-Любиш? -Люблю, – притискаючись сильніше до Максиму, випалила Ксюша. -Тоді йдемо до мене. -Ось так відразу? – вдивляючись в його …
Автор: narodnadumka
– Тітко Олено, допоможіть мені, будь ласка, з математикою, – тихо попросив Андрійко. – Мені ніколи, – не відриваючись від ноутбука, відповіла дівчина. – У мене весілля через два тижні. За пару днів до весілля у Юрія зламався комп’ютер, і він скористався ноутбуком Олени. І чopт його смикнув зайти в історію…Юра не повірив своїм очам…
– Тітко Олено, допоможіть мені, будь ласка, з математикою, – тихо попросив Андрійко, з надією дивлячись на подругу батька. – …
-Ох і красива у тебе дочка, Галю. -Ой, та ну тебе, – зніяковіло відповіла Галя, – що ж тут красивого, дитина, як дитина. -Та не скажи, вона ж у тебе як ця, з казки, так як її, дівчинка така, а … ось … Мальвіна. Оксана була дівчинкою кмітливо, вона швидко зрозуміла свою вигоду бути красивою. І почала активно це використовувати…
-Ох і красива у тебе дочка, Галю. Жінка дивилася з розчуленням на дівчинку, та була одягнена в рожеву сукню, з …
Таня вийшла з старого автобуса. Взяла в обидві руки сумки і попрямувала до свого села. Але як тільки трохи відійшла, як xлинyв дощ. – Дівчино, сідай, підвезу, – вигyкнyв з кабіни вантажівки хлопець. Таня не чула, як він під’їхав. Вона не могла впізнати водія за струменями дощу. – “Якби ж він на 5 хвилин раніше приїхати”, – poздpaтoвaнo подумала вона
Таня незграбно спустилася зі сходів старого автобуса. Від довгого сидіння ноги зaтeкли, одерев’яніли. Вуха тут же заклало від дзвінкої сільської …
Люба рахувала дні до повернення чоловіка. А сьогодні її не залишало невиразне передчуття чогось, якоїсь новини… Час пролетів швидко. Вона почула, як відкрилися вхідні двері, і побігла назустріч чоловікові. – Привіт.. Ее, я тут.. Не сам.. – Віктор ніяково посміхався. Посмішка повільно зникла з обличчя Люби
Люба готувалася до зустрічі чоловіка ґрунтовно. Зробила генеральне прибирання в квартирі, навіть вимила вікна і випрала фіранки. Будинок виблискував ідеальної …
– Андрій. Та це ж мій Андрій! І не один… Анастасія Михайлівна стояла на ґанку. Вдалині виднілися фігури: одна її молодшого сина Андрія з сумками і друга жіноча з… дитиною. – Тату, мамо це Женя і Руслан, вони будуть жити з нами. Батьки не розуміли, що відбувається. В Андрія нікого ж не було.. – Мамо, краще присядьте. Я зараз все розповім
-Настю, Андрійко твій приїхав. На автовокзалі зараз хлопчаки мої бачили його. З жінкою приїхав і дитиною, дружину схоже привіз, зустрічай, …
Яна готувалася до цього побачення з особливою надією. Їй було приємно спілкуватися з Антоном. Вона пішла до перукаря, на манікюр. Я навіть встигла порадіти за знайому. І тут в день побачення раптом дзвінок на мій телефон. Майже пошепки Яна просила: – Подзвони мені і я піду звідси… Швидше. Ти тільки глянь на фото!.. Ось ЦЕ він мені таке приготував?..
Два дні поспіль я вислуховувала від хорошої знайомої, що після місяця зустрічей у всіляких кафе, нарешті, запросив її на вечерю …
У Наді сьогодні був найщасливіший день. Жінка видавала заміж свою єдину дочку Марію. Надя сиділа поруч з мамою Руслана. В один момент, вона побачила, як встав гість і попрямував до музикантів. – Хто цей чоловік? Запитала Надія у свахи. – Я не знаю. Відповіла сваха. Чоловік взяв в руки мікрофон і заспівав оксамитовим голосом. Тіло Наді овіяло дрібне тремтіння, а з очей полилися сльози.
У Наді сьогодні був найщасливіший день. Навіть багато років тому вона не була така щаслива на власному весіллі як сьогодні. …
На похоронах Олена стояла, не розуміючи, що сталося. Зате батько розумів точно і стояв, немов роздавлений горем. Олена була одна в своєму горі. -Сил більше немає… Не можу, поїду в Київ, поступлю там хоч куди небудь. Аби тільки не тут, не з ним. – скаржилася Олена подружці. – Я не можу, коли він так дивиться на мене, ніби я не його дочка… Ніби я винна, що мама захворіла…
Олена осиротіла в вісімнадцять. Саме осиротіла. Тому як, недарма люди кажуть – без батька ще нічого, а ось без матері …
Артем дивився на дружину і не розумів останніх її змін в характері. Катя дістала продовгувату коробочку з синього оксамиту і швидко віддала її чоловікові. – Ось тобі подарунок наостанок. – Навіщо годинник, Катю?! Ми домовлялися не купувати дорогі подарунки один одному! – Годинник? – Катя єхидно посміхнулася. – Відкрий
Він дивився на дружину і не розумів змін. Ну так, Катруся і раніше вередувала, часто була запальна, але таке стала …