Зіна приїхала від матері з важкими сумками. Вона, як завжди, понакладала закруток і різних сільських смаколиків. – Миколо, дивись мама тобі сала передала, з часником. А ти чого похмурий такий? Не радий моєму приїзду, чи що? – здивувалась вона. – Та що ти, кохана, радий звичайно. Але я маю розказати тобі одну таємницю

Микола цілий день не знаходив собі місця. Завтра має приїхати дружина. І він, як порядний чоловік, повинен буде зізнатися у своєму гріху.

А справа була ось у чому. Після того, як дружина Зіна поїхала в сусіднє село до своїх батьків, вирішив Микола трохи відпочити. Ну а що, має повне право скуштувати пінного у свій вихідний.

Взявши він пакет і пішов у магазин. Тут на зустріч йому йде Ніна. Сукня коротка, очі витріщила, губи нафарбувала, і йде прямо до нього. Микола розгубився. Не кожен день на нього такі пані звертають увагу.

-Миколо, що по пінне вирішив сходити, чи що? Зіна казала, що до батьків поїде, сина відвідати вашого. Сумуєш за ними?

-А чого сумувати, приїде скоро. А Петрику добре там, канікули.

-Миколо, а ти не міг би мені шафу полагодити, дуже треба… Зіна говорила, що в тебе руки золоті.

Микола не міг відмовити жінці, яка дивилася на нього таким добрим поглядом. Ну як тут відмовиш… Та й пінне без нічого пити не хотілося, а у Ніни таранька є, його улюблена…

Вранці Микола прокинувся у ліжку Ніни. Один. Ніна щось смажила на кухні, наспівуючи якусь пісню. Микола погано пам’ятав, як він тут опинився, і що було потім.

Невже він і Ніна… Господи, що ж він наробив? Як він дивитиметься в очі Зіні, цій святій жінці?

Швидко одягнувшись, Микола позадкував до дверей.

-Миколо, куди ж ви? А сніданок?

-Я цей… Мені б додому… Вибач.

Микола вискочив надвір і побіг додому. Чому він біг, сам не міг збагнути. Втікав від Ніни і від усієї цієї безглуздої ситуації. Як же він міг так низько опуститися…

Говорила Зіна, щоб він не брав пінне, а він не послухав. І ось що вийшло. А що, як він промовчить, і Ніну попросить мовчати. Мовляв, вибач, не знав, що робив.

А раптом Ніна таємно закохана в нього, і не захоче мовчати? Зіна виставить його з дому, і йому, як чесному чоловікові, доведеться одружитися з Ніною, яка йому зовсім не подобалася. Перспектива така собі…

-Треба задобрити Зіну, – вирішив Микола.

Він пішов у магазин і купив кришталеву люстру. Дуже дорогу і негарну, але Зіна давно мріяла про неї. Гроші взяв із заначки – збирав на мотоцикл собі.

Зіна приїхала з повними сумками. Теща, як завжди, понакладала закруток і різних сільських смаколиків.

-Миколо, дивись мама тобі сала передала, з часником. Батько ігристого. Петька там, як сир у маслі катається, подобається йому, до кінця літа там пробуде. Миколо, а ти чого похмурий такий, не радий моєму приїзду?

-Та що ти, кохана, радий звичайно… Сюрприз ось тобі приготував… Мрію твою кришталеву виконав.

-Ох, Миколо, яка краса! Ти найкращий чоловік у світі! Ось Оленка позаздрить, її чоловік їй навіть брошки копійчаної не купить, а тут ціла люстра.

Миколу гризло сумління. Ну як він зараз скаже їй правду про Ніну? Зіна така щаслива, кришталеві підвіски на люстрі перебирає, ігристого он привезла… Скажу завтра, побуду ще трохи порядним чоловіком в її очах.

Покуштувавши привезених гостинців, Миколу почала діставати совість. Після ігристого стало ще совісніше. Язик теж не хотів мовчати.

-Зіно… Я тут це… Наробив справ. Жити не зможу із такою таємницею. Ніна зі своєю таранькою причепилася. Ну я й пішов до неї, нічого не пам’ятаю тепер. А прокинувся у неї в ліжку. Сходив по пінне, називається. Ось такі справи. Вибач, голубонько моя. Я пішов збирати речі…

-Миколо, ну що ти верзеш. Ніни не було в селі, тобі явно привиділося все це, говорила я тобі, щоб пінне не пив, а ти не послухав.

-Зіно, а може й справді привиділося… Піду просплюсь, кохана.

Зіна накрила ковдрою чоловіка та вийшла з квартири.

-Ніно, зізнався Микола мій. Каже, ти таранькою його заманила, а далі не пам’ятає нічого. Бачиш, порядний виявився, а ти говорила, що всі мужики гулящі. А мій не такий, все розказав. І пінне тепер не купуватиме. Чесний чоловік, як я й думала. Дякую, подруго, допомогла з перевіркою. Можна довіряти йому спокійно.

-Ну так майже 3 літри пригубив твій Миколка, я ще туди “біленької” додала. Ех, подруго, пощастило тобі з чоловіком, зізнався, хоч і не було нічого.

З цього дня Микола припинив гульбанити. Зовсім. Дружину свою Зіну, на руках хіба не носив. Все для неї!

-Все-таки мій чоловік найкращий, – думала жінка.

А з Ніною Зіна перестала спілкуватися. Від гріха подалі. Щоб своєю таранькою дійсно не заманювала порядних чоловіків.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.