як не намагалися Роман та Ганна вдати, що нікого вдома немає і не відчиняти двері, хтось наполегливо продовжував дзвонити.
На порозі стояла Алла Петрівна.
– А я вже подумала, чи не забув син про рідну матір, – з докором сказала вона. – Синку, з приїздом.
Поки Алла Петрівна розмовляла із сином, Ганна швидко побігла на кухню, щоб дістати запечену качку з духовки. Смачний запах поширювався всією квартирою. Повернувшись до кімнати, вона з подивом виявила, що Алла Петрівна пішла.
– А чому твоя мама пішла?
Чоловік пояснив, що вона забігла до них буквально на хвилинку і вечеряти з ними не буде. Ганна зраділа і не стала більше ні про що питати, що так терміново знадобилося свекрусі. Запечена з яблуками качка чекала на подружжя на святково накритому столі.
Час минав, і Ганна почала звикати до особливостей роботи Романа. Цей місяць відпустки чоловіка ставав для них справжнім святом. Кожну відпустку ми проводимо як медовий місяць, втішала вона себе. Тільки одна річ її бентежила. Роман добре заробляв, він не був марнотратом, зароблені гроші привозив до родини. Тільки Ганна ніяк не могла зрозуміти, чому гроші так швидко закінчуються? Вона не любила ставити безтактні питання.
Після півроку сімейного життя Ганна, нарешті, набралася сміливості та запитала прямо чоловіка, а скільки він заробляє. Вона не повірила своїм вухам, коли почула суму. Але ж ми, коли ти приїжджаєш у відпустку, не витрачаємо стільки. Може, ти таємно від мене збираєш на щось? – Вона намагалася пожартувати.
Відповідь Романа ще більше здивувала Ганну. Виявилося, що Роман віддає половину своєї зарплати матері та сестрі.
– Але ж твоя сестра, вона працює. Та й твоя мати, хоч і на пенсії, але ще підробляє. Я розумію, що матері треба допомагати, але ми вже маємо свою сім’ю. Як ми будемо планувати далі наше життя? Я хотіла робити перший внесок по іпотеці для нової квартири. І дитина. Мені здається, ми вже готові. Ти згоден? Роман, тобі треба припинити цей атракціон нечуваної щедрості та поговорити з матір’ю.
Ганна намагалася м’яко пояснити чоловікові, що настав час вже прийняти доросле самостійне рішення. Роман вагався, але погодився з дружиною та обіцяв поговорити з Аллою Петрівною на цю тему. Він справді поспілкувався з матір’ю по телефону, пояснив їй свої плани та попередив, що відтепер він допомагатиме набагато меншою сумою.
Вже наступного дня до них примчала свекруха з дочкою. Ганна, прийшовши з роботи і відчинивши вхідні двері своїм ключем, з порога почула бурхливу розмову на кухні. Алла Петрівна просила грошей. Родичі говорили вже на підвищених тонах. Ганна тихо підійшла до кухонних дверей і застигла.
– Це моя невістка тебе навчила. Ось невдячна, такого чоловіка отримала, має все життя мені дякувати. Твій, сину, обов’язок – допомагати матері, а не віддавати всі гроші своїй дружині. А ти впевнений, що вона тобі вірна, коли ти їдеш? Ще й дитину не від тебе народить, а ти й не дізнаєшся. Ви, може, розлучитесь, а ти їй хочеш мої гроші віддати. Я прошу таку суму, що й завжди ти мені давав. Мені ще твою сестру треба заміж видати. Це тобі моє останнє слово.
Свекруха ледве стримувалася від обурення. Ганна зрозуміла, що настав час йти на допомогу. Вона рішуче відчинила двері. Свекруха і зовиця тут же подивилися на неї. Роман сидів із сумним обличчям. Він лише зітхнув, побачивши дружину.
– Я тут почула, як ви високо оцінюєте мої здібності, – з ноткою іронії в голосі почала розмову Ганна. – Я від свого обличчя хочу вас попросити стримати свої грошові апетити і не влазити в наше особисте життя. Інакше онуків ви взагалі не побачите.
Рита хмикнула, ніби натякаючи – а нам і не треба. Алла Петрівна не витримала і пішла всім корпусом на Ганну. – Ти хто така, щоби диктувати мені, що робити? Що ти собі дозволяєш? Я сина народила, виховала, ти на все готове прийшла, а тепер для мене грошей шкодуєш!
Роман притримав матір за лікоть. Алла Петрівна намагалася забрати руку, але син міцно тримав.
– Я сказав, що грошима допомагатиму, але меншою сумою. Це вирішено, – тихо промовив він.
Алла Петрівна обм’якла, начебто з неї випустили пару і сіла на стілець. – Сину, ми з Ритою одні залишилися. Їй би треба окрему квартиру, хоч найменшу, – уже просила свекруха. – Роман, допоможи, будь ласка. Залишилося зовсім небагато для першого внесення по іпотеці.
Вони з Ритою розповіли, якої суми не вистачає. Обидві принишкли і благаюче дивилися на Романа. Ганна розгубилася. Невже він погодиться? Було видно, що чоловік вагався, що хоче допомогти матері. Нарешті він сказав, що допоможе сестрі, але з умовою, що це буде остання грошова допомога у такому розмірі.
Родичі зраділи і швидко збиралися додому. Коли вони пішли, Ганна сказала чоловікові: – А ти не думаєш, що квартира, яку вони збираються брати в іпотеку, має належати тобі? Це все на твої зароблені гроші купуватиметься?
– Може, ти й маєш рацію, але я так вирішив, хай це буде подарунок Риті, – відповів Роман. Ганна обійняла його. – Ти просто чудо. Нехай буде так, але потім віддаватимеш їм, як ми й домовилися.
За місяць чоловік знову поїхав. А за рік Ганна подала на розлучення. З’ясувалося, що свекруха так і продовжувала тягнути гроші, вигадуючи різні причини. То дача, то весілля Рити, то вона нездужає, то ремонт. Список не закінчувався.