Андрій прийшов з роботи, зняв куртку в коридорі і одразу ж запитав:
-Як Сашко, що робить?
-Уроки робить, – відповіла Іра, несподівано розвернулася і швидко пішла на кухню.
Андрій сів вечеряти і помітив що щось не так.
-Що з тобою, кохана? Ти що плакала?! – запитав він.
-Все нормально… Біля плити довго стояла, – відповіла Іра, ховаючи очі.
Андрій повечеряв і зайшов у кімнату. Він здивовано озирнувся навкруги.
-А де та маленька штучна ялинка, яку ти поставила для Сашка? – запитав Андрій.
-Ми вирішили її прибрати. Чекатимемо, коли тато принесе справжню. Так, Саша?
Сашко кивнув головою і відвернувся, ховаючи очі.
І тільки коли вони лягли спати, Іра раптом заплакала.
-У мене не виходить, він ніколи мене не полюбить, він навіть не хоче зі мною розмовляти! Ніби мене й зовсім немає. Він викинув ялинку і подарунок, який я йому поклала під ялинку… Андрію, ти тільки не сварися на нього… – Іра тихо плакала в подушку.
-Ні звичайно. Йому дев’ять років, а він не знає що таке материнське кохання. Рідна мати ще маленьким його залишила. Оленка – це мій невдалий досвід, вона тільки сварила його, доброго слова не сказала… Іро, знаєш, я все розумію, ти можеш залишити нас… Якщо тобі так важко…
-Ти що? – обурено і голосно сказала Іра і одразу ж зашепотіла: – Я вас люблю, а Сашко мене полюбить, от подивишся – полюбить! Ти тільки не сварися на нього.
Іра витерла сльози і сказала:
-Все, давай спати.
Вранці Андрій запитав Сашка:
-Синку, тобі не сподобалася ялинка? І подарунок не сподобався?
-Сподобався, – пробурчав Сашко і відвернувся, демонстративно щось шукаючи у своєму шкільному рюкзаку.
Настав останній шкільний день перед новорічними канікулами, зашилося три дні до Нового року.
Сашко був ще у школі. Іра ліпила з тіста прянички у формі зайчиків, щоб здивувати Сашка. Зайчики давалися нелегко. Раптом у двері подзвонили.
Іра відчинила двері і побачила бабу Таню, сусідку. Баба Таня стояла, спершись на стіну. Іра провела її на кухню.
-Ой, дочко, втомилася я. Третій поверх для мене вже ніяк… Ми теж жили на третьому поверсі, а потім Ваня, син, приїхав, гроші якісь сусідам заплатив, ремонт зробив, от і переселив нас на перший… – нарікала баба Таня, відпочиваючи на стільці.
Іра чекала, поки що нічого не розуміючи.
-А Сашко де? – запитала баба Таня оглядаючи квартиру.
-У школі.
-Аа. Я чого прийшла… Старий мій сам не виходить на вулицю, слабий. Каже:
-Сходи, Таня, до Сашка, нехай він із татом до нас прийде по гітару. Ось я і прийшла сказати…
-По яку ще гітару? – здивовано запитала Іра.
-Так, гітара йому наша сподобалася, дід мій молодий був то грав… Зараз без діла лежить. Так от Сашко сказав, що хоче навчитися на ній грати.
Син мій теж сказав, щоб я Сашкові її віддала.
-Сашко що до вас приходить? – продовжувала дивуватися Іра.
-Ніхто вже не приходить, кому ми потрібні старі… Сашко один раз зайшов, коли ялинку з подарунком нам з дідом приніс.
Смішний такий: побачив мене на вулиці, я кішку свою шукала, похвалився, що Дід Мороз йому подарунок приніс, а потім запитав, чи нам Дід Мороз приніс подарунок.
Ну я й сказала, що ялинки у нас немає, от і не приносить нам Дід Мороз подарунків.
Дивлюся, а він із ялинкою до нас іде. От і зайшов, гітару тоді й побачив. Хай вчиться, що в цьому поганого.
-А в магазин по продукти вам хтось ходить?
-Сама ходила, тут же поряд. І зараз би ходила, хоч гуляла б, та повітрям дихала, так ні… Ваня кудись там зателефонує і мені приносять все додому, – і засміялася.
Баба Таня пішла, нагадавши, що ввечері чекатиме Сашка з батьком по гітару.
-Я її до вас не дотягну, – наостанок додала вона.
Сашко прийшов зі школи, як завжди мовчазний.
-Сашо, баба Таня з дідусем вирішили подарувати тобі гітару… Тобі ж сподобалася вона?
Всупереч очікуванням Сашко не виявив радості, а навпаки насупився і запитав:
-Ви з татом сваритися будете, що я подарунок віддав і ялинку?
-Сашо, за добрі справи не сваряться. Ти ж зробив добру справу.
Сашко пожвавився, поспішно помив руки і сів за стіл.
-Коли я навчуся грати, то буду в школі на сцені виступати, – з повним ротом промовив Сашко, а потім запитав: – Іро, а за погані справи тато мене сваритиме?
-За погані? Так, Сашо, буде. Але спочатку, мені скажи які такі погані справи.
-У мене трійка за чверть з математики.
-Трійка – це не дуже добре, але ми з тобою позаймаємось і в наступній чверті впораємося з математикою. Батьку я сама скажу, він не сваритиметься.
-А Дід Мороз знає про трійку? Якщо знає, то подарунок він мені не принесе.
-Головне для Діда Мороза – це добрі справи, а трійка це таке. Я тобі по секрету скажу: у діда Мороза з математики теж була трійка.
-Справді?
Раптом вони почули звук ключа в дверях і разом побігли зустрічати тата.
Двері відчинилися і спочатку зʼявилася ялинка, а за нею вже Андрій.
Сашко радісно застрибав навколо ялинки, а Іра схвильовано шепнула Андрію на вухо:
-Сашко мене сьогодні по імені назвав…