Андрій прийшов з роботи і одразу ж запитав: – Як там Сашко? – Все добре, – відповіла Іра і швидко пішла на кухню. Андрій повечеряв, зайшов у кімнату і здивовано озирнувся. – А де та ялинка, яку ти поставила для Сашка? – запитав він. – Ми вирішили її поки прибрати. Так, Саша? Той кивнув. І тільки коли вони лягли спати, Іра раптом заплакала: – Він викинув ялинку і подарунок

Андрій прийшов з роботи, зняв куртку в коридорі і одразу ж запитав:

-Як Сашко, що робить?

-Уроки робить, – відповіла Іра, несподівано розвернулася і швидко пішла на кухню.

Андрій сів вечеряти і помітив що щось не так.

-Що з тобою, кохана? Ти що плакала?! – запитав він.

-Все нормально… Біля плити довго стояла, – відповіла Іра, ховаючи очі.

Андрій повечеряв і зайшов у кімнату. Він здивовано озирнувся навкруги.

-А де та маленька штучна ялинка, яку ти поставила для Сашка? – запитав Андрій.

-Ми вирішили її прибрати. Чекатимемо, коли тато принесе справжню. Так, Саша?

Сашко кивнув головою і відвернувся, ховаючи очі.

І тільки коли вони лягли спати, Іра раптом заплакала.

-У мене не виходить, він ніколи мене не полюбить, він навіть не хоче зі мною розмовляти! Ніби мене й зовсім немає. Він викинув ялинку і подарунок, який я йому поклала під ялинку… Андрію, ти тільки не сварися на нього… – Іра тихо плакала в подушку.

-Ні звичайно. Йому дев’ять років, а він не знає що таке материнське кохання. Рідна мати ще маленьким його залишила. Оленка – це мій невдалий досвід, вона тільки сварила його, доброго слова не сказала… Іро, знаєш, я все розумію, ти можеш залишити нас… Якщо тобі так важко…

-Ти що? – обурено і голосно сказала Іра і одразу ж зашепотіла: – Я вас люблю, а Сашко мене полюбить, от подивишся – полюбить! Ти тільки не сварися на нього.

Іра витерла сльози і сказала:

-Все, давай спати.

Вранці Андрій запитав Сашка:

-Синку, тобі не сподобалася ялинка? І подарунок не сподобався?

-Сподобався, – пробурчав Сашко і відвернувся, демонстративно щось шукаючи у своєму шкільному рюкзаку.

Настав останній шкільний день перед новорічними канікулами, зашилося три дні до Нового року.

Сашко був ще у школі. Іра ліпила з тіста прянички у формі зайчиків, щоб здивувати Сашка. Зайчики давалися нелегко. Раптом у двері подзвонили.

Іра відчинила двері і побачила бабу Таню, сусідку. Баба Таня стояла, спершись на стіну. Іра провела її на кухню.

-Ой, дочко, втомилася я. Третій поверх для мене вже ніяк… Ми теж жили на третьому поверсі, а потім Ваня, син, приїхав, гроші якісь сусідам заплатив, ремонт зробив, от і переселив нас на перший… – нарікала баба Таня, відпочиваючи на стільці.

Іра чекала, поки що нічого не розуміючи.

-А Сашко де? – запитала баба Таня оглядаючи квартиру.

-У школі.

-Аа. Я чого прийшла… Старий мій сам не виходить на вулицю, слабий. Каже:

-Сходи, Таня, до Сашка, нехай він із татом до нас прийде по гітару. Ось я і прийшла сказати…

-По яку ще гітару? – здивовано запитала Іра.

-Так, гітара йому наша сподобалася, дід мій молодий був то грав… Зараз без діла лежить. Так от Сашко сказав, що хоче навчитися на ній грати.

Син мій теж сказав, щоб я Сашкові її віддала.

-Сашко що до вас приходить? – продовжувала дивуватися Іра.

-Ніхто вже не приходить, кому ми потрібні старі… Сашко один раз зайшов, коли ялинку з подарунком нам з дідом приніс.

Смішний такий: побачив мене на вулиці, я кішку свою шукала, похвалився, що Дід Мороз йому подарунок приніс, а потім запитав, чи нам Дід Мороз приніс подарунок.

Ну я й сказала, що ялинки у нас немає, от і не приносить нам Дід Мороз подарунків.

Дивлюся, а він із ялинкою до нас іде. От і зайшов, гітару тоді й побачив. Хай вчиться, що в цьому поганого.

-А в магазин по продукти вам хтось ходить?

-Сама ходила, тут же поряд. І зараз би ходила, хоч гуляла б, та повітрям дихала, так ні… Ваня кудись там зателефонує і мені приносять все додому, – і засміялася.

Баба Таня пішла, нагадавши, що ввечері чекатиме Сашка з батьком по гітару.

-Я її до вас не дотягну, – наостанок додала вона.

Сашко прийшов зі школи, як завжди мовчазний.

-Сашо, баба Таня з дідусем вирішили подарувати тобі гітару… Тобі ж сподобалася вона?

Всупереч очікуванням Сашко не виявив радості, а навпаки насупився і запитав:

-Ви з татом сваритися будете, що я подарунок віддав і ялинку?

-Сашо, за добрі справи не сваряться. Ти ж зробив добру справу.

Сашко пожвавився, поспішно помив руки і сів за стіл.

-Коли я навчуся грати, то буду в школі на сцені виступати, – з повним ротом промовив Сашко, а потім запитав: – Іро, а за погані справи тато мене сваритиме?

-За погані? Так, Сашо, буде. Але спочатку, мені скажи які такі погані справи.

-У мене трійка за чверть з математики.

-Трійка – це не дуже добре, але ми з тобою позаймаємось і в наступній чверті впораємося з математикою. Батьку я сама скажу, він не сваритиметься.

-А Дід Мороз знає про трійку? Якщо знає, то подарунок він мені не принесе.

-Головне для Діда Мороза – це добрі справи, а трійка це таке. Я тобі по секрету скажу: у діда Мороза з математики теж була трійка.

-Справді?

Раптом вони почули звук ключа в дверях і разом побігли зустрічати тата.

Двері відчинилися і спочатку зʼявилася ялинка, а за нею вже Андрій.

Сашко радісно застрибав навколо ялинки, а Іра схвильовано шепнула Андрію на вухо:

-Сашко мене сьогодні по імені назвав…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.